Аналіз впливу факторів на фінансову стійкість підприємства

Чинники II рівня – похідні. Вони є результатом дії основоположних (базових) чинників (фази економічного розвитку системи та стадії життєвого циклу підприємства). До складу чинників II рівня (похідних) належать:

• середній рівень доходів населення;

• демографічна ситуація;

• соціальна політика держави;

• податкова політика держави;

• грошово-кредитна політика;

• амортизаційна політика;

• загальний рівень стабільності;

• стратегія управління обсягами діяльності;

• стратегія управління активами;

• стратегія управління капіталом;

• стратегія управління грошовими потоками [17, 120].

Чинники II рівня бувають як зовнішніми, так і внутрішніми.

Зовнішні чинники II рівня – це такі, вплив яких пов’язаний з характером державного регулювання (податкова, грошово-кредитна, амортизаційна, соціальна, демографічна політика тощо). Від ступеня відповідності видів, напрямів, методів цього регулювання і фази економічного циклу залежатиме характер та глибина впливу деталізуючих чинників, або чинників III рівня.

До внутрішніх похідних факторів другого рівня, що забезпечують фінансову стійкість, належать стратегія управління обсягами діяльності підприємства, політика управління його активами, власним і позиковим капіталом. Розроблена стратегія передбачає загальну потребу в активах, їх оптимальну структуру при одночасному визначенні джерел фінансування цієї потреби та оптимізації структури капіталу, що, в свою чергу, є гарантом досягнення ефективної пропорційності між коефіцієнтом фінансової прибутковості та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства. Досягнення необхідної пропорційності між коефіцієнтом прибутковості та коефіцієнтом фінансової стійкості має бути основною метою підприємства, оскільки це один із чинників, який сприяє максимізації його ринкової вартості.

Чинники III рівня – є деталізуючими. За допомогою їх з’ясовують і деталізують механізм впливу на фінансовий стан підприємства похідних чинників. До чинників III рівня (деталізуючих) відносять:

• середній рівень доходів населення;

• рівень конкуренції;

• рівень інфляції;

• склад та структуру активів;

• стратегію управління власними фінансовими ресурсами та позиковим капіталом;

• стратегію управління ризиком.

Вплив чинників III рівня на фінансову стійкість є різним. Тому за їх значущістю одним із найважливіших внутрішніх чинників фінансової стійкості є оптимізація складу та структури активів підприємства. Аналогічним за своїм впливом є також правильний вибір стратегії управління активами. Значною мірою фінансова стійкість підприємства залежить від якості політики управління поточними активами, від того, який загальний обсяг оборотних коштів має підприємство, який розмір запасів та активів у грошовій формі. При зменшенні виробничих запасів та зростанні ліквідних активів підприємство може отримувати більший обсяг прибутку за рахунок залучення в оборот додаткових коштів, однак разом з цим виникає ризик неплатоспроможності підприємства. Оптимізація управління поточними активами полягає в тому, щоб забезпечити достатньо високий рівень прибутковості активів при одночасній мінімізації ризику втрати платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості.

Другим за своєю значущістю внутрішнім чинником III рівня є стратегія управління капіталом – оптимізація складу та структури джерел фінансування активів, власних фінансових ресурсів, а також правильний вибір політики управління ними. Iз збільшенням обсягу власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел збільшуються також потенційні можливості підприємства. Важливим є як загальний розмір прибутку, так і структура його розподілу, а саме та частка, яка спрямовується на реінвестиційні цілі [14, 16].

Отже, політика розподілу та використання прибутку є одним із основних внутрішніх деталізуючих чинників, що впливають на фінансову стійкість підприємства.

 

 

 

Важливу роль у шляховому господарстві Тернопільської області відіграє ВАТ «Тернопільське шляхо-будівельне управління № 24».

Відкрите акціонерне товариство «Тернопільське шляхо-будівельне управління № 24» засновано відповідно до Наказу Міністерство транспорту України шляхом перетворення Державного підприємства «Тернопільське ШБУ-24» у відкрите акціонерне товариство.

Засновником товариства є Міністерство транспорту України. Відповідно, термін діяльності підприємство у формі відкритого акціонерного товариства складає 10 років, а з урахуванням діяльності до його корпоратизації історія підприємства налічує 45 років.

Для забезпечення ефективної організації роботи товариства створено структурні підрозділи (Рівненська обл., м. Радивилів, філія у м. Золочів, Львівська обл., смт Козова, Тернопільська обл.), які охоплюють велику територію та забезпечені виробничими потужностями і можливостями з безпосередньої організації роботи підприємства.

Основним напрямом господарської діяльності підприємства є будівництво, реконструкція та ремонт автомобільних доріг і подібних об'єктів (благоустрою, естакад, мостів тощо).

Наприклад, серед робіт, які виконувалися за останній час, були: об'їзна дорога м. Радивилів – дорога Київ – Чоп, благоустрій і реконструкція центральних вулиць у м. Тернопіль і м Рівне, генеральна реконструкція ділянок дороги Львів – Тернопіль. Основними замовниками робіт підприємство є державні організації, зокрема служби автомобільних доріг у Львівській, Тернопільській та Рівненській обпасти, органи місцевого самоврядування (Тернопільська, Рівненська міські ради тощо).

Крім будівництва, ремонту автомобільних доріг та виконання комплексу пов'язаних з