Плата за землю
-Розділ XIV. Спеціальні податкові режими
-Розділ XV. Збір за користування радіочастотним ресурсом України
-Розділ XVI. Збір за спеціальне використання води
-Розділ XVII. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів
-Розділ XVIII. Особливості оподаткування платників податків в умовах дії угоди про розподіл продукції
-Розділ XIX. Прикінцеві положення
-Розділ XX. Перехідні положення
Закони України, які втратили чинність при набутті чинності Податковим кодексом України:
-«Про акцизний збір»
-«Про Державний реєстр фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів»;
-«Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»
-«Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»
-«Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби та кузови до них»
-«Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)»
-«Про плату за землю»
-«Про систему оподаткування»
-«Про податок на додану вартість»
-«Про фіксований сільськогосподарський податок»
-«Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби»
-«Про економічний експеримент щодо стабілізації роботи підприємств легкої та деревообробної промисловості Чернівецької області»
-«Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої»
-«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»
-«Про податок з доходів фізичних осіб»
-«Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»
-«Про оподаткування прибутку підприємств»
На сьогоднішній день оподаткування є найбільш широкою сферою застосування результатів грошової оцінки. Однак, із становленням ринку землі, розширення їх застосування в інших сферах, які регулюють земельні відносини, зростатиме. До цього спонукають законодавчі та нормативно-
правові акти, котрі регулюють застосування результатів грошової оцінки при здійсненні ринкових операцій з земельними ділянками. Зокрема, пункт 5 Указу Президента України "Про приватизацію об'єктів незавершеного будівництва" від 14.10.1993 року №456/93 встановлює, що вартість земельної ділянки при приватизації зазначених об'єктів визначається Державним комітетом України по земельних ресурсах чи його органами на місцях на підставі експертної оцінки. Зазначені норми були встановлені до появи нормативних документів, які визначали методичні підходи до оцінки земель в Україні, що ускладнювало роботу експертів по встановленню вартості земельних ділянок під згаданими об’єктами, часом створювало ситуацію неможливості порівняння результатів такої роботи на об'єктах, аналогічних за своїми характеристиками. 3 появою Методик, які регулюють підходи до грошової оцінки земель, робота експертів по встановленню вартості земельних ділянок під об’єктами, які підлягають приватизації спираючись на норми вищезазначених Указів Президента України, має загальні орієнтири, які забезпечують порівнюваність її результатів, полегшують їх сприйняття в кожному конкретному випадку та знімають елементи соціальної напруги в процесі приватизації.
Нормативною базою, яка покликана була визначити та врегулювати методичні підходи до розрахунку грошової оцінки земель, стала "Методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів", затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 року №213. 5 липня 2004 року були внесені зміни та доповненнями Постановою Кабінету Міністрів України № 843.
Нормативна грошова оцінка земель населених пунктів
визначається за формулою:
Цн = В х Нп х Кф х Км,
Нк
де Цн -нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях);
В -витрати на освоєння та облаштування території в розрахунку на квадратний метр (у гривнях)
Нп -норма прибутку (6%)
Нк -норма капіталізації (3%)
Кф -коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо)
Км -коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.
Коефіцієнт, який характеризує місцезнаходження земельної ділянки (Км), обумовлюється трьома групами рентоутворюючих факторів: регіонального, зонального та локального характеру і обчислюється за формулою:
Км = Км1 х Км2 х Км3,
декоефіцієнт, який характеризує регіональні фактори
місцеположення земельної ділянки, зокрема:
а) чисельність населення та адміністративний статус
населеного пункту, його місце в системі розселення;
б) розміщення в межах населених пунктів, розташованих у
приміських зонах великих міст;
в) розміщення в межах населених пунктів, що мають статус
курортів.
Км2 - коефіцієнт, який характеризує зональні фактори
місцеположення земельної ділянки в межах населених пунктів, зокрема:
а) відстань до загальноміського центру населеного пункту,
концентрованих місць праці, масового відпочинку населення;
б) розташування в ядрі центру великих і найбільших міст та
інших населених пунктів, що мають особливо важливе історичне
значення, в приморській смузі населених пунктів.
Км3 - коефіцієнт, який характеризує локальні фактори
місцеположення земельної ділянки за територіально-планувальними,
інженерногеологічними, історико-культурними,
природно-ландшафтними,