Адаптивність сортів озимої пшениці й еколого-біологічні основи регуляції їхньої продуктивності в південному Степу України

Відмінності у фітосанітарному стані посівів, де проводиться комплексне застосування біопрепаратів і їхніх хімічних аналогів, як правило, незначні.

9. За результатами регресійних і дисперсійних аналізів даних багаторічних досліджень сорти по-різному реагують на умови вирощування і технологічні заходи:

Суперінтенсивні сорти – Лан, Пересвіт, Бригантина – мають найвищу і стабільну врожайність і чутливість до поліпшення умов вирощування. Інтенсивні сорти – Альбатрос одеський, Обрій і Одеська півкарликова, Корал одеський – поєднують високу продуктивність і добру реакцію на умови росту. Приріст врожайності від внесення 1 кг азоту у пшениці цих сортів, розміщених по чорному пару становить 6, 3, після стерньових попередників – 12, 2 кг. Група стандартних сортів (Одеська 51 і Одеська 117, Парус) характеризується відносно невисокою реакцією на поліпшення умов. Приріст врожайності від 1 кг азотних добрив становить на 4, 3 кг зерна у пшениці, посіяної по чорному пару і 9, 4 кг – після стерньових попередників.

Роздрібне використання азотних добрив для сортів м'якої пшениці не ефективно порівняно з разовим внесенням під основний обробіток ґрунту. Лише за недостатнього основного внесення добрив весняне підживлення може дещо компенсувати нестачу азоту. При вирощуванні твердої пшениці підвищені дози азоту необхідно вносити в два прийоми, використовуючи половину норми у весняне підживлення.

10. Вплив препаратів асоціативних азотфіксуючих бактерій більшою мірою проявляється на середньорослому сорті – збільшення врожайності пшениці, посіяної по чорному пару, в середньому за три роки становить 0, 35, після стерньового попередника – 0, 38 т/га. Кількість фіксованого азоту у загальному врожаю пшениці, по чорному пару, становить 20, 3, після стерньового попередника – 12, 6 кг/га азоту, а винос фосфору та калію збільшується до 11, 7%.

Дія препаратів фосфатмобілізуючих бактерій на врожайність адекватна впливу 60 кг діючої речовини фосфору мінеральних добрив.

11. Обробка насіння пшениці, розміщеної після основних попередників, біологічними протруйниками сприяє достовірному підвищенню врожайності, тоді як при використанні синтетичного фунгіциду байтан статистично доказане збільшення врожайності спостерігалось тільки в посівах після гороху.

Обприскування фунгіцидами забезпечує достовірне збільшення врожайності пшениці, розміщеної по чорному пару. З підвищенням продуктивності зростає ефективність фунгіцидів. Особливо врожайність підвищується при обробці посівів байлетоном і тилтом.

12. Рівень реутилізації азоту з рослин і його частка в загальному балансі зерна у напівкарликових сортів нижчий, ніж у середньорослих. Менша маса соломини також обмежує формування високобілкового зерна цих сортів, що частково компенсується інтенсивнішим поглинанням азоту з ґрунту після цвітіння.

13. Синтез альбумінів і глобулінів зерном напівкарликових сортів відбувається автономно, тоді як у середньорослого сорту утворення водорозчинної фракції обмежує синтез солерозчинних білків. Формування солерозчинної фракції у всіх сортів сприяє синхронному витісненню спирторозчиних білків. Фонд конституційних і запасних білків перебуває в негативній залежності (у сорту Одеська 51 мінус 31, 6, у напівкарликових сортів – мінус 77, 8 і 70, 0%). Активізація фотосинтетичних процесів після колосіння стимулює синтез проламінів за рахунок обмеження утворення глютелінової фракції. Частка конституційних білків в усіх сортів значно менше пов'язана з фотосинтетичними і реутилізаційними процесами.

14. Оцінка гено- і фенотипової специфіки зміни білковості показує, що найвищий вміст білка мають сорти Обрій, Пересвіт, Парус. Проте можливість його подальшого збільшення менша, ніж у сортів Лан, Бригантина, Південна зоря, які мають нижчий вміст білка. Проміжну позицію щодо білковості зерна займають сорти Одеська 51, Одеська півкарликова та Альбатрос одеський.

За результатами 15-річних досліджень встановлено, що більшості сортів властива лінійна залежність між дозами азоту і масовою часткою білка в зерні, що більшою мірою проявляється при вирощуванні озимої пшениці після стерньового попередника.

15. Перенесення частини азотних добрив, призначених для основного внесення на весняне підживлення, не впливає на вміст білка в зерні озимої пшениці. Позакореневе підживлення карбомідом в дозі 30 кг/га д. р. сприяє підвищенню вмісту білка в зерні до 1, 6%. Ефективність його зростає в міру оптимізації фотосинтетичних процесів, зменшення забезпеченості посівів азотом при основному внесенні добрив і в період від фази цвітіння до молочного стану зерна.

16. Напівкарликові сорти озимої м'якої (Обрій) і твердої пшениці (Корал одеський), порівняно з середньорослим сортом Одеська 117, мають кращу реакцію на азотфіксатори, особливо на флавобактерин і ризоентерин. Під їхнім впливом білковість зерна збільшується на 0, 5-0, 9%, що еквівалентно дії 60 кг/га азоту мінеральних добрив.

Обробка насіння байтаном і ризопланом істотно не впливає на зміни вмісту білка. Спільна бактеризація насіння ризоагрином і ризопланом сприяє достовірному підвищенню рівня білковості зерна порівняно з байтаном. Обприскування посівів синтетичними фунгіцидами (байлетоном, тилтом, фундазолом) незначною мірою поліпшує якість зерна і лише в сприятливі роки.

17. Урожайність озимої пшениці при вирощуванні за біологічною технологією за розміщенням по чорному пару, після гороху, кукурудзи МВС і стерньового попередника достовірно не відрізняється від врожайності від застосуванні загальноприйнятої технології. Результати регресійного аналізу показали, що для біологічної технології більш придатний сорт Альбатрос одеський, який характеризуються високим і стабільним рівнем продуктивності, якості зерна та підвищеною реакцією на біопрепарати.

Відмінності між технологіями за