Антична скульптура

До часу Флавіїв відноситься створення тріумфальної арки сина Веспасіана Тіта, який придушував повстання в Іудеї. Арка прикрашена рельєфами, на одному з яких зображений тріумфатор, супроводжуваний воїнами, на іншому - урочисте пронесення трофеїв, захоплених у багатих храмах Єрусалима. Процесія з важким золотим семисвічником показана, під час руху не по площині рельєфу, паралельно руху минаючого під аркою людини, а начебто висувається з площини рельєфу. У цих рельєфах немає одноманітного чергування персонажів, монотонного повтору складок одягу. Світлотіньові ефекти в цих рельєфах мальовничі в такій же мірі, як і в сучасних їм скульптурних портретах. Напруга почуттів гучної, живої юрби, а не спокійна строгість персонажів рельєфів Вівтаря Миру, пронизує рельєфи арки Тіта. Майстер підкреслює рух широким кроком зображених, сильним нахилом їхніх фігур.

У монументальних скульптурних пам'ятках, що споруджувалися в цей час, прагнення до розкоші і бажання зблиснути багатством переходило всі кордони. Доміціан дозволяв ставити собі тільки золоті чи срібні статуї. Він установив у Римі таку кількість воріт і арок, що на одній з них кимось було зроблено напис "Досить!".

Статуя імператора Нерви у вигляді бога Юпітера, що сидить на скелі, напівголого, у лавровому вінку, з жезлом у руці - яскравий пам'ятник скульптури імперії. Динамічна композиція великих мас включає широкий жест і підкреслено величну, театралізовану позу. Ідея влади цезаря, виражена тут гіпертрофованими монументальними формами, сполучається з гранично конкретним і дріб'язково докладним трактуванням деталей обличчя. Портретна голова літнього імператора посаджена на молоде тіло могутнього бога.

У творах мистецтва часу Флавіїв чітко виступає конфлікт суспільного й особистого, індивідуального і громадянського, дріб'язкового і грандіозного, помітне бажання поєднати в одному художньому образі ці несумісні в умовах Рима поняття. Глибока суперечливість дійсності накладала відбиток і на художню діяльність. У мистецтві імперії особливо сильний розвиток одержали такі види мистецтва, як архітектура, що має велике суспільне значення, обслуговуючи величезні маси народу, і скульптурний портрет, що звертається до окремої людини, до її індивідуальних особливостей.

 

Правління Траяна - формування лаконічного типу скульптури

 

В епоху Траяна на зміну мальовничості мистецтва флавіївського часу в римську скульптуру приходить простота форм лаконічність і стриманість композиції. Стиль скульптури часу Флавіїв засуджується. Снову приваблюють римлян сувора республіканська чистота вдачі, скульптори прагнуть до лаконізму у своїх здобутках.

Ці ремінісценції республіканського мистецтва особливо помітні в портретах Траяна В особі Траяна в портреті зі зборів Державного музею образотворчих мистецтв ім. А. С. Пушкіна в Москві переважають великі площини, розділені різкими гранями. Складки, що йдуть від носа до губ, - графічні і тверді. Виразний рішучий поворот голови. Гранично лаконічно показані різкі пасма волосся, що спускаються на чоло. На обличчі вираз напруженої волі: немов після пишності і розкоші флавіївської пори перед обличчям небезпеки стало серйозним і суворим обличчя римлянина. Різкістю ліній, спрощеністю і лаконізмом форм, стриманістю почуттів майстер намагається представити римлян часу Траяна як героїв республіки. Але в портретах виступає не сувора простота образів епохи республіки, а холодно-логічне міркування про простоту. Не спокій, а бажання здаватися спокійним і упевненим виражено в більшості портретів часу правління войовничого Траяна.

На честь перемог імператора над плем'ям даків у Римі на форумі Траяна була споруджена колона. Її вінчала статуя Траяна. Кубічний постамент колони прикрашений рельєфами, що зображують військові трофеї. У товщі постаменту містилася урна з порохом Траяна, рельєфи пароського мармуру, що обвивають безупинною стрічкою колону у всю її висоту, у двадцять сім метрів, розповідали про походи тріумфатора на Дакію, прославляли перемогу римської зброї. У цих рельєфах у значних подробицях знайшли відображення події двох походів Траяна. З докладністю очевидця оповідає майстер про війну з даками. Тут і оточивші римську фортецю даки, і сторожові вежі римлян, і переправа римських військ через Дунай. На рельєфах колони показані облогові машини римлян, переправи через ріки, завойовані варварські поселення, полонені, сцени бою. Примітно, що в рельєфах не видно убитих римських воїнів; ураженими показані тільки варвари-даки. Ця обставина на тлі загальної документально точної розповіді особливо помітна.

 

Адріан: новий імператор - нове мистецтво

 

Мистецтво Рима в період правління спадкоємця Траяна імператора Адріана характеризується новими рисами.

Адріан багато подорожував, особливо любив Грецію, де був посвячений у таїнства елевсинських містерій і прийняв ім'я Зевса Олімпійського. Адріан широко вводив грецьку культуру в Римі, і наслідування чужоземному в його час було таким сильним, що сенатори хотіли позбавити його після смерті титулу "божественного".

У скульптурних пам'ятниках часу Адріана чітко виступає наслідування грецькому мистецтву. Проте в портретах Адріана - у його поставі, у ледь помітному скепсисі в очах і вольовому малюнку губ знаходять вираження чисто римські риси.

Ці особливості яскраво виступають також у численних портретах улюбленця Адріана Антиноя. У статуях і погруддях Антиноя видно спробу скульпторів повернутися до ясності і гармонійності класичних образів Греції, але і тут Рим дає про себе знати більшою чуттєвістю: пухкими, соковитими губами, густими пасмами волосся, пишною шапкою нависаючих на обличчя і підкреслюючих неспокійною світлотіньовою поверхнею ніжну шкіру обличчя. Гострота цього