Анатомія та морфологія рослин

7. Анатомічна будова листка покритонасінних і голонасінних рослин. На поперечному перерізі листок складається з верхнього епідермісу, мезофілу і нижнього епідермісу та судинно – волокнистих пучків. Епідерміс захищає листок від висихання, механічних пошкоджень. Він вкритий тонким шаром кутикули, яка відіграє важливу роль в газообміні. Клітини епідермісу мають ядра, цитоплазму, лейкопласти. Слід зазначити, що епідермальний шар не містить хлоропластів, але на ньому, особливо з нижньої сторони листка розташовуються продихи, які регулюють процеси дихання у рослин. Наприклад, на 1 мм 2 листкової поверхні картоплі нараховується біля 263 продихи, у тополі на верхній частині – 20, а на нижній – 115. За епідермісом розташований мезофіл – це паренхімна тканина, яка складається із стовпчастої (палісадної) тканини і губчастої тканини. В залежності від розташування стовбчастої і губчастої тканини в листку розрізняють дорзовентральні листки – коли стовпчаста паренхіма примикає до одного боку, а губчаста до другого та ізолатеральні, коли стовпчаста паренхіма прилягає до обох сторін, а губчаста знаходиться всередині. Стовпчаста (палісадна) паренхіма складається з видовжених клітин, в яких міститься багато хлоропластів, за рахунок яких листок набуває зеленого забарвлення. Губчаста паренхіма складається з клітин, які не щільно прилягають одна до одної, за рахунок добре розвиненої системи міжклітинний ків. Також завдяки наявності міжклітинного простору збільшується і покращується газообмін. В мезофілі густо зосереджені судинно – волокнисті пучки, які служать для пересування води і мінеральних речовин від стебла до листка. Листки голонаісінних і покритонасінних рослин відрізняються не лише за формою, а й за анатомічною будовою. Головною відмінністю листка покритонасінних і голонасінних є наявність певного типу асиміляційних тканин. Так, наприклад, у листках покритонасінних рослин добре розвинені два типи асиміляційних ткеанин: палісадна (стовбчаста) і губчаста паренхіми, а в листках голонасінних – складчаста асиміляційна тканина. Окрім того, в листках голонасінних містяться тканини (гіподерма, ендодерма, соляні ходи), які відсутні в листках покритонасінних рослин. Все це обумовлено еволюцією рослинного світу, зокрема Голонасінних і Покритонасінних.

 

1. Підземні метаморфози пагона та їх характеристика.

2. Надземні метаморфози пагона та їх характеристика.

3. Аналогічні і гомологічні органи та їх характеристика.

4. Суцвіття як спеціалізована система пагонів: визначення, класифікація, типи і їх характеристика.

5. Біологічне та народногосподарське значення метаморфозованих пагонів.

В процесі еволюції рослинного світу у зв'язку з пристосуванням до різних умов середовища пагони як вегетативні органи зазнали певної спеціалізації і певних змін у зв'язку із зміною виконуваних функцій. Метаморфоз пагона – (від грец. metamorphosis – перетворення) – зміна форми й будови органів рослин, які виникли в процесі історичного розвитку в зв'язку із зміною функцій і які передаються по спадковості (напр., зміна пагона на кореневище, листка на колючку тощо).

Розрізняють підземні і надземні метаморфози пагона.

1. Підземні метаморфози пагона та їх характеристика. У зв'язку з тим, що підземні умови рослинних організмів істотно відрізняються від надземних, в процесі тривалої еволюції рослинного світу відбулася спеціалізація пагона, який тривалий час зростав без доступу сонячного світла. Це зумовило зміну функції, що призвела до зміни структури будови самого пагона. Розрізняють такі підземні метаморфози пагона: бульби, столони, цибулини, бульбоцибулини, кореневища.

Бульби – (від лат. bulbus – цибулина) – дрібні цибулинки, що являють собою метаморфозовані листкові або квіткові бруньки, які утворюються в суцвіттях (часник) або в пазухах листків надземних пагонів (деякі види лілії).

Бульбоцибулина – (лат. bulbotuber) – цибулина з розвиненою серцевинною частиною, що нагадує форму бульби (утворюється, напр., у косариків, шафрана та ін.).

Столон – (від лат. stolo, poд. відм. stolonis – кореневий пагін, паросток) – видозмінений підземний або надземний пагін з довгими тонкими меживузлями і лускоподібними листками. Розрізняють С. підземні і надземні. Підземні С. утворюють бульби (картопля), надземні – вуси (суниці, жовтець повзучий та ін.). С. служать для вегетативного розмноження вищих рослин.

Цибулина – (лат. bulbus) – видозмінений вкорочений підземний, іноді надземний пагін, який складається з видозміненого стебла – денця та соковитих листків. Ц. служить для вегетативного розмноження рослин (утворюється, напр, у цибулі, часнику, гіацинта, лілій та ін.).

Кореневище – (лат. rhizoma) – підземний видозмінений пагін рослини, на якому розміщуються бруньки, додаткові корені, а інколи й редуковані листки. К. виконує функцію запасання поживних речовин і вегетативного розмноження (утворюється, напр., у пирію, конвалії, купини та ін.).

2. Надземні метаморфози пагона та їх характеристика. Надземний спосіб життя рослинних організмів (сонячне світло, повітря, дощ, вітер тощо) зумовив формування у зв'язку із зміною функції надземних метаморфозів пагона, до яких відносять: колючки стеблового походження, вуси, батоги, стрілка, філодії, філокладії, кладодії.

Колючки стеблового походження – дерев'янисті на кінцях загострені метаморфозовані утворення стеблового походження (у глоду).

Вуси – метаморфози пагона та його елементів, які служать для прикріплення до іншої рослини або опори (утворюються, напр., у видів родин