Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Зимівниківська культура раннього мезоліту Лівобережної України

Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
28
Мова: 
Українська
Оцінка: 

пам’ятками типу Царинки та генетично з ними пов’язаними ранніми донецькими комплексами типу Тепла, пісочнорівською спільнотою і водночас вказує на неможливість контактів, про які писали окремі автори, з носіями фінальноплейстоценових свідерської та шан-кобинської культур і пам’яток типу Білолісся, як і з пізнішими пам’яткам типу хут. Шевченко. 

Походження культури. Присутність в ряді комплексів (В’язівок 4а, Загай, Сурський V тощо) вістер з затупленим краєм видовжених і сегментоїдних обрисів типу федермесер ріднить спільноту з пам’ятками типу Борщево ІІ, поширеними у фіналі палеоліту на Дону і, схоже, в Подніпров’ї. Та пов’язати генезу культури лише з цим угрупованням неможливо. Технологія, спрямована на виготовлення вказаних вістер, не отримала в ній дальшого розвитку. А зимівниківські трапеції, з потребою виробництва яких змінився й весь характер індустрії, не могли виникнути на цій основі. 
Близькість зимівниківської та пісочнорівської, ієнєвської, гренської, усть-камської індустрій свідчить, що вони продовжили технологічний розвиток східного Аренсбургу. Схоже, поширення лісів на межі плейстоцену та голоцену спонукало населення Середнього Подніпров’я, Надпоріжжя та басейну Сіверського Донця звузити коло використання сегментоїдних вістер із затупленою спинкою, що слугували наконечниками загостреного типу. Набагато краще в нових умовах полювання проявляли себе скісно- та поперечнолезові вістря стріл у вигляді високих та середньовисоких трапецій, які виникли на базі аренсбурзьких черешкових наконечників. 
Відсутність в зимівниківських комплексах перехідних форм від останніх до трапецій та переважання симетричних мікролітів над асиметричними свідчить, що ідея трансверсального наконечника стріли була запозичена цією людністю з північніших територій, де і відбувалася відповідна трансформація мікронаборів. 
Оскільки постаренсбурзькі традиції виготовлення трансверсальних вістер не вимагали технологічно довершених заготовок, отриманого імпульсу було достатньо, щоб подальший розвиток зимівниківської індустрії відбувався в напрямку відщеповості та зростання ролі крутого ретушування. 
Історичні долі зимівниківської людності. Зміна етнокультурної ситуації на півдні й сході України при переході до пізнього мезоліту вірогідно пов’язана з пізньобореальною аридизацією клімату. Деградація під наступом степу лісових елементів в межах лівобережної лісостепової зони підірвала економічну базу племен зимівниківської культури, призвела до розпаду спільноти. 
Водночас скорочення біомаси степів змусило частину кукрецького і шпанського населення мігрувати зі степового Надчорномор’я та Криму в північному напрямку. З Надпоріжжя і Нижнього Подніпров’я зимівниківська людність, схоже, була витіснена кукрецькою. А в Середньому Подніпров’ї та басейні Сіверського Донця вона разом зі шпанським населенням прийняла участь у формуванні донецької культури, представленої до того пам’ятками типу Тепла. 
Цим пояснюється зміна в інвентарі донецької спільноти на ранньоатлантичному етапі розвитку (пам’ятки типу хут. Шевченко) домінуючих типів мікролітів. Поруч з низькими та середньовисокими симетричними трапеціями з’являються серії вістер з мікрорізцевим відколом та мікрорізців, а також мікролітичні платівки борківського типу з затупленою окрайкою й, інколи, кінцями. Певно ця зміна мікронабору стимулювалася проникненням частини шпанського населення, якому подібні мікроліти були відомі ще з пребореалу. 
Контакти зі шпанською людністю зумовили і появу на кукрецьких стоянках Надпоріжжя специфічних вістер з мікрорізцевим відколом. 
Разом з тим знахідки на багатьох стоянках донецької культури, в тому числі в гомогенних комплексах, великих високих та середньовисоких трапецій з круторетушованими увігнутими бічними окрайками вказують на її генетичну спорідненість з зимівниківською культурою. Але донецьке населення виготовляло трансверсальні вістря стріл у відповідності з власними традиціями обробки кременю на регулярно огранованих середньошироких та широких платівках, отриманих у відтискній техніці з правильних конічних нуклеусів. 
Розділ V. Господарство та спосіб життя мисливців ранньоголоценового лісостепу. 
Житла та поселення. Як встановлено за матеріалами В’язівка 4а, основним типом помешкань зимівниківської людності були злегка заглиблені у грунт каркасні конічні чуми, посередині яких розкладалися вогнища. Простір між вогнищами та зверненими до річки виходами використовувався для приготування їжі, периферія помешкань – для зберігання кістяної сировини та евакуації харчових покидьків. Поруч із виходами з жител розташовувалися господарські ями. 
Сама ж стоянка сформувалася внаслідок багаторазового повернення в певний сезон на місце минулорічного стійбища одного первісного колективу. 
Господарство зимівниківської людності в цілому будувалося на індивідуальному полюванні з луком на нестадних лісових копитних (лось, олень, тур, косуля, кабан), що мешкали у прирічкових лісах зони лісостепу. У великій кількості промишлявся й бобер. Певну роль відігравало полювання на стадних копитних, які заселяли ділянки степів на вододільних плато. До арсеналу методів полювання входили гони, заганяння, скрадування, різноманітні пастки. Нечисленність груп, звичка лісових копитних при небезпеці різко порушувати стадність визначали неефективність великих облав. 
Промисел крупних ссавців як основного джерела м’яса гнучко поєднувався залежно від конкретних обставин з полюванням на дрібніших тварин. Таким чином використовувався максимум доступних фауністичних ресурсів. 
Система життєзабезпечення, що базувалася на різноманітних харчових ресурсах, коли характер і кількість здобичі передбачити важко, потребувала застосування універсальних знарядь полювання. Тому основним озброєнням зимівниківської людності слугували лук та стріли з трансверсальними вістрями. Кістяними безпазовими наконечниками оснащалися великі стріли або короткі метальні списи – дротики. Можливо як наконечники списів використовувалися й крем’яні сегментоїдні платівчасті вістря з затупленою спинкою. 
Промисел різноманітних ссавців доповнювали полювання на птахів, збиральництво, рибальство. Мешканці В’язівка 4а здобували щук, сомів, окунів та коропових риб. Наявність кісток дрібних риб вказує на вірогідність застосування найпростіших пасток, сплетених з прутів. Переважання ж в уловах щук є показником орієнтації промислу на отримання досить простими способами та снастями в максимальній
Фото Капча