Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Жанрова своєрідність Тригрошової опери Бертольта Брехта

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
24
Мова: 
Українська
Оцінка: 

дифірамби й оди, сповнені славослов’я одній особі, розроблялись в придворних колах дворянства. Своє критичне ставлення до зажерливих попів та ченців, крутїїв-чиновників, дворян та рицарів народ виражав у невеличких сатиричних і гумористичних оповіданнях – фабльо.

Категорія „ жанр” – найбільш суб’єктивна у відношенні до психології творчості[2, С. 235].
Теорія жанру займає важливе місце в працях Гегеля і Веселовського. Для теорії жанрів Гегель використовував „ субстанціональне” (лат. substanzija – сутність, істина) і „ суб’єктивне”. На його думку, епос тяжіє до субстанціонального, а лірика – до суб’єктивного змісту. Однак усі роди здатні висловлювати як субстанціональний, так і суб’єктивний зміст. Субстанціональне, за Гегелем, − розумний зміст мистецтва, його сферу складають відносини, які є об’єктивним змістом людського існування: родина, політична мета, Вітчизна, обов’язки, яких вимагає професія, релігійність і прагнення до свободи. Гегель протиставляє субстанціональне (істинне) і суб’єктивне (випадкове), у цьому виявляються сильні і слабкі сторони його естетики. Він недооцінює роль художника. Основним критерієм жанрової класифікації Гегель вважає суспільство та індивіда. Розквіт і згасання близьких за змістом жанрів вчений пояснює стадіальністю суспільного розвитку. Він вважає епопею, сатиру і роман трьома типами жанрів, які відповідають певним історичним періодам світової історії. У характеристиці жанрів Гегель використовує:
1) загальний стан світу – це основа для жанру;
2) ставлення автора до предмета зображення;
3) колізію жанру;
4) характери.
Епопея, на думку Гегеля, з’являється у період героїв, а роман передбачає прозово впорядковану дійсність. Учений вважає, що поява держави обмежила свободу індивіда, реальна самостійність героя стала формальною. [2, С. 235].
Оригінальною є жанрова концепція О. Веселовського, який вважав, що той чи інший жанр народжує певна стадія відносин людини і суспільства. Вивчаючи теорію родів, вчений досліджував одну проблему – історію розвитку особистості і її відображення в літературних родах. Він визначив три стадії у відношеннях особи і суспільства, відображені мистецтвом слова:
1) „ спільність розумового і морального кругозору, невиділеність особистості” в умовах роду, племені, дружини (епос) ;
2) прогрес особистості на ґрунті групового руху, „ індивідуалізація в рамках станового виділення (давньогрецька лірика і лірика середніх віків, давньогрецький і лицарський роман) ”;
3) загальне відношення людини, руйнація станового і торжество особистісного принципу (новела і роман італійського Відродження).
Література у всіх родах, таким чином, фіксує динаміку у відношеннях людини і суспільства.
Зберігаючи загальні родові і видові ознаки, кожен літературний твір несе в собі ще своєрідні риси, що зумовлюються особливостями художнього матеріалу і здібностями письменника, тобто має певну жанрову форму. Жанрова форма або жанр – це конкретна змістова форма того чи іншого виду, що є вже третім різновидом (підвидом) або ступенем класифікації твору. Отож, жанровий поділ здійснюється за змістовим тематичним принципом. Так, наприклад, романи є пригодницькі, соціально-побутові, родинно-побутові, сатиричні, філософські, психологічні, утопічні та інші.
В процесі історичного розвитку літератури виникли поеми епічні, ліричні, героїчні, ліро-епічні, сатиричні, травестійні, драматичні тощо. А на основі драми як виду розвинулися такі різновиди (підвиди), як історична, побутова, міщанська драма, мелодрама тощо. Так само комедія має свої жанри: лірична, сатирична, комедія-памфлет, комедія-пародія, а також відгалуження, як водевіль, фарс, комічна опера тощо. Проблема визначення жанрів досить складна. А крім цього, в теорії літератури ще й досі не установилось термінологічне користування словом жанр. Жанрами нерідко називають також літературні роди і види. Розуміється, це вносить неясність і плутанину в характеристику літературних творів. За наявних обставин доцільно було б додержуватися термінології, вживаної Франком, що нею користуються сьогодні в Україні, а саме: три роди (епос, лірика, драма), їх види: роман, оповідання, комедія і т. д. Терміном жанр доцільно означати тільки підвиди, як, наприклад, роману (пригодницький, шахрайський, соціальний, лицарський і т. д.).
 
РОЗДІЛ 2. «ТРИГРОШОВА ОПЕРА» Б. БРЕХТА: ЖАНРОВА СВОЄРІДНІСТЬ І ОСОБЛИВОСТІ СЮЖЕТУ
 
2.1. Стильові і композиційні особливості п’єси
 
Як уже відомо, епічну за своєю природою «Тригрошову оперу» було написано у 1928 році, тобто приблизно за рік до появи першої «навчальної п’єси». Пишучи «Нотатки» до «Тригрошової опери», Брехт наголосить:
«Тригрошова опера»… − своєрідна розповідь про те, що глядач хотів би бачити в театрах про життя. А він мусить дивитися й те, чого не хотів би; його бажання не лише виконуються, а й критикуються (він стає не тільки суб’єктом, але й об’єктом). У результаті він у принципі ладен погодитися, що й театр набуває нової функції»
 
2.2. Жанрова специфіка «Тригрошової опери» з «Копійчаним романом» Б. Брехта
 
У 1934 році Брехт публікує прозовий твір – «Копійчаний роман». На перший погляд може здатися, що письменник створив лише прозаїчний варіант своєї знаменитої «Тригрошової опери». Однак «Копійчаний роман» − абсолютно самостійний твір. Брехт набагато точніше конкретизує час дії. Автор виступає в цьому романі як справжній «доктор соціальних наук». Він показує механізм закулісних зв’язків фінансових авантюристів і уряду. Письменник зображує зовнішню, відкриту світу сторону подій – відправлення кораблів з новобранцями в Південну Африку, патріотичні демонстрації, респектабельний суд і пильну поліцію Англії.
Зіставляючи між собою «Тригрошову оперу» і «Копійчаний роман», звертаєш увагу на значну схожість, та
Фото Капча