Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Акушерство

Предмет: 
Тип роботи: 
Дисертація
К-сть сторінок: 
319
Мова: 
Українська
Оцінка: 

жінки, зокрема, базальна термометрія; спеціальні генетичні обстеження (цитогенетичне, сомато-генетичне, урінолізис) ;

  • при виявленні патологічних змін у стані здоров'я подружжя – проведення лікування та превентивного нагляду;
  • створення оптимальних виробничих та побутових умов, виключення дії потенційних мутагенів і тератогенів, нормалізація режиму дня, відмова від куріння та вживання алкоголю;
  • облік часу річних, сезонних коливань народження дітей із вродженими вадами розвитку;
  • синхронізація овуляції і запліднюючих статевих зносин;
  • дієтотерапія – вживання продуктів з високим вмістом ві-таманів групи В, вітамінів С, Є, фолієвої кислоти;
  • вітамінотерапія: полівітаміни по 1 драже 2 рази на день, фолієва кислота по 1-2 таблетці на день впродовж 2-3 місяців до зачаття та перших 12 тижнів вагітності.
Застосування методу преконцепції дозволяє значно знизити ризик повторного народження дітей з вродженими вадами розвитку, сприяє зниженню перинатальної смертності.
 
ПАТОЛОГІЯ ПЛОДОВИХ ОБОЛОНОК
Патологія ворсистої оболонки
Міхуровий занесок – одна з форм трофобластичної хвороби (патологія плідного яйця), що характеризується своєрідою зміною хоріона. Вона проявляється різким збільшенням розмірів ворсинок і утворенням за їх ходом міхуровоподібних розширень, наповнених світлою рідиною, які нагадують грона винограду. Міхуровий занесок буває повним і частковим: у першому випадку перероджуються всі ворсинки, у другому – частина їх. При повному міхуровому занеску плід гине завжди.
Трапляється також деструюючий міхуровий занесок, при якому міхурці проростають децидуальну оболонку і занурюються на різну глибину в міометрій (у рідкісних випадках аж до серозної оболонки, тобто крізь всю стінку матки), руйнуючи м'язові елементи і судини, що нагадує ріст пухлини.
Етіологія і патогенез трофобластичної хвороби (у тому числі і міхурового занеску) не вивчені.
Клініка. Міхуровий занесок характеризується такими основними ознаками, кожна, з яких спостерігається не завжди: 1) невідповідністю величини матки та терміну вагітності (розміри матки перевищують нормальні для даного терміну) ; 2) щіль-ноеластичною консистенцією матки; 3) неодноразовими малими (рідше значними) кров'янистими виділеннями, іноді з пухирцями занеску (абсолютна ознака) ; 4) частим розвитком раннього токсикозу (в рідкісних випадках при великому терміні вагітності трапляється пізній токсикоз; 5) відсутністю достовірних ознак вагітності (плід не визначається за допомогою ультразвукового та рентгенологічного дослідження, пальпації; серцебиття плоду не вислуховується і не реєструється при апаратному дослідженні; 6) ультразвуковою картиною «снігової бурі» в матці; 7) різким підвищенням рівня гормонів у сечі;
8) розвитком двобічних текалютеїнових кіст (у 30-40% хворих).
Невидалений міхуровий занесок на 5-6-му місяці часто народжується самостійно. При деструюючому міхуровому занеску може виникнути небезпечна для життя кровотеча.
Небезпека міхурового занеску полягає в тому, що після нього може розвинутися дуже злоякісна пухлина – хоріонепітеліо-ма (найтяжча форма трофобластичної хвороби). Вона швидко росте і дає масивне метастазування (у першу чергу в легені).
Лікування. Після встановлення діагнозу видаляють міхуровий занесок із матки. Для цього використовують вишкрібання великою акушерською кюреткою (велика небезпека перфорації), вакуум-аспірацію, пальцеве видалення занеску (якщо матка пропускає 1-2 пальці) з наступним вишкрібанням. При великих розмірах матки вдаються до збудження скорочень матки за допомогою окситоцину або простагландинів. За наявності кровотечі, що загрожує життю, показане хірургічне лікування, яке полягає у видаленні матки. Всі видалені тканини обов'язково відправляють на гістологічне дослідження.
Після одержання результату гістологічного дослідження жінку направляють в онкологічний диспансер, де вирішують
питання про необхідність хіміотерапії (метотрексат). Така хвора потребує ретельного медичного нагляду протягом 1, 5-2 років у зв'язку з можливістю розвитку хоріонепітеліоми. У перший рік її оглядають щомісяця з визначеням хоріонічного гонадотро-піну, у другий – через кожні 3 міс. У тому разі, коли реакція на хоріонічний гонадотропін виявилася позитивною, хвору госпіталізують для уточнення діагнозу і лікування. Вагітність протипоказана протягом 2 років.
Хоріонепітеліома – злоякісна пухлина, яка розвивається з епітеліальних елементів хоріона. Виникає переважно після мі-хурового занеску, але буває і після пологів або аборту. Клінічними проявами є поява кров'янистих виділень, підвищення температури тіла, схуднення. Прогресування пухлини дуже швидке, вона швидко росте та метастазує. Іноді з'являється біль у грудях, кашель, кровохаркання. Ці ознаки свідчать про метастазування пухлини у легені. Метастази можуть утворюватись у стінках піхви у вигляді вузлів синюшного кольору. Яєчники перетворюються на лютеїнові кісти.
Для підтвердження діагнозу слід зробити вишкрібання порожнини матки з наступним гістологічним дослідженням. Лікування оперативне – видалення матки з придатками та курс хіміотерапії.
Патологія водної оболонки
Багатоводдя. Багатоводдям вважають кількість навколоп-лодових вод більшу за 1-1, 5 л. Часто багатоводдя з'являється у вагітних, що перенесли гострі інфекційні захворювання чи мають джерела хронічної інфекції в організмі – пієлонефрит, респіраторні захворювання, специфічні інфекції (сифіліс, хла-міодіоз, мікоплазмоз). При цій патології у багатьох випадках діагностують вади розвитку плоду.
Розрізняють гостре та хронічне багатоводдя. При гострому багатоводді за короткий проміжок часу виникає значне збільшення кількості навколоплодових вод, різко збільшується об'єм матки, тому вагітна скаржиться на неприємні відчуття у животі та попереку, задишку, серцебиття, зумовлені високим стоянням діафрагми. При хронічному багатоводді накопичення рідини відбувається поступово, вагітна встигає адаптуватися, тому симптоматика не так різко виражена.
Діагностика грунтується на оцінці суб'єктивних відчуттів, висоти стояння дна матки та обводу живота в динаміці, даних сонографічного дослідження. При зовнішньому акушерському обстеженні виявляють, що матка більша, ніж повинна бути при даному терміні вагітності, напружена, при пальпації визначається флюктуація. Положення плоду нестійке, серцебиття прослухати важко. При вагінальному дослідженні
Фото Капча