Змістовий модуль 2 з дисципліни "Банківська справа". Вексельні і валютні операції банків та результати їх комерційної діяльності.

 

Обидва векселі передбачають можливість передачі їх від першого векселетримача наступним за допомогою індосаменту (передавальний напис на звороті векселя або додатковому аркуші - алонжі).

Індосамент, що визначає нового власника векселя, називається іменним. Якщо такого не зазначено, то індосамент бланковий, тобто вважатимуть, що вексель є на пред’явника. Бланковий індосамент позбавляє власника векселя від солідарної відповідальності, адже його ім’я не фіксується у векселі.

Індосамент може мати кілька форматів запису:

oсплачуйте за наказом такої особи;

oбез обороту на мене;

oне наказу.

Перший формат індосаменту є просто передавальним. Чим більша кількість індосаментів на векселі, тим більша кількість боржників поряд із трасатом та, відповідно, більша надійність векселя. 

Другий індосамент, окрім зміни бенефіціара, покликаний обмежити солідарну відповідальність за векселем, через вилучення індосанта зі списку осіб, до яких можна застосувати вимоги через регрес з огляду на відмову в оплаті векселя боржником. Такий індосамент значно знижує довіру до векселя через підозру в неплатоспроможності боржника та зменшує ймовірність дисконтування в банку. 

Третя форма індосаменту позбавляє вексель оборотності, а права за векселем переватимуться через цесію (поступка вимоги за зобов’язаннями іншій особі).

 

Рис. 9. Обов’язкові реквізити векселя

 

Зазначимо, що цесія, як і індосамент, є способом передачі прав, проте їй властиві вужчі правові дії (табл. 10).

 

Допускається випуск кількох примірників тратти. Це пов’язано з наявністю в кредитора зобов’язань перед третьою особою. У такому випадку один примірник надсилається боржникові для акцепту, а інший - кредиторові трасанта. Всі примірники нумеруються, інакше їх вважають окремими векселями.

Кожен із індосантів має право зробити копію і зберігати її в себе до погашення векселя.

Оскільки вексель є формою оформлення кредиту, то він передбачає сплату відсотків; проте через його безумовність, а тому незначний ризик, вони малі - 0,5-2 %. Вексельний кредит може надаватися у двох формах:

oпред’явницького кредиту - його використовують кредитори, які мають векселі своїх боржників та отримують кредит через дисконтування;

oвексельного кредиту - реалізується через виписування власних векселів та продаж їх банкові чи погашення векселями власних зобов’язань.

 

Згідно з положенням НБУ “Про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України” банк може здійснювати такі операції з векселями:

-кредитні (врахування або дисконтування, кредити під заставу векселів);

-торговельні (купівля і продаж);

-гарантійні (авалювання);

-розрахункові (оформлення заборгованості векселями, погашення кредиторської чи дебіторської заборгованості);

-комісійні (інкасування, доміциляція, зберігання, купівля і продаж векселів за дорученням).

Під час проведення операцій з векселями банк бере на себе такі види ризиків: кредитний,ліквідності, процентний, операційний. Тому при кредитних, торговельних, гарантійних і розрахункових операціях банк має ретельно вивчати фінансовий стан, кредито- та платоспроможність платників за векселями й зобов’язаних за векселями осіб, із якими він укладає угоди про проведення операцій.

Урахування векселів є формою кредитування банком юридичної або фізичної особи на підставі угоди шляхом придбання векселя до настання терміну платежу зі знижкою (дисконтом) за грошові кошти для отримання прибутку від погашення векселя в повній сумі (цей процес можна вважати рефінансуванням).

Кредит у формі врахування векселів надається шляхом:

 перерахування на поточний рахунок пред’явника обумовленої в угоді суми;

 сплати кредиторської заборгованості пред’явника іншим кредиторам за умови подання документів, котрі підтверджують наявність такої заборгованості (акт звірки заборгованості, договори про поставку продукції, товарно- транспортні накладні тощо) у межах суми, яка належить до сплати пред’явнику векселя.

У такому випадку врахування векселя може бути безоборотне та з реверсом. Перший різновид урахування передбачає, що пред’явник векселя вибуває з переліку зобов’язаних за векселем осіб, для чого робить у тексті індосаменту безоборотне застереження (безоборотний індосамент) або передає банкові вексель із бланковим індосаментом чи з індосаментом на пред’явника. Врахування векселя з реверсом - цс різновид урахування, за якого пред’явник векселя дає банкові позавексельне зобов’язання викупити враховані векселі до настання терміну їхньої оплати або за визначених обставин (кредит надається під заставу векселів). Із технічного боку врахування векселів із реверсом подібне до кредиту, забезпеченого векселями, і є операцією РЕПО з певними умовами. Від звичайного врахування з реверсом відрізняється тим, що платіж за векселем виконує не безпосередньо зобов’язана за векселем особа-платник, а пред’явник, який підписує реверс і викуповує вексель.

Якщо позначити номінал векселя як S, дисконт - D, ціну продажу векселя з дисконтом - Р, грошову оцінку поставленої під вексель продукції - С, ставку відсотка - і, а термін обігу векселя - d то математичні розрахунки дисконтування (врахування векселів) можна виконати так:

 

Кредити під заставу векселів видаються на звичайних умовах гарантування, тобто ставка позикового відсотка менша порівняно з простим кредитуванням, а сума векселів, що дається у заставу, звичайно вища на 15-20% від суми кредиту.

За заставним індосаментом банку передаються такі права:

-на пред’явлення до платежу та отримання платежу за векселем;

-на протест у разі неоплата чи часткової оплати векселя;

-на звернення з позовом про стягнення належної суми платежу до зобов’язаних за