Змішані форми респіраторних хвороб телят, їх діагностика і аерозолетерапія

Розпізнавання змішаних форм респіраторних хвороб телят стало можливим завдяки спеціальним діагностичним наборам, що дозволяють проводити диференціацію цих хвороб, вивчати їхнє поширення серед тварин усіх вікових груп, визначати напруженість епізоотичної ситуації і сезонність захворювання. Кількісна оцінка напруженості епізоотичної ситуації щодо змішаних форм пневмоентеритів телят в розрізі районів АРК за 1996-2001 рр. показує, що інтенсивність прояву захворювань на територіях районів неоднакова. За шість років спостережень захворювання в цих районах реєструвалося з частотою від двох до шести разів. Індекс епізоотичності коливався від 0, 33 до 1, 0 і в середньому по АРК складав 0, 7. Показник же частки неблагополучних пунктів у цих випадках був мінімальний – 0, 33, максимальний – 1, 0 і середній – 0, 46. Показник напруженості епізоотичної ситуації коливався від 0, 1 до 1, 0 і в середньому складав 0, 36. За рівнем захворюваності визначилися райони з високим числом захворюваності, з найменшим числом і спорадичними випадками захворюваності.

Кількісну оцінку сезонності прояву змішаних форм пневмоентеритів телят здійснювали на прикладі навчгоспу “Комунар”, КСП “Приміське”, молочно-товарної ферми п. -ф. “Південна”. З урахуванням грудневих випадків захворювань телят показник сезонності становив у грудні 46, 1 (-53, 9), січні – 97, 7 (-2, 3), лютому – 190, 7 (+90, 7) і в березні – 65, 5 (-34, 5). Коефіцієнт сезонності дорівнював 45, 3%, індекс сезонності – 0, 9.

Отже, змішані форми респіраторних хвороб телят найбільш інтенсивно проявлялись з третьої декади грудня до третьої декади березня. Найбільший відсоток хворих тварин реєструється в лютому і найменший – у грудні.

Вивчення закономірностей розвитку епізоотичного процесу показало, що основними факторами, що істотно впливають на інтенсивність інфекційного процесу і масовість прояву змішаних форм респіраторних хвороб молодняку великої рогатої худоби є: порушення норм і правил утримання, годівлі сухостійних корів і новонароджених телят, запізніле напування телят молозивом у перші години життя, невідповідність установленим нормам параметрів мікроклімату. Так, на прикладі МТФ навчально-дослідного господарства “Комунар” при вивченні впливу на організм телят стрес-факторів різного характеру встановлено, що вміст аміаку в повітрі телятника перевищував допустимі значення показників у 3-4 рази, а вміст вуглекислого газу – у 2, 5-3 рази. Швидкість руху повітря досягала 0, 5-0, 7 м/с при нормі 0, 1 м/с, охолоджуюча сила – 9, 0-11 мк/см2/с/0С при нормі 6, 6- 8, 0 мк/см2/с/оС. Відносна вологість складала 80-95% при нормі 70 (50-85%). Освітлення у центрі приміщення мало інтенсивність 0, 5-13 лк, біля південної стіни – 0, 5-3 лк, північної стіни – 0, 5-13 лк при допустимій нормі освітленості 80 лк (лампа накалювання), 75 лк (лампа газорозрядна).

Отже, середні показники мікроклімату на молочно-товарній фермі великої рогатої худоби навчально-дослідного господарства “Комунар” перевищують допустимі значення показників, передбачених технологічними нормами для вирощування тварин. Висока загазованість, слабка освітленість, наявність протягів і підвищена охолоджувальна здатність повітря – усе це сприяє погіршенню загального стану і виникненню імунодефіцитних розладів організму тварин.

Лабораторна діагностика змішаних форм респіраторних хвороб телят

Вірус парагрипу-3 виділяли зараженням 9-10-добових курячих ембріонів, що розвиваються, в амніотичну порожнину суспензією (1: 10) із вмісту носової порожнини хворих телят в дозі 0, 3 см3. Перші один-два пасажі не викликали загибелі курячих ембріонів. Наявність збудника в амніотичній рідині інфікованих ембріонів підтверджували за допомогою реакції гемаглютинації з еритроцитами морської свинки. Титр виділеного в РГА вірусу склав 1: 32. При постановці РЗГА, РН, РНГА і РДП з антисироватками до вірусу парагрипу-3, ІРТ, РС, аденовірусу позитивна реакція спостерігалася тільки з першою сироваткою, що дало підстави віднести виділені ізоляти до вірусу ПГ-3.

При вивченні гемадсорбуючої здатності виділених агентів стосовно до нативних еритроцитів морської свинки одержали чітку реакцію на моношарі культури клітин НЕК на 3-7 діб після зараження. На поверхні клітин еритроцити адсорбувались з утворенням вогнищево-дифузних скупчень, що також є однією з характерних властивостей парагрипозних вірусів людини і тварин.

Досліджувані ізоляти вірусу ПГ-3 викликали цитопатичні зміни в первинній культурі клітин нирок ембріонів корів (НЕК) і культурі Vero, які з’являлися на 5 добу після зараження, характеризувалися округленням, зморщуванням клітин і їхнім відшаруванням від скла. При фарбуванні заражених культур гематоксилін-еозином у клітин через 72 години після зараження виявляли внутрішньоклітинні тільця-включення. Ізоляти не були патогенними для білих мишей при інтраназальному і внутрішньочеревинному зараженні. Патогенність для РКЕ при зараженні в амніотичну порожнину була непостійною.

У дослідах по вивченню стійкості вірусмістимого матеріалу (ізолят “К-00”) до нагрівання було встановлено, що повна його інактивація наставала через 30 хвилин при температурі 56оС. Ізолят також був чутливим до 20% ефіру. Наявність вірусу ПГ-3 в матеріалах хворих телят було також підтверджене відділом вірусології Центральної лабораторії ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України (експертиза №