Аналіз системи стратегічного менеджменту СТОВ «Лісне»

Другою умовою оцінки результатів праці, що характеризує якість виконаної роботи з точки зору її споживчих якостей, є наявність стандартів якості на кожну виконану роботу. Такі стандарти можуть мати характер звичайних вимог до завдання, яке належить виконати, з боку споживача. Але в будь-якому випадку ці вимоги або стандарти повинні бути заздалегідь відомі виконавцю. Очевидно, якщо виконана робота не відповідає стандарту якості або вимогам, що до неї висуваються, належить визначити, доводити її до стандарту або вибраковувати повність як не потрібну. В останньому випадку час, затрачений на виконання цієї роботи, вважається безкорисно витраченим. 

Окрім моделі оцінки результатів праці на основі обліку корисності витрат робочого часу, існує ще модель оцінки кількості праці робітника. Приведення кількості вкладеної робітником за який-небудь період праці до корисності витрат робочого часу здійснюється, як вже згадувалось вище, через виявлення своєчасності виконання кожного завдання у повному обсязі, вираженим у змісті роботи. Неповний обсяг навіть зданої у встановлені терміни роботи не вважається виконаним завданням, у зв`язку з чим тривалість її виконання не визначається кількістю праці у фактичних витратах робочого часу.

Така робота, як і здана з запізненням, впливає на корисність витрат робочого часу її споживачем, тобто наступною ланкою в соціальному ланцюжку трудового процесу. 

Слід звернути увагу на ту обставину, що в такому соціальному ланцюжку дії всіх ланок взаємопов`язані у часі. Тобто очевидна синхронізація взаємодії всіх учасників виробництва в організації при виготовлені кінцевої споживчої вартості. В цьому випадку кожний робітник, є одночасно споживачем якої-небудь проміжної споживчої вартості та виробником іншої в умовах кооперованої праці, залежить від іншого. Порушення термінів виготовлення проміжної споживчої вартості одним працівником буде відображатися на результатах діяльності інших, знижуючи останні через пусті витрати часу в очікуванні надходження до них предмету праці, що запізнюється. Покажемо це на прикладі оцінки кількості вкладеної праці при виконанні завдань конкретним робітником А за певний місяць. Припустимо, що цей робітник А відпрацював впродовж місяця 180 годин (Тф = 180 годин), зафіксованих у табелі виходу на роботу. За цей час він виконав декілька планових  та позапланових (оперативних) завдань, здавши їх своєчасно та без порушення вимог до якості. Це означає, що весь витрачений виконавцем А робочий час, що зафіксований у табелі, є корисним (Тф=180=Ткор.), а ступінь його корисності складає одиницю (Ткор./Тф=1). Тобто відносний показник корисності витраченого часу буде дорівнювати одиниці. Остання виражає собою суспільно необхідний рівень використання праці на виготовлення будь-якої споживчої вартості. За усі 180 годин корисної праці даний робітник і повинен отримувати заробітну платню. 

Розглянемо ситуацію, коли яка-небудь з виконаних виконавцем А робіт здана в повному обсязі, але з запізненням, тобто з порушенням терміну її передачі наступній ланці соціального ланцюга. Припустимо, що запізнення склало 9 годин (tзап.= 9 годин). Це означає, що в умовах синхронної взаємодії всіх учасників соціального ланцюга споживач даної роботи втратив в наслідок її очікування 9 годин свого робочого часу, витратив його цілком безкорисно. 

Викликані ці безкорисні витрати робочого часу діями робітника А, у зв`язку з чим вони і повинні бути відображені в оцінці кількості його праці –тому що остання була не вся корисна. 

Здійснюється облік безкорисної праці у відносному вигляді через кваліметричний модуль:

Ккіл.= 1¬¬¬¬¬- (tзап./Тф)             (1),

 де: 1 –стандарт (норма) корисності праці або витрат робочого часу;

tзап. –час запізнення робіт по відношенню до заздалегідь обумовленому терміну, tзап = 9 годин

 Тф –весь відпрацьований робітником А (згідно табеля) робочий час в розглянутому місяці, Тф = 180 годин

Відношення tзап./Тф відображає собою міру безкорисної праці в загальній тривалості робочого часу. 

Згідно вищенаведеним даним Ккіл.= 1¬¬¬¬¬- (9 / 180) = 1-0,05=0,95.

Це і є коефіцієнт, що характеризує кількість внесеної робітником А праці в комплекс виконаних у звітному місяці робот через відносний розмір його корисності. В абсолютному вигляді виміряний перший результат праці (її кількість) буде виглядати як добуток всього відпрацьованого за місяць часу (  Тф ) та ступеню його корисності (Ккіл.):

В кіл. = Тф* Ккіл = 180*0,95=171 г.       (2).

Отже, кількість корисної праці, витраченої робітником А на виконання робіт, складає не 180 годин, а лише 171 годину. Саме цей робочий час, в принципі, враховується при виплаті йому заробітної платні.

Результат праці має два боки: кількісний та якісний. Модель оцінки результатів праці з позиції кількісного виміру ми розглянули, тепер перейдемо до моделі оцінки якості праці робітника.

Якість виконаної роботи вимірюється аналогічно, але вже характерним образом через втрати часу у споживача, які він зазнає при усунені помилок, браку або їх наслідків, зроблених виконавцем (тобто якоюсь попередньою ланкою в соціальному ланцюжку технологічного процесу). 

Дійсно, навіть здана вчасно робота характеризує лише один бік конкретної праці виконавця та власне, один бік її споживчих якостей. Існує