+3 8(066) 185-39-18
f1,0. Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася.
РОЗДІЛ ІІ
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СМТ. МАЛОМИКОЛАЇВКА. СУЧАСНИЙ СТАН ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ
2.1 Загальна характеристика смт. Маломиколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області
Населений пункт Маломиколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області розташований на відстані 10 км від районного центру смт. Петропавлівка, та є структурною одиницею Петрівської сільської ради.
Рис. 2.1.Схема розташування населеного пункту в межах району
Село Маломиколаївка знаходиться на правому березі річки Самара, вище за течією на відстані в 2,5 км розташоване село Шевченко, нижче за течією на відстані в 0,5 км розташоване село Новопрічепіловка, на протилежному березі - смт Петропавлівка.
Петропа́влівка — селище міського типу Дніпропетровської області, центр Петропавлівського району. Розташоване над річкою Самара при впадінні у неї річки Бик. У 1957 р. наданий статус селища міського типу.
Заснування
Замисливши Більовську фортецю (нинішній Красноград) зв'язати з Бахмутом (Артемівськ), центральним містом Азовської губернії, — можливо кращими шляхами сполучення та впорядкованими слободами, — Азовський губернатор Чертков дав наказ губернській канцелярії застосувати всі заходи для найшвидшого втілення цього наміру. Задля цієї мети губернська канцелярія дала розпорядження Бахмутській провінційній канцелярії першу роту Луганського пікінерного полку негайно перевести з Бахмутської фортеці до Вовководського повіту та новим поселенням заселити її при річках — Самарі й Бику. Наприкінці 1775 та на початку 1776 років наказ було виконано: у Вовководському повіті, при річках — Самарі й Бику, в місцевості добрій, багатій і розкішній, на державній, вільній і незайманій, дикопорослій землі, виникла військова слобода з пікінерів Луганського полку з усіма їх сімействами і родичами. Пікінери ці в Бахмутській фортеці належали до місцевої Петропавлівської церкви, являли собою парафію її, а тому, на згадку собі й нащадкам, новонаселену слободу свою назвали Петропавлівкою. У слободі Петропавлівці, перші поселенці її, користуючись усіма вигодами і зручностями багатої місцевості, швидко позаводили повне господарство, — маєтність; володіючи непоганими ґрунтами землі, влаштували у слободі та в околицях її пристойні економічні садиби.
Восени 1776 року слобідчани почали клопотатись про спорудження у себе першої церкви. Виборні слободи Петропавлівки Семен Ручій, Левон Семененко та Іван Макаренко подали губернатору Черткову прохання, в якому, виклавши усі права свої на залишену ними вБахмуті Петропавлівську церкву, просили його наказати перенести її, як їх пряму і законну власність,
до новоствореної слободи Петропавлівки. Негайно наведена була по цій справі відповідна довідка, і за довідкою виявилось, що вимоги обивателів слободи Петропавлівки, стосовно Петропавлівської церкви м. Бахмута, за суттю справи, слушні і законні. На цій підставі Азовський губернаторЧертков, папером від 7-го листопада 1776 року, просив у преосвященого Євгенія благословення і дозволу Петропавлівську церкву зБахмута перенести до новонаселеної слободи Петропавлівки.
Рішенням Консисторії від 22-го грудня того ж 1776 року дозволено перенести Петропавлівську церкву з Бахмута в новонаселену на державній порожній, вільній землі слободу — Петропавлівку по річці Бику, поблизу річки Самари. У 1777 р. парафіяльних дворів у Петропавлівці було 133, в них чол. 521, а жін. 478, обох статей 999 душ.
19 століття
У 1846 році Петропавлівка стала містечком і центром волості Катеринославської губернії.
Тут процвітало хліборобство, а вигідне географічне положення сприяло розвиткові торгівлі та ремесел.
У XIX сторіччі було 2 цегельно-черепичних заводи, понад 50 крамниць, 48 вітряків, 8 кузень, 3 постоялих двори.
Станом на 1886 рік в селі мешкало 5405 осіб, налічувалось 969 дворів, 2 церкви православні, єврейський молитовний будинок, школа, земська лікарня, поштова станція, 4 горілчані склади, трактир, 3 постоялі двори, 28 лавок, проходило 4 ярмарки на рік.
20 століття
Визволене разом з селищем Межова 10 вересня 1943 р.
Площа населеного пункту Маломиколаївка за даними довідки 6-зем, виданої відділом Держкомзему в Петропавлівському районі становить 74,19 га.
В населеному пункті знаходиться 139 дворів. Населення за переписом 2001 року складало 330 чоловік, а вже на 2010 рык 317 чоловік.
Територія, на якій розташований населений пункт, за матеріалами економічної оцінки земель сільськогосподарського призначення, проведеної в 1988 році відноситься до 3 земельнооціночного району, та 4 природно-сільськогосподарського району.
Рис. 2.2. Карта населеного пункту Маломиколаївки
Петропавлівського району
На території існуючого села склалися функціональні зони: сельбищна та сільськогосподарського використання.
Сельбищна зона займає близько половини площі села і представлена землями під одноповерховими житловими будинками та землями сільськогосподарського призначення.
Населений пункт електрифікований. Централізоване водопостачання часткове. Газопостачання, теплопостачання та каналізація відсутні, вулична мережа має тверде та ґрунтове покриття.
Територія, на якій розташований населений пункт не входе в зону радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Рельєф території населеного пункту схиловий ерозійно-акумулятивний.
Підґрунтові води залягають на глибині більше 3 метрів.
Небезпечні геологічні процеси та підтоплення територій паводками відсутні.
В центральній частині населеного пункту розташовані медичний пункт
та магазин; в східно-центральній частині магазин, пам’ятник та клуб; в західній частині села розташований дитячий садок. Місця концентрації трудової діяльності - медичний пункт, магазин, клуб та дитячий садок.
Рис. 2.3. Схема функціональних зон
2.2 Аналіз використання земель смт. Маломиколаївка