Аналіз причин виникнення світової фінансової кризи та її вплив на економіку України

3. Обвал котирувань на світових фондових ринках, який призвів до різкого падіння вартості акцій українських компаній.

4. Паніка на фінансових ринках, банкрутство великих інвестиційних банків, різке зростання ставок Лібор (значна частина кредитів, залучених від початку кризи, бралася на умовах "плаваючої" ставки, залежної від ставки Лібор) — усе це практично перекриває зовнішні ринки фінансової ліквідності, що загрожує труднощами у рефінансуванні зовнішнього боргу вітчизняними банками і корпораціями.

Наслідки впливу світової кризи на українську економіку є цілком очевидними:

— зниження на товарних ринках попиту на сталь призвело до тимчасового скорочення обсягів виробництва, що позначилося на вугледобувних підприємствах, видобуванні руди та на інших супутніх виробництвах;

— банки мають у своєму розпорядженні достатньо коштів для погашення зовнішніх запозичень, але для деяких з них можуть виникнути проблеми з рефінансуванням боргу на світових фінансових ринках.

На цьому тлі спостерігається погіршення ситуації з кредитуванням економіки, а відтік, і депозитів. За цих умов банки схильні надавати кредитні ресурси на короткі терміни, орієнтуючись, передусім, на зниження ризику і втрат через падіння платоспроможності позичальників.

Оскільки акціями і паями інвестиційних фондів володіє лише незначна частина українців, можна дійти висновку про помірність наслідків ринкових потрясінь для всього населення. Дійсно, зростання або падіння того чи іншого цінного паперу або ринку для більшості громадян є явищем, відокремленим від реалій життя. Проте при аналізі перспектив розвитку економіки виявляється, що фінансовий ринок має певну особливість: він впливає на інфляцію і знецінення заощаджень, відставання фінансування соціальної сфери, зростання цін тощо. Це можна пояснити так: якщо річний темп зростання доходу деякого інвестора вищий, ніж зростання ВВП, продуктивності праці та грошової маси, разом узятих, то таке зростання оплачують ті, у кого він збільшується не настільки швидко. А глобалізація фінансового ринку робить цей процес глобальним.

Державі необхідно виштовхувати гравців фінансового ринку зі сфери спекулятивних операцій у сектор реальної економіки як засобами фіскальної політики, так і більш жорсткими заходами. Це можно зробити з допомогою наведеного нижче комплексу заходів.

1.Запровадити податок на доходи від реалізації цінних паперів. Пропонується звільнити від оподаткування доходи від реалізації цінних паперів, що знаходяться в портфелі платника податків більше року. Це стимулюватиме інвесторів вкладати кошти на тривалий час. Проте даний захід не працюватиме без істотного збільшення ставки податку на доходи від реалізації цінних паперів, термін володіння якими був менше року. Відповідно пропонується запровадити спеціальний податок на доходи від реалізації цінних паперів. Ставка податку має дестимулювати спекулятивні операції і може становити 70-90 % для першого року (як для фізичних, так і для юридичних осіб, незалежно від податкової юрисдикції). Кожна трансакція повинна оподатковуватися за методом ФІФО. Для цього потрібно провести зміни в інфраструктурі ринку цінних паперів: створити єдину біржу, центральний депозитарій і реєстратора, централізований кліринг. Оскільки існуючу інфраструктуру ринку побудовано в розрахунку на короткострокові спекулятивні, а не на інвестиційні операції, даний захід поліпшить прозорість компаній і підвищить якість корпоративного управління, адже інвестори будуть мотивовані вкладати кошти на тривалий час. Певною альтернативою цьому може бути прогресивне оподаткування фізичних осіб.

2. Заборонити непокриті короткі продажі.

3. Заборонити кредитування цінними паперами, оскільки такі операції спрямовані на створення оптимізаційних фінансових схем і спекуляції та не мають іншого сенсу.

4. Створити податкові механізми, які б дестимулювали спекулятивну діяльність на ринку похідних цінних паперів.

5. Посилити нормативи банків щодо вкладень в акції і проведення термінових операцій.

6. Заборонити банкам видавати кредити професіональним учасникам ринку цінних паперів та їх дочірнім структурам, а також будь-яких кредитів на купівлю цінних паперів.

7. Заборонити учасникам фондового ринку проводити будь-які трансакції з резидентами офшорних зон, що обмежить активність на нашій території хедж-фондів, які ніким не регулюються, а також скоротить можливості податкових оптимізації для вітчизняних учасників ринку.

8. Заборонити офшорну систему володіння підприємствами, основна діяльність яких проводиться на території України і кінцевими бенефіціарами яких є українські громадяни. Нині права власності кінцевих бенефіціарів іноді виведено в юрисдикцію іноземних держав. Як наслідок, набуває поширення структуризація бізнесу у вигляді іноземних холдингів, що володіють активами, з метою вивести їх уже під іноземною юрисдикцією на закордонні ринки капіталу.

9. Заборонити українським компаніями проводити ІРО за кордоном. Однією з основних проблем української економіки є брак довгострокових фінансових ресурсів. З цієї причини українські компанії та банки змушені залучати кошти на зовнішніх ринках.

10. Посилити пруденційний контроль за професійними учасниками фондового ринку.

11. У рекламних оголошеннях, проспектах і договорах, шо стосуються операцій з цінними паперами, паями інвестиційних фондів і термінових операцій, слід великим шрифтом зазначити, що інвестиції в дані інструменти можуть спричинити втрату всієї інвестованої суми.

Немає сумніву, що дані заходи, принаймні частина з них, зустрінуть опір з боку професійних учасників фондового ринку та їх лобістів, які переконливо доводитимуть, що ринок втратить ліквідність, стане непривабливим для інвесторів.

 

 

Свого часу Дж.М. Кейнс писав: "Жоден з принципів ортодоксальної фінансової науки, поза сумнівом, не є більш антисоціальним, ніж фетиш ліквідності". Дійсно, акція є частиною капіталу акціонерного товариства, який може бути вкладений у матеріальні активи. Він також зазначав, що "якби зробити інвестування капіталу, подібно до шлюбу, довгостроковим і нерозривуваним актом, що переривається хіба що смертю або будь-якими іншими вагомими причинами, то це могло б бути корисними ліками від наших сучасних хвороб. Бо це змусило б інвестора звернути свій погляд на довгострокові перспективи і лише на них". Але далі по тексту Кейнс звертає увагу на суперечливість запропонованого засобу, оскільки "ліквідність ринків інвестицій часто сприяє, і далеко не завжди перешкоджає новим інвестиціям".

Цю дилему, дійсну за часів Кейнса, нині значною мірою скасовано. Можливо, ліквідність і сприяє новим інвестиціям, але частина нових інвестицій (вкладення в реальні активи) скорочується. За різними даними, тільки 2—3 % всіх фінансових операцій у світі якимось чином пов'язані з реальним сектором, решта — лише між собою або з обслуговуванням фінансового сектору.

Немає сумнівів, що світова спільнота подолає глобальну фінансову кризу, результатом якої стане повна зміна співвідношення сил. Враховуючи сучасний стан, а також економічні та політичні потрясіння, спрогнозувати результати цих змін дуже складно. Для України важливо не лише мінімізувати негативні впливи світової фінансової кризи, а й знайти відповідне місце в новій розстановці сил.

 

 

1. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег. — М: Гелиос АРВ, 2002. — 352 с. - Гл. 12, V.

2. Гринберг Р. Мировой финансовый кризис затронет реальную экономику в разных странах по-разному // RosInvest.Com. — 2008. — 9 ноября — http://www.rosinvest.com/news/452814.

3. Бекетов Н., Извольская И., Черная И. Основные проблемы функционирования общих фондов банковского управления и паевых инвестиционных фондов // Финансы и кредит. — 2008. - № 8 (296).

4. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підруч. — К.: НІОС, 2002. — с. 594. 

5. Рудый К. Финансовые кризисы: теория, история, политика. — М.: Новое знание, 2003. — С. 29.

6. Монтес М.Ф., Попов В.В. "Азиатский вирус" или "Голландская болезнь"? Теория и история валютных кризисов в России и других странах: Пер. с англ. — М.: Дело, 1999. — С. 20.

7. Soros С. The worst market crisis in 60 years // The Financial Times. — 2008. — January 22. — http://www.ft.com.

8. Elliott L. Credit crisis — how it all began // The Guardian. — 2008. — August 5. — http://www.guardian.co.uk.

9. Philippon Th. C. The future of the financial industry. — Finance Department of the New York University Stern School of Business at New York University. — http://sternfinance.blogspot. com/2008/ 10/future-of-financial-industry-thomas. html.

10. Arrighi G., Silver B.J., Ahmad I. Chaos and governance in the modern world system. —Minneapolis: University of Minnesota Press, 1999. — 352 p.

11. Norris F. News Analysis: Another Crisis, Another Guarantee // The New York Times. — 2008. — November 24. — http://www.nytimes.com.

12. Даншишин Б. Світова фінансова криза — тест для України // Дзеркало тижня. — 2008. — № 38 (717). - 11-17 жов.

13. Вьюгин О. Финансовый рынок: стратегия развития // Ведомости. — 2006. — № 27 (1554). — 16 фев.