Акушерство

Збудники пієлонефриту – найчастіше грам-негативні мікроорганізми, нерідко сапрофіти: кишкова паличка, ентерокок, клебсіела, протей, а також стафілококи, стрептококи. В більшості випадків зустрічаються асоціації мікроорганізмів. Інфекція поширюється як гематогенним – із мигдаликів, зубів, геніталій, – так і висхідним шляхом – із сечового міхура, уретри.

Таким чином, для виникнення пієлонефриту необхідно дві основні умови: інфекційний агент і порушення уродинаміки.

Для клініки пієлонефриту характерно: підвищення температури до 38°-40°С, лихоманка, біль голови, біль у кінцівках – тобто неспецифічні загальні ознаки. Біль у попереку може виникати дещо пізніше, частіше на другий, а іноді і на третій день. Біль спочатку двобічний, потім локалізується з одного, частіше правого, боку, ірадіює вниз по ходу сечоводів, у стегно, пахову область. Симптом Пастернацького часто позитивний. Нерідко приєднується цистит і з'являються дизуричні явиша.

Хворі з пієлонефритом мають бути віднесені до групи високого ризику. До І ступеню ризику відносяться хворі із неус-кладненим пієлонефритом, що виник під час вагітності: до II ступеню – з хронічним пієлонефритом, що був до вагітності; до III ступеню – жінки з пієлонефритом і гіпертензією чи азотемією та пієлонефритом єдиної нирки. Хворим із І та II ступенем ризику можна дозволити вагітність. Вони повинні перебувати на диспансерному обліку у терапевта жіночої консультації. Аналіз сечі поза загостренням необхідно проводити кожні 2 тижні, а після 22 тижня – щотижневе.

При III ступені ризику вагітність протипоказана.

Лікування пієлонефриту проводять обов'язково в умовах стаціонару. Ліжковий режим вимагається лише у період лихоманки, декілька разів на день можна рекомендувати колінно-ліктьове положення, спати на здоровому боці.

Основою лікування є антибактеріальна терапія. Призначаючи антибіотики, слід обов'язково враховувати чутливість до антибіотиків мікрофлори, виділеної із сечі. Заради плода в І триместрі слід вживати лише пеніцилін, оксацилін чи ампіцилін. Пеніцилін призначають по 8-10 млн/добу, в 4 прийоми, ампіцилін – 500 мг х 4 рази на день внутрішньом'язово, оксацилін – 3-4 г на добу, ампіокс – 2-4 г на добу. Лікування антибіотиками проводиться 8-10 днів. Починаючи з II триместру вагітності, коли включається захисна функція плаценти, можна приєднувати інші антибіотики – цефалоспорини (це-порин, цефазолін, цефалорідин, кефзол, клафоран) по 0, 5 3-4 рази на день.

Аміноглікозиди можна призначати після 20 тижня вагітності при відсутності порушень функції нирок та слуху. Найчастіше з цієї групи вживають гентаміцин – по 0, 4-0, 8 внутрішньом'язово тричі на день.

З II триместру можна вживати уросептики – 5-НОК, не-віграмон. Крім антибактеріальної, проводиться детоксикацій-на терапія, призначаються десенсибілізуючі, спазмолітики, рослинні антисептики і сечогінні (толокнянка, польовий хвощ). Якщо протягом трьох днів антибактеріальної терапії не минає лихоманка, необхідно проводити катетеризацію сечовода.

Розродження при пієлонефриті необхідно проводити вагі-нальним шляхом. Кесарський розтин вкрай небажаний. Якщо виникає така необхідність, перевагу слід надавати екстрапе-ритонеальному кесарському розтину.

У післяпологовому періоді для лікування пієлонефриту вживаються ті самі антибіотики, що і в ІІ-ІІІ триместрі. Можна вживати також бісептол. При лікуванні необхідно утримуватись від грудного вигодовування.

Після виписки із родильного стаціонару породіль повинен спостерігати уролог.

 

Особливістю перебігу сечокам'яної хвороби у вагітних є велика частота нападів ниркової коліки і поява гематурії. Під час вагітності перебіг сечокам'яної хвороби погіршується у кожної третьої хворої. Сечокам'яна хвороба мало впливає на перебіг вагітності, стан плоду, хоча часті і важкі напади ниркової коліки можуть призвести до мимовільного переривання вагітності і завчасних пологів. Іноді уролітіаз ускладнюється пієлонефритом, і тоді може приєднатись пізній гестоз.

Вагітних із сечокам'яною хворобою повинні спостерігати акушер- гінеколог і уролог. Показання до госпіталізації не пов'язані з термінами вагітності, а виникають при нападах ниркової коліки, приєднанні пієлонефриту чи пізнього гестозу. У випадку відсутності таких ускладнень амбулаторне спостереження може проводитись до самих пологів. Пологи ведуть через природні пологові шляхи, ускладнення виникають рідко. Напади ниркової коліки вдається зняти спазмолітиками – но-шпа, папаверин, платифілін. Ефективним препаратом є баралгін (5 мл внутрішньовенне, або внутрішньом'язово). За відсутності ефекту від консервативного лікування слід проводити катетеризацію сечоводу. Якщо розвивається калькульозний пієлонефрит, що супроводжується септичним станом, при анурії, викликаній блокуванням сечовода, при піонефрозі необхідне оперативне втручання. Якщо така необхідність виникає в 1-ому триместрі, спочатку необхідно зробити аборт, потім перевести жінку в урологічне відділення на операцію, в більш пізні терміни необхідно оперувати, не рахуючись із наслідком вагітності. При можливості можна розродити жінку, а потім провести оперативне втручання.

 

Гідронефроз – захворювання, що виникає як наслідок порушення відтоку сечі. Характеризується розширенням миски, застоєм у ній сечі і атрофією паренхіми нирки.

Перш, ніж дозволити вагітність жінці із гідронефрозом, слід з'ясувати стан функції нирок і наявність у них інфекції.

Переривання вагітності показане при двобічному гідронефрозі, гідронефрозі єдиної нирки, навіть, якщо функція її збережена, при однобічному гідронефрозі, що супроводжується азотемією або пієлонефритом, які погано піддаються лікуванню.