Аналіз впливу факторів на фінансову стійкість підприємства

На підставі проведеного аналізу фінансово – економічного стану необхідно прорахувати варіанти тих чи інших положень облікової політики, оскільки від прийнятих у цій частині рішень прямо залежить кількість і суми податків, що перераховуються в бюджет і позабюджетні фонди, структура балансу, значення ряду ключових фінансово – економічних показників. При визначенні облікової політики у підприємства існує вибір, що стосується, головним чином, методів списання сировини і матеріалів у виробництво, варіантів списання малоцінних і швидкозношуваних предметів, методів оцінки незавершеного виробництва, можливості застосування прискореної амортизації, варіантів формування ремонтних і страхових фондів і т. д. Найбільший ефект оптимізація облікової політики дає на етапі маркетингових досліджень конкретних видів продукції, освоєння їх виробництва, а також планування нових виробництв і ділянок, технологічних схем і створення нових структур [12, 374].

З метою підвищення ліквідності бухгалтерського балансу і рівня платоспроможності підприємства доцільна розробка варіантів податкових схем. Найбільший ефект розробки податкових схем можна одержати при плануванні нових технологічних схем і створенні нових структур. Тобто фактично потрібно розрахувати кілька варіантів податкових планів.

Для вироблення кредитної політики підприємства рекомендується провести аналіз структури пасиву балансу і рівень співвідношення власних і позикових коштів. На підставі цих даних підприємство вирішує питання про достатність власних оборотних коштів або про їхню нестачу. В останньому випадку приймається рішення про залучення позикових коштів, прораховується ефективність різних варіантів. В окремих випадках підприємству доцільно брати кредити і при достатності власних коштів, тому що рентабельність власного капіталу підвищується в результаті того, що ефект від вкладення коштів може бути значно вище, ніж процентна ставка.

На нашу думку, приймаючи рішення про залучення позикових коштів, підприємству доцільно скласти план їх повернення, розрахувати за період кредиту процентну ставку і визначити суми відсотків по даному кредитному договорі, а також джерела їхньої виплати з урахуванням порядку й умов оподаткування прибутку. Варто також враховувати порядок оподатковування курсових різниць у тому випадку, якщо кредит узятий у валюті. Підприємству може бути вигідно узяти вексельний кредит, при цьому варто порівняти процентні ставки за векселем і кредитом. Фінансовим службам рекомендується враховувати всі можливі вигоди і витрати по залученню фінансових ресурсів як через систему кредитування, так і через інструменти ринку цінних паперів, а також розробити схему забезпечення їхнього погашення з урахуванням усіх можливих джерел одержання підприємством коштів. Фінансовій службі підприємства рекомендується: розрахувати потребу в позикових коштах (при її відсутності – можливу вигоду від їх залучення) ; правильно вибрати кредитну організацію (з огляду на наявність ліцензії, розмір процентної ставки, способи її розрахунку – складним відсотком чи простим відсотком, терміни погашення, форми видачі, репутацію на ринку цінних паперів і т. д.) ; скласти план погашення позикових коштів і розрахунок процентної суми з урахуванням особливостей оподаткування прибутку [5, 12-14].

Управління оборотними коштами (грошовими коштами, ринковими цінними паперами), дебіторською заборгованістю, кредиторською заборгованістю, нарахуваннями й іншими коштами короткострокового фінансування (крім виробничих запасів), а також вирішення цих питань вимагає значної кількості часу, і на цьому напрямку найбільш яскраво виявляється основна проблема управління фінансами: вибір між рентабельністю й імовірністю неплатоспроможності (вартість активів підприємства стає менше його кредиторської заборгованості).

Тому ми вважаємо, що фінансовій службі підприємства доцільно постійно контролювати черговість термінів фінансування активів, вибираючи один з декількох існуючих на практиці способів: хеджування (компенсація активів зобов'язаннями при рівному терміну погашення) ; фінансування по короткострокових позичках; фінансування по довгострокових позичках; фінансування переважно по довгострокових позичках (консервативна політика) ; фінансування переважно по короткострокових позичках (агресивна політика). У дійсних умовах підприємство може підтримувати забезпеченість узятих позичок наступними методами: збільшення частки ліквідних активів; подовження термінів, на які позички видаються підприємству. Однак варто врахувати, що ці методи ведуть до зниження прибутковості: у першому – шляхом вкладення коштів у малоприбуткові активи; у другому – за допомогою можливості виплати відсотків по позичці в період наявності власних коштів.

З метою управління витратами і вибору амортизаційної політики ми рекомендуємо використовувати дані фінансово – економічного аналізу, що дають первісне представлення про рівень витрат підприємства, а також рівні рентабельності. При розробці облікової політики підприємства рекомендується вибрати такі методи калькулювання собівартості, що забезпечують найбільш наочне представлення про структуру витрат виробництва, рівні постійних і перемінних витрат, частці комерційних витрат. Економічним службам доцільно періодично проводити аналіз структури витрат виробництва, роблячи порівняння з різного роду базовими даними і вивчаючи природу відхилень від них. При розробці облікової політики службам, що здійснюють планування діяльності підприємства, разом з бухгалтерією варто правильно вибрати базу для розподілу непрямих витрат між об'єктами калькулювання або вибрати метод віднесення непрямих витрат на собівартість реалізованої продукції. Ми вважаємо, що з метою створення передумов для ефективної аналітичної роботи і підвищення якості прийнятих фінансово – економічних рішень необхідно чітко визначити й організувати роздільний управлінський облік витрат по наступним групам:

- перемінні витрати, що зростають або зменшуються пропорційно обсягу виробництва. Це витрати на закупівлю сировини і матеріалів, споживання електроенергії, транспортні витрати, торгово-комісійні й інші витрати;

- постійні витрати, зміна яких не зв'язана безпосередньо зі зміною обсягів виробництва. До таких витрат відносяться амортизаційні відрахування, відсотки за кредит, орендна плата,