Аналіз нормативно-грошової оцінки земель с.Маломиколаївка

двоповерховою  34,75 га;

-землі комерційного використання  0,060 га;

-землі громадського призначення – 0,6060 га із них в тому числі землі історико-культурного призначення – 0,0060 га;

-землі, що використовуються для транспорту та зв’язку у т.ч.

-під дорогами – 1,00 га;

   землі, які використовуються для технічної інфраструктури в т.ч.:

-для виробництва та розподілу електроенергії  0,0100 га;

землі, що використовуються для відпочинку та інші відкриті землі у т.ч.:

-вулиць, набережних, площ – 17,9933 га;

-кладовища – 1,30 га.

 Рис. 2.4. Схема земель

2.3 Характеристика ґрунтового покриву земель смт. Маломиколаївка

Незважаючи на незначну потужність, від кількох сантиметрів до кількох метрів, ґрунтового покриву в порівнянні із земною корою, ґрунту відіграють виняткову роль у біосфері Землі, забезпечуючи умови для життя всіх організмів, включаючи людину.

Ґрунтовий покрив Петропавлівського району дуже складний. Рельєф території населеного пункту схиловий ерозійно-акумулятивний.

Підґрунтові води залягають на глибині більше 3 метрів.

Небезпечні геологічні процеси та підтоплення територій паводками відсутні.

На території с. Маломиколаївка знаходяться такі агрогрупи ґрунтів:

     - чорноземи звичайні слабозмиті легкоглинисті (шифр 65л);

     - чорноземи звичайні сильнозмиті легкоглинисті (шифр 67л);

     - лучно – чорноземні легкоглинисті ґрунти ( шифр 121л); 

     - чорноземно – лучні та лучні легко глинисті ґрунти ( шифр 133л).

За допомогою топографічних карт визначено рельєф поверхні території населеного пункту Маломиколаївка, що дозволило встановити границі гідроморфних ґрунтів та змитих ґрунтових

відмін. 

2.4 Формування ренти

В основі грошової оцінки земель населеного пункту району є капіталізація рентного доходу, що виникає завдяки місцю розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній, і місцевій системах виробництва та розселення, облаштуванню його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Рента — дохід від власності, який сплачують орендатори власникам матеріальних невироблених активів (землі і надр) за право використання цих активів протягом певного періоду. Рента включає земельну ренту і ренту за надра.

Земельна рента — дохід, який отримують землевласники, реалізуючи 

власність на землю. Причиною виникнення визнається існування монополії на землю як об'єкт господарювання. Земельна рента — нетрудовий тип приватної власності на засоби виробництва.

За феодалізму земельна рента як економічна форма реалізації власності феодала на землю виявлялася спочатку у вигляді панщини, пізніше оброку, а потім грошової форми ренти. Земельна рента за капіталізму набула форми орендної плати орендаря землевласнику за тимчасове користування землею. За певні споруди (склади, іригаційна система) орендар платить додатково. У цьому разі орендна плата більша за ренту.

Розрізняють такі форми земельної ренти:

диференційна рента І-го роду — диференціація земель за їх якістю;

диференційна рента ІІ-го роду виникає при послідовних вкладеннях капіталу та праці в одну і ту ж ділянку землі;

абсолютна рента утримується власником землі з орендарів незалежно від родючості земель і їх місцезнаходження;

монопольна рента виступає у вигляді додаткового доходу, який утворюється внаслідок перевищення ціни товару над його вартістю, коли даний товар вироблений у сприятливих умовах, що дають можливість виробляти рідкісні види продукції й за рахунок цього встановлюють на них монопольно високі ціни.

Диференційна рента

Незалежно від форм власності на землю утворюється диференціальна рента. Її причиною є монополія на землю як на об’єкт господарювання. 

Виникнення цієї монополії означає існування відособлених виробників у системі товарно-грошових відносин, а також своєрідний синтез існуючих природних і економічних умов для утворення диференціальної ренти.

Природною умовою існування диференціальної ренти є відмінності у природній родючості землі, а також місцезнаходженні земельних ділянок відносно ринку (місць реалізації). Розвиток науки і техніки, широке використання їх досягнень у сільському господарстві змінюють ці відмінності, але повністю усунути їх не можуть.

Господарства, що розташовані на кращих землях, створюють додатковий чистий дохід. Такого доходу позбавлені інші господарства. Якби вони його одержували, то монополія на землю як об’єкт господарювання зникла.

Господарства, які використовують свою працю та інші виробничі ресурси на кращих земельних ділянках, мають більше продукції з одиниці земельної площі. Вони отримують додатковий продукт, який є матеріальною основою диференціальної ренти.

Необхідною економічною умовою перетворення додаткового продукту в диференціальну ренту є наявність товарно-грошових відносин і особливість дії закону вартості в сільському господарстві.

Ця особливість полягає в тому, що суспільна вартість сільськогосподарської продукції визначається середніми витратами суспільно необхідної праці в господарствах, що розташовані на гірших за родючістю та місцезнаходженням землях за середнього рівня досконалості організації виробництва. Отже, господарства, які розташовані на кращих і середніх землях, мають нижчу індивідуальну вартість сільськогосподарської продукції, але реалізують її за цінами, які визначаються вартістю продукції на гірших землях. Це дає можливість одержувати додатковий чистий дохід, який утворюється понад середній чистий дохід.

Слід розрізняти дві форми диференціальної ренти: першу і другу. Диференціальна рента І в свою чергу поділяється на:

диференціальну ренту за родючістю (Ір);

диференціальну ренту за місцезнаходженням (Ім).

Диференціальна рента Ір виникає із різної природної родючості