Адміністративна відповідальність неповнолітніх

Комісії розглядають також матеріали про неповнолітніх, які ухиляються від навчання або роботи. Вони з'ясовують причини такої поведінки, працевлаштовують неповнолітніх або скеровують на навчання.

Як свідчить практика, найчастіше комісії розглядають справи про дрібне розкрадання державного або громадського майна, яке виражається у побитті скла в автомашинах або приміщеннях, псуванні телефонів-автоматів, крісел в поїздах та ін. ; дрібне хуліганство і дрібну спекуляцію; розлиття спиртних напоїв у громадських місцях або появу в них в нетверезому стані; азартні ігри (гра в рулетку і карти).

У разі передання неповнолітнього під нагляд батькам, особам, що їх замінюють, педагогічному або трудовому колективу орган адміністративної юрисдикції не встановлює термінів нагляду. Однак на практиці нагляд вказаними особами здійснюється, як правило, щонайменше рік.

У разі вчинення особами віком 16-18 років окремих адміністративних правопорушень вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. Згідно з Кодексом про кримінальні порушення України до таких правопорушень належать:

- незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів чи психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44) ;

- викрадення чужого майна (ст. 51) ;

- порушення правил дорожнього руху (ст. 121-127, ч. 1 і 2 ст. 130) ;

- дрібне хуліганство (ст. 173) ;

- стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї в населених пунктах і не відведених для цього місцях або з порушенням встановленого порядку (ст. 174) ;

- злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця (ст. 185) ;

- порушення правил дозвільної системи щодо вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї та бойових припасів (ст. 190-195) [9, 104].

Зауважимо також, що скоєння адміністративного проступку неповнолітнім є обставиною, що пом'якшує відповідальність. Пояснюється це тим, що неповнолітні загалом не мають стійкої психіки, достатнього життєвого досвіду, навичок правочинної поведінки, не завжди усвідомлюють шкоду від заподіяного, легко піддаються впливу інших осіб, особливо старших за віком, що часто стають організаторами або підбурювачами правопорушень, ураховується також, що неповнолітні легко піддаються виховному впливу і можуть виправитись без застосування до них жорстких заходів адміністративного стягнення.

 

Під адміністративною відповідальністю слід розуміти накладення на правопорушників загальнообов'язкових правил, які діють у державному управлінні, адміністративних стягнень, що зумовлюють для цих осіб обтяжливі наслідки матеріального чи морального характеру. Адміністративна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, що має всі ознаки останньої. Разом з тим адміністративна відповідальність є складовою адміністративного примусу і наділена всіма його ознаками.

Основні риси адміністративної відповідальності полягають у тому, що її підставою є адміністративне правопорушення (проступок). Притягнення до адміністративної відповідальності – обов'язок державних органів, які є суб'єктами виконавчої влади, їх перелік наводиться в розділі III КпАП України. Суб'єктами адміністративної юрисдикції є також місцеві (загальні) суди (судді).

До винних у вчиненні правопорушення застосовуються адміністративні стягнення, передбачені ст. 24 КпАП України. Порядок притягнення до адміністративної відповідальності спрощений, що створює умови для його оперативного і економічного використання.

Слід звернути увагу на те, що між правопорушником і органом (посадовою особою), який накладає стягнення, відсутні службові відносини, що характерно для дисциплінарної відповідальності. Адміністративна відповідальність урегульована нормами адміністративного права, в яких наводиться повний перелік адміністративних проступків, адміністративних стягнень і органів, уповноважених застосовувати їх. До цього виду юридичної відповідальності притягаються порушники загальнообов'язкових правил (норм), встановлених повноважними суб'єктами.

 

 

1. Адміністративне право України. Академічний курс. Том. 1. / За заг. ред. Авер’янова В. Б. – К. : Юридична думка, 2004.

2. Адміністративне право України / За заг. ред. Ківалова С. В. – Одеса: Юридична література, 2003.

3. Адміністративне право України / За ред. Битяка Ю. П. – Харків, 2000.

4. Адміністративне право, курс лекцій. Л. В. Коваль, К. 1998 «Вентурі».

5. Адміністративне право під ред. Ю. М. Козлова К. «Юридична література», 1998.

6. Бандурка А. М., Тищенко Н. М. Адміністративний процес. – К., 2001.

7. Голосніченко І. П., Стахурський М. Ф. Адміністративний процес. – К., 2003.

8. Гончарук С. Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. – К, 1995.

9. Авер'янов В. Б. Актуальні завдання реформування адміністративного права // Право України. – 2003.

10. Авер'янов В. Б. Реформування українського адміністративного права: черговий етап // Право України. – 2004.

11. Анохіна Л. С. Суб’єкти адміністративної юрисдикції в України: Дис. канд. юрид. наук. – Х., 2004.

12. Бойцова В. В., Бойцов В. Я. Административная юстиция: к продолжению дискуссии о содержании и значении // Государство и право. – 2001.

13. Колпаков В. К. Адміністративне право України. – К. : Юрінком Інтер, 2002.

14. Комзюк А. Т. Адміністративно-юрисдикційне провадження: проблеми вдосконалення / Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В. Б. Авер'янова. – К., 2007.

15. Лінецький С. «Адміністративна юстиція по-українськи: варіації на тему», Юридичний журнал, №2, 2003р.

16. Пасенюк О. Розвиток адміністративної юстиції в Україні // Юридичний вісник України. – 2003.

17. Педько Ю. Адміністративна юстиція і адміністративна юрисдикція: деякі теоретичні та практичні питання співвідношення // Право України. – 2004.

18. Рижков Г. Роль принципу офіційності в адміністративному процесуальному праві за європейським досвідом// Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України/ Автори-упорядники І. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда. – К. : Факт, 2003.

19. Савенко М. Адміністративна юрисдикція судів – критерії визначення // Адміністративна юстиція: європейський досвід та пропозиції для України. – К. : Факт, 2003. – С. 512.

20. Колпаков В. К. Адміністративне право України. К., “Юрінком Інтер”, 2003.

21. Колпаков В. К. Адміністративно-деліктне право у юридично-галузевій парадигмі // Право України. – 2002.

22. Кузьменко О. Адміністративний процес: сутність і структура // Право України 2003 рік, №2.

23. Стефанюк B. C. Запровадження адміністративних судів у контексті судово-правової реформи в Україні / Адміністративне судочинство в Україні: Книга перша. Адміністративно-процесуальний кодекс України (проект). Реформа судів. – Харків, 2002.

24. Шевчук В. К. Адміністративне право України. – К. : Юрінком Інтер, 2005.

25. Янок І. А. Адміністративне право України. – К. : Юрінком Інтер, 2003.