Аналіз точки беззбитковості підприємства як метод контролінгу

Умовно постійні – це витрати, абсолютна величина яких зі збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється. До умовно постійних належать витрати, пов’язані з обслуговуванням й управлінням виробничою діяльністю виробничих підрозділів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

Поряд з витратами, які одразу можна віднести до постійних чи змінних, є види витрат, які частково належать до постійних, частково – до змінних. Це такі загальновиробничі витрати: витрати на управління виробництвом (заробітна плата апарату управління цехами, виробничі відрядження тощо) ; амортизація основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення; витрати на утримання виробничих приміщень та ряд інших.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування й управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням обраної бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичного обсягу виробництва (потужності) звітного (чи планового) періоду.

До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Перелік і склад змінних і постійних витрат, у т. ч. загальновиробничих, установлюються підприємством.

Наступним етапом розрахунку точки беззбитковості є визначення показника покриття (Пп) :

 . (2)

Виручка від реалізації в точці беззбитковості розраховується як відношення між величиною постійних витрат та показником покриття:

 . (3)

Виходячи з даних, наведених у табл. 11. 5, показник покриття становить 0, 417, виручка в точці беззбитковості – 959, 2 тис. грн. Таким чином, прибуткова зона підприємства дорівнює 240, 8 тис. грн.

Досить часто в процесі бюджетування фінансових результатів перед фінансистом постає завдання розрахувати виручку від реалізації (відповідно обсяг продажу) у точці беззбитковості щодо продукції, яку лише планується виробляти. У такому разі для розрахунків можна використати такі математичні формули:

 , (4)

 , (5)

де B – виручка від реалізації в точці беззбитковості (грн) ; О – обсяг реалізованої продукції в точці беззбитковості (шт. або інші натуральні одиниці).

У тому разі, якщо у виробництво запускається принципово нова продукція, порівняльні ціни на яку на ринку відсутні, на основі розрахунку суми покриття можна розрахувати мінімальні ціни, за яких забезпечується беззбиткове виробництво продукції. На основі перетворень у формулі 11. 5 отримуємо алгоритм розрахунку мінімальних цін:

 . (6)

Аналіз беззбитковості може проводитися як за допомогою відповідних математичних розрахунків, так і шляхом побудови графіків. У разі використання графічного методу аналізу точкою беззбитковості вважається точка перетину лінії сукупних (повних) затрат та лінії, яка характеризує виручку від реалізації продукції (див. рис. 2). До досягнення точки беззбитковості підприємство зазнає збитків від виробництва відповідного виду продукції, а після – отримує прибутки.

Позитивна різниця між фактичною виручкою від реалізації та виручкою від реалізації, що відповідає точці беззбитковості, називається зоною безпеки. На зазначену різницю підприємство може знизити обсяги реалізації або підвищити рівень затрат без загрози зазнати збитків. Підкреслимо, що кожне підприємство повинно прагнути розширити зону безпеки, оскільки чим вона менша, тим більшим є ризик одержання збитків.

 

Рис. 2. Точка беззбитковості

 

Отже, на основі розрахунку точки беззбитковості можна дійти висновків щодо доцільності виробництва тих чи інших видів продукції, мінімальних цін або обсягів реалізації, які забезпечують беззбиткову діяльність. Аналізуючи точку беззбитковості, можна визначити, наскільки успішно підприємство працює (у разі його прибутковості) і наскільки глибокою є криза (у разі збитковості). На підставі відповідних висновків розробляються рекомендації щодо шляхів зменшення збитковості та збільшення прибутковості операційної діяльності підприємства.

 

 

Перший етап. Приймається відповідне рішення уповноваже-ним на це органом. У разі ліквідації суб’єкта підприємницької ді-яльності при визнанні його банкрутом арбітражний суд приймає відповідну постанову і надсилає її засновникові, банку та органу, який зареєстрував суб’єкт підприємницької діяльності. Така сама процедура застосовується і в інших випадках ліквідації за рішен-ням арбітражного суду. Якщо підприємство самостійно прийняло рішення про ліквідацію, то це рішення оформлюється протоко-лом загальних зборів засновників. Органом, який прийняв рішен-ня про ліквідацію підприємства, призначається ліквідаційна ко-місія, встановлюються порядок і строки проведення ліквідації, а також визначається строк для заявлення претензій кредиторів, який, згідно зі статтею 35 Закону «Про підприємства», не може бути меншим за 2 місяці з моменту оголошення про ліквідацію. (Як уже зазначалося, у разі оголошення підприємства банкрутом діє інший порядок збору претензій кредиторів.)

Другий етап. Ліквідаційна комісія звертається до податкового органу, щоб зняти з податкового обліку підприємство, яке лікві-дується. Для цього згідно з п. 8 Інструкції «Про порядок обліку платників» платник податків, що ліквідується, у триденний тер-мін з дати прийняття рішення має подати до державного подат-кового органу, в якому перебуває на обліку:

• заяву про зняття з обліку платника