Анатомія та морфологія рослин

4. Походження і біологічне значення насіння. Насінина – (лат. semen) – генеративний орган у насінних рослин, який утворюється з насінного зачатка і містить зародок. Насінина зовні вкрита насіннєвою шкіркою, яка утворюється з інтегументів насінного зачатка. Під насіннєвою шкіркою міститься зародок, що утворюється із зиготи, ендосперм або перисперм – тканини, в яких містяться поживні речовини, що їх зародок використовує під час розвитку. На місці відокремлення насінини від насіннєвої ніжки утворюється рубчик, поблизу якого міститься сім'явхід (мікропілярний отвір). Розрізняють типи насінини: насіння дводольних з ендоспермом (помідор, морква, коноплі, липа, виноград та ін.) ; насіння дводольних без ендосперму (біб, квасоля, гарбуз, огірок, дуб, ліщина, редька, капуста, горіх грецький та ін.) ; насіння дводольних з периспермом (зірочник, кукіль, буряк, гвоздика та ін.) ; насіння дводольних з ендоспермом і периспермом (перець чорний, глечики жовті та ін.) ; насіння однодольних з ендоспермом (півники, жито, пшениця, кукурудза та ін.) ; насіння однодольних без ендосперму (частуха, стрілолист та ін.) ; насіння з недорозвинутим зародком (пшінка, види родин магнолієвих, лаврових, пальмових, лілійних та ін.). Насінина, як новий орган статевого розмноження з'явилася на пізніших етапах еволюції рослинного світу. Вона характерна лише для насінних рослин, які за теорією Вента (1972) з'явилися приблизно 350 млн. років тому назад. Як у Голонасінних, так і у Покритонасінних рослин насінина утворюється із насінного зачатка. Насінний зачаток – (лат. ovulum) – жіночий орган у насінних рослин, в якому формується жіночий гаметофіт, відбувається запліднення, розвиток зародка і ендосперму і з якого, здебільшого після запліднення, розвивається насінина. Біологічна доцільність появи насіння цілком очевидна, оскільки воно забезпечує з одного боку масове поширення виду, а з другого – запобігає загибелі покоління у рослин внаслідок пошкодження або загибелі однієї насінини.

 

1. Визначення і функції квітки.

2. Теорії щодо походження квітки. Морфологічна природа квітки.

3. Онтогенез і будова квітки та характеристика її складових елементів.

4. Оцвітина та її основні типи. Форми віночка.

5. Морфологічна різноманітність типів квіток.

6. Тичинкові і маточкові квітки. Одно-, дводомні і полігамні рослини.

7. Діаграма і формула квітки.

1. Визначення і функції квітки. У великої групи покритонасінних рослин статеве розмноження здійснюється за допомогою спеціальних органів – квіток та плодів і насіння, з яких вони утворюються. Як зазначає професор В. Г. Хржановський квітка є вищим досягненням еволюції процесу розмноження в рослинному світі. Більшість ботаніків вважає, що характерні ознаки квітки – це наявність маточки, тичинок і оцвітини. Виходячи з цього визначення, квітку мають лише покритонасінні рослини. Інші виходять з принципово іншої точки зору, а саме: характерні ознаки квітки – утворення спор і гамет, перехресне запилення і одержання (розвиток) насінини і плода. В останньому випадку квітку розглядають широко. Не має значення, як розташовуються насінні зачатки – відкрито, як це спостерігається у голонасінних, або закрито, як це має місце у Покритонасінних. Квітка (лат flos, грец. anthos) – вкорочений видозмінений пагін, всі частини якого пристосовані до функції розмноження.

2. Теорії щодо походження квітки. Морфологічна природа квітки. Найбільш визнаними є такі теорії походження квітки:

1) Фоліарна теорія (від лат. folium, грец. phyllon – листок і arche – початок, походження) – теорія, згідно з якою квітка – це метаморфозований пагін, всі частини якого (окрім квітколожа) являють собою видозмінені листки, що пристосовані до функції розмноження.

2) Псевдантова теорія (від грец. pseudos – вигадка, помилка і antos – квітка) – теорія, згідно якої двостатева квітка покритонасінних рослин утворилася із сукупності роздільностатевих чоловічих і жіночих стробілів голонасінних. Згідно даної теорії, найпримітивнішими є родини казауринові, вербові, букові, березові та ін., які не повинні бути в основі системи квіткових рослин. Найбільш детально розвивав цю теорію австрійський ботанік Р. Веттштейн (1901-1908).

3) Евантова теорія (від грец. eu – добре, повністю і antos – квітка) – теорія, згідно з якою квітка покритонасінних рослин являє собою видозмінений вкорочений репродуктивний пагін з обмеженим ростом, пристосований для виконання специфічних функцій. При цьому вважають, що квітка виникла внаслідок перетворення ентогамного стробіла давніх голонасінних (зокрема бенетитових) – проантостробіла. Модифікація проантостробіла призвела до виникнення антостробіла – примітивної квітки. Згідно з даною теорією примітивними квітками є великі двостатеві квітки з спіральним розташуванням елементів на подовженому квітколожі (наприклад, у багатьох видів родини магнолієвих). Е. т. розвинули англійські ботаніки Н. Арбер і Д. Паркін (1907).

3. Онтогенез і будова квітки та характеристика її складових елементів. Квітка як і всякий пагін розвивається з бруньки. В квітці утворюються спори і гамети, відбуваються процеси запилення і запліднення. З частин еквітки розвивається плід з насіниною.

Квітка складається з наступних елементів:

1) квітконіжка (лат. pedicellus) – завужена частина квітки, якою вона прикріплюється до стебла. квітконіжка є не у