Звіт з виробничої практики на базі ТзОВ "РЗВА-Електрик"

10 Списано інші витрати операційної діяльності на фінансові результати 79. 1 94

 

 

На підприємстві застосовується дві форми оплати праці: погодинна та відрядна. Погодинна – залежить від відпрацьованих годин і тарифної ставки (окладу). При відрядній – заробіток нараховується за виконану роботу (згідно її нараховується заробітна плата тільки незначній кількості робітників).

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), яка включена до штату підприємства, для виконання певної роботи (функцій) за конкретною кваліфікацією, професію, посадою; працівнику гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації.

На кожного працівника у відділі кадрів відкривається особова картка, в якій зазначаються необхідні анкетні дані про працівника та всі зміни, які відбуваються у його роботі. Окрім того, всі працівники повинні мати трудові книжки (зберігаються на основному місці роботи). В бухгалтерії відкривають особові рахунки на кожного працівника (Додаток №7. 1).

На підприємство, зрозуміло, організований табельний облік робочого часу. Табель – це первинний документ з обліку відпрацьованого часу (частина табелю в Додатку №7. 2).

Годинам нічної роботи вважаються період з 22 до 6 години. При цьому встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на 1 годину. Години нічної роботи оплачуються в підвищеному розмірі, що встановлюються генеральною угодою та колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Надурочною вважається робота понад встановлену законом тривалість робочого дня. Надурочні роботи допускаються у виключних випадках і з дозволу профспілки. Робота у надурочний час оплачується, при погодинній формі оплати праці, у подвійному розмірі годинної тарифної ставки. Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника 4 години протягом 2 днів підряд і 120 годин на рік. Компенсація надурочних робіт відгулом не допускається.

Робота у вихідний день компенсується працівнику наданням іншого дня відпочинку або за угодою сторін у грошовій формі. Робота у вихідні та святкові дні оплачується не менше, ніж у подвійному розмірі:

відрядникам – не менше, ніж за подвійними розцінками;

працівникам, які одержують місячний оклад, – у розмірі не менше однієї годинної (денної) ставки окладу, якщо робота проводилася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі не менше подвійної годинної (денної) ставки понад окладу, якщо робота проводилася більше місячної норми.

Повний брак з вини працівника оплаті не підлягає, а частковий оплачується залежно від ступеня придатності продукції за зниженими розцінками. Місячна заробітна плата працівника в такому випадку не може бути нижчою 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). Брак, що виник у результаті прихованого дефекту в матеріалі, який оброблявся, а також брак не з вини працівника, виявлений після приймання виробу органом технічного контролю, оплачують працівнику на рівні з придатними виробами.

Підставою для призначення допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю є виданий у встановленому порядку лікарняний лист (лист непрацездатності (Додаток №7. 4). Допомога обчислюється, виходячи із загального стажу роботи працівника в розмірах, які визначаються залежно від загального трудового стажу працівника:

60% середньої заробітної плати (доходу) – працівники з трудовим стажем до 5 років;

80% доходів – працівники з стажем від 5 до 8 років;

100% доходів – працівники за дотримання таких умов: трудовий стаж понад 8 років; тимчасова непрацездатність через трудове каліцтво або професійне захворювання; при утриманні більше 3-х дітей до 16 років (учнів до 18 років) ; тимчасова непрацездатність настала внаслідок каліцтва або захворювання, отриманого під час виконання військового обов’язку; перенесена променева хвороба, викликана Чорнобильською катастрофою, а також участь у ліквідації аварії на ЧАЕС у 1986-1989 рр.

Сума допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати за попередні шість місяців (або фактично відпрацьований час) на кількість робочих днів, а у випадках, передбачених законодавством, – на число календарних днів, пропущених у період непрацездатності, та на відсоток, визначений на підставі загального трудового стажу працівників (див. вище).

З оплати праці членів трудового колективу відбуваються різні утримання. За своїм характером вони поділяються на дві групи: обов’язкові й утримання за ініціативою підприємства.

Обов’язкові утримання включають:

податок з доходів фізичних осіб – це обов’язків платіж, що встановлюється державою для фізичних осіб, які отримують доходи. Ставка ПДФО становить 15%.

Сума податку визначається з нарахованої суми заробітної плати за вирахуванням суми утримань до Пенсійного фонду (ПФ), утримань на соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та утримань на соціальне страхування на випадок безробіття;

утримання до ПФ – 2% з суми нарахованої заробітної плати;

утримання на соціальне страхування з тимчасової непрацездатності – 0, 5% якщо сума нарахованої заробітної плати не перевищує прожиткового мінімуму громадян та 1% якщо перевищує.

утримання на соціальне страхування на випадок безробіття – 0, 6% (до 13. 01. 2009 р. – 0, 5%) від нарахованої суми зарплати;

утримання за виконавчими листами та приписами нотаріальних контор на користь юридичних і фізичних осіб тощо.

До утримань за ініціативою підприємства відносяться: суми, утримані з членів трудового колективу за заподіяну матеріальну шкоду, допущений брак, своєчасно неповернуті суми,