Аналіз розвитку оптової торгівлі в Україні

В таких умовах значне скорочення обсягів роздрібного товарообороту, матеріально-технічної бази оптової торгівлі. 

Нинішній стан економіки України, спрямований на підвищену динамічність ринкових перетворень і такий фактор розвитку національної економіки, як «конкуренція на основі часу», об'єктивно вимагають інноваційного прориву. У визначальній «тріаді» основних суб'єктів ринкових відносин: влада-виробництво-торгівля саме оптова торгівля як найбільш.

У наукових публікаціях останніх років учених О. Азарян, А. Мазаракі, В. Торопкова, Н. Голошубової, О. Пустовойт та інших знаходили висвітлення питання ролі, місця, значення оптової торгівлі в сучасній економіці, проблеми її розвитку в Україні, пропонувалися шляхи їх вирішення. 

Проникнення на ринки збуту фальсифікованої та іншої неякісної продукції, нерівномірне забезпечення населення послугами торгівлі на регіональному та обласному рівнях, низька інноваційна активність, інтервенції іноземних компаній, відсутність на державному рівні розуміння масштабу, вагомості і народногосподарського значення вирішення проблем оптової торгівлі [8].

Очевидна і логічна спільність проблем розвитку оптової торгівлі в колишніх республіках СРСР, які полягають у тому, що кількісне зростання підприємств оптової торгівлі не спричинило якісних перетворень.

Роль, значення і комплекс завдань оптової торгівлі в ринковій економіці підлягають серйозному переосмисленню в стратегічно важливій сфері діяльності, що сприяє міжрегіональній і міжгалузевій інтеграції єдиний незмінний вид діяльності в будь-якому регіоні; оптові підприємства - найбільш мобільні і креативні учасники ринкових відносин.

Проте сьогодні оптову торгівлю важко назвати «союзником» держави, оскільки торгівля при всіх позитивних характеристиках досить індиферентна стосовно національних інтересів. Як і в будь-якого іншого комерційного підприємства, мета створення оптових фірм – одержання прибутку, а не дотримання національних інтересів і субсидування вітчизняного виробництва. 

Тому завдання влади змінити сферу інтересів суб'єктів оптового підприємництва таким чином, щоб вони збігалися з інтересами вітчизняних державна участь (повна або часткова) у створенні, фінансуванні проектів інноваційних торговельних об'єктів національного значення, які оптимізують процеси руху товарів і спрямовані на захист інтересів вітчизняних товаровиробників.

В останні роки, не дивлячись на низку вагомих проблем, вітчизняна торгівля, в порівнянні з іншими галузями, працює досить прибутково, підвищує рівень своєї рентабельності. Це сприяє подальшому накопиченню торговельного капіталу, а отже і розвитку оптової і роздрібної торгівлі, їхньої матеріально-технічної бази. Разом з тим, зростають обсяги відрахувань торговельних підприємств до державного бюджету. 

Згідно статистичній звітності, отриманій на офіційному сайті Держкомстату України, оборот підприємств оптової торгівлі за січень-липень свідчать про обсяг і структуру оптового товарообороту підприємств оптової торгівлі України за період 2005-2008 рр. [31]

З даних приведених в таблиці, можна зробити висновок, що з кожним роком оптовий товарооборот на Україні збільшується і на кінець 2008 року він склав 1050392,9 млн. грн., що в два рази більше ніж на кінець 2005 року. 

Щодо питомої ваги в оптовому товарообороті, то на протязі аналізуємого періоду вона залишається незмінною – приблизно 15%, 70% у 2008 році до 63% у 2005 році.

Все вище сказане підтверджують дані формування чистого прибутку (збитку) підприємств за видами економічної діяльності за січень–березень 2009 року, наведені в таблиці додатку Б. Згідно цієї таблиці у першому кварталі 2009 року взагалі підприємства відпрацювали зі збитком. До зв’язку (2444,5 млн.грн.) та підприємства оптової торгівлі і посередництва в оптовій торгівлі (845,6 млн.грн.) [31]

Проведений нами аналіз періодичних видань показує, що у торговельному секторі формуються надзвичайно сприятливі умови для прискореного нагромадження торговельного капіталу, а у зв’язку з цим переливу його певної частини в промисловість, будівництво, транспорт та інші галузі. Прискорене нагромадження торговельного капіталу зумовлене двома обставинами. Перша обставина, вона є основною, полягає в тому, що високорентабельну галузь, а її високі фінансові результати сприяють швидкому приросту основних засобів, оптового і роздрібного товарообороту, при цьому частину накопиченого нею (торгівлею) капіталу у формі прямих інвестицій доцільно направляти в інші галузі народного господарства.[17] 

Отже, стає очевидним, що в новій економічній системі, що формується в Україні, оптова торгівля займає особливе місце. Вона опосередковує у зростаючих масштабах обмін у товарно-грошовій формі, забезпечуючи необхідні темпи і пропорції не лише відтворювального процесу, але сукупного попиту і пропозиції та міжгалузевого обміну.

 

 

На початку 1990-х років оптова торгівля України мала систему галузевих ланок із представництвами в областях і районах. Базовими ланками таких систем були обласні та районні оптові бази торгівлі з відповідною інфраструктурою з нагромадження, обробки, зберігання та розподілу продукції і являла собою централізоване державне постачання з обов’язковим прикріпленням споживачів до постачальників. У процесі постачання було ліквідовано і створено умови для формування оптового ринку з вільним вибором господарських зв’язків.

Товарний ринок складається із локальних ринків за окремими видами товарів. Кожний ринок, у свою чергу, поділяється на оптовий, роздрібний та біржовий. Місце, що його посідає оптовий ринок у загальному товарному ринку.

Основними напрямами державної політики на товарних ринках є забезпечення конкурентоспроможності національних товаровиробників для різних рівнів управління (місцевий ринок, регіональний, міжрегіональний, національний).

Підприємства оптової торгівлі є найважливішою організаційною ланкою інфраструктури товарного ринку, на них припадає найвагоміша частка його товарообороту.