Активізація інвестиційної діяльності підприємств в умовах трансформації економіки

4. У роботі запропоновані такі напрями активізації інвестиційної діяльності як формування сприятливого інвестиційного клімату; посилення інвестиційної спрямованості банківської системи, обґрунтування надання кредитів під гарантії уряду; пошук джерел фінансування, активізація інвестиційної активності населення; визначення пріоритетних сфер та активізація інвестування на регіональному рівні; обґрунтування ефективності інвестицій; активізація фондового ринку як фактора інвестування; посилення інвестиційної спрямованості приватизації, надання податкових пільг для стратегічних інвесторів; активізація лізингу; реформування амортизаційної системи та ін.

5. Проведена в роботі оцінка інвестиційної привабливості регіонів України відкриває нові можливості регіональної диверсифікації для ефективної інвестиційної діяльності. На сучасному етапі така оцінка дозволяє: розробляти інвестиційну стратегію компаній і фірм на довгострокову перспективу; погоджувати цю стратегію з потенціалом регіональних споживчих ринків і ринків факторів виробництва; враховувати можливий період реалізації інвестиційних проектів в окремих регіонах з урахуванням рівня розвитку їхньої інвестиційної інфраструктури. В остаточному підсумку це буде сприяти інвестиційній діяльності в Україні.

6. Для вирішення проблем, які виникають у процесі реалізації інвестиційних проектів автором пропонується почати такі заходи з боку держави: спростити процес митного оформлення імпортних вантажів, ввезених для реалізації інвестиційних проектів; спростити процедури і скоротити кількість взаємоузгоджень при здійсненні будівництва або реконструкції об’єктів; спростити звітність та виключити дублювання звітів суб’єктів територій пріоритетного інвестиційного розвитку; проводити сертифікаційні дослідження в одному центрі (наприклад, для АРК у м. Сімферополі).

7. У роботі запропоновано методику оцінки ефективності регіональних інвестиційних проектів та взаємоузгодження основних стадій інвестиційної діяльності. Автор вважає, що доцільно будувати її на основі трьох базових вимог: пріоритетність прямих інвестицій, що пов’язано з високим рівнем зносу основних виробничих фондів і перевищенням підприємствами норм забруднення навколишнього середовища; ефективне використання ресурсів в процесі інвестування, що диктується високим рівнем дефіциту матеріальних і фінансових ресурсів; урахування й зниження ступеня ризику прийняття інвестором раціонального рішення про фінансування проекту, що обумовлено високим ступенем ризику господарської діяльності.

8. У ході аналізу й оцінки оптимальної структури капіталу інвестиційного проекту рекомендуємо дотримуватися наступного:

- оцінюється загальна потреба в капіталі поза залежністю від можливих джерел фінансування;

- визначається максимально можлива частка власного капіталу в загальній величині ресурсів, спрямованих на фінансування довгострокових інвестицій;

- розраховується показник “рентабельність – фінансовий ризик” для усіх варіантів структури інвестованого капіталу;

- розраховується швидкість повернення інвестованого капіталу;

- в межах між найбільшою часткою власного капіталу і його нульовим рівнем у загальному обсязі фінансових коштів визначається оптимальна комбінація ресурсів, які надходять на фінансування довгострокових інвестицій з різних джерел.

9. Пропонуються наступні основні принципи формування регіональної інвестиційної політики:

По-перше, така політика повинна мати цілеспрямований характер, що припускає вибір й обґрунтування конкретних для аналізованого періоду цілей інвестування.

По-друге, при формуванні цілей регіональної інвестиційної політики необхідно дотримуватись принципу варіантності, виконання якого означає розробку й оцінку можливих стратегій і тактик інвестування.

По-третє, регіональні органи управління в рамках розробки й реалізації інвестиційної політики повинні керуватися принципом результативності.

По-четверте, слід враховувати, що інвестиційні процеси вписуються в складну соціально-економічну систему – регіон, і при їхній реалізації можуть мати місце ендогенні, екзогенні, а так само синергетичні ефекти. Тому формувати інвестиційну регіональну політику необхідно керуючись принципом системності.

По-п’яте, відповідно до принципу комплексності, необхідно враховувати різнобічні наслідки реалізації інвестиційної політики не тільки в економічній, але й в соціальній, екологічній та інших сферах. Комплексний підхід також поширюється на ряд інших аспектів, таких як часовий аспект, що включає оцінку інвестиційних проектів на протязі всього їхнього життєвого циклу.

По-шосте, обов’язковій увазі підлягає “загальноекономічний” або “загальногосподарський” принцип – обмеженості ресурсів. При формуванні й реалізації регіональної інвестиційної політики необхідно виходити з об’єктивної умови обмеженості як відтворюваних, так і не відтворюваних ресурсів і благ.

10. При порівняльній оцінці ефективності використання інвестиційних ресурсів для реалізації різних проектів запропоновано метод визначення оптимального використання інвестиційних ресурсів, який дозволяє кількісно виразити граничну міру економічного ефекту можливих варіантів їхнього використання і вибрати найкращий.

Запропоновані науково-практичні методи і рекомендації щодо активізації інвестиційної діяльності в промисловості Кримського регіону можуть бути застосовані в інвестиційній діяльності на рівні регіонів і підприємств.

 

Основні положення, теоретичні і практичні висновки дисертації знайшли своє відображення у наступних наукових працях:

 

Крейдич И. Н. Региональная инвестиционная политика // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 64. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2000. – С. 44 – 49.

Крейдич І. М. Маркетинг як найважливіша складова інвестиційного проекту // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. – 2001. – №416. – С. 177 – 181.

Крейдич І. М. До питання про інвестиційну привабливість регіонів // Економіст. – 2001. – №9. – С. 46 – 48.

Крейдич І. М. Аналітичні підходи в обґрунтуванні структури інвестиційного капіталу // Економіка, фінанси, право. – 2002. – №2. – С. 21 – 23.

Крейдич І. М. Методологічні підходи до визначення ефективності регіональних інвестиційних