Антична скульптура

Різкий поворот голови, зближені до перенісся складки чола, висунуте уперед підборіддя і підозрілий твердий погляд не тільки розкривають сутність цієї людини, але характеризують у цілому епоху, яскравим представником якої був Каракалла.

Смуток і замисленість образів у портретах часу Марка Аврелія змінилися виразом жорстокості і грубої сили. Скульптори рідше користуються буром, маса скульптурних форм не дробиться світлотіньовими контрастами, але усе більш ущільнюється, поступово наростає експресивність і внутрішня напруженість, що надалі буде звучати в площинних, спрощених за формою портретах кінця III-IV століть.

Характерним скульптурним пам'ятником III століття н. е. є портрет імператора Філіпа Аравітянина із Ермітажу. В особі сконцентрована величезна, підкреслена сила волі. Волосся показане короткими рисками. Різкими ударами скарпелі скульптор лише відзначає місце, де повинні бути волосся, борода, вуса. При усьому своєму лаконізмі цей портрет, що розкриває хоробрість і силу Аравітянина, його характер, зафарбований підозрілістю і сторожкістю, є дуже виразним.

Духовна, внутрішня психологічна насиченість образів при стриманій пластичній виразності виступає й у дитячих портретах цього часу. У портреті хлопчика Державного музею образотворчих мистецтв імені А. С. Пушкіна в Москві підкреслені його хворобливість і фізична слабість. Погляд трохи з-під лоба, безвільно розкриті губи, вираз легкої образи передані в цьому портреті глибоко і проникливо. Майстри III століття н. е. втілюють у своїх портретах тонкі нюанси і відтінки настроїв, виділяючи їх у спрощених скульптурних формах.

Ця тенденція приводить у IV столітті до пам'ятників типу портрета імператора Максиміна Даза з Каїрського музею, у якому доведена до межі схематизація зовнішніх форм. Брови і зморшки на чолі показані простими лініями, волосся передане насічкою. Умовні прийоми зображення цілком свідомі. Завдяки цьому підсилюється враження нелюдської сили образу. Обличчя виглядало б як маска, якби не підкреслена дія укрупнених, широко розкритих очей.

Складний комплекс явищ, що породили подібні пам'ятки, втілений у цьому скульптурному образі пізнього Риму. У скульптурних формах тут виразився східний деспотизм, зафарбований у тони містичних культів, обожнювання імператора, доведене до колінопреклоніння перед ним. Колосальні розміри статуй-монументів, використання ефектних матеріалів (портрет Даза виконаний з червоного порфіру), позолота служили прославлянню імператора. Цей пам'ятник - один з характерніших зразків скульптури пізнього Риму. У ньому ясно виражена криза античного світогляду. Від цього образу недалеко до ликів візантійських ікон.

Поряд з такими пам'ятниками, як портрет Максиміна Даза, у яких форма здається захололою і скам'янілою, у пізньому римському мистецтві з'являються здобутки з гранично рухливими, динамічними, експресивними формами. Особливо часто такі образи зустрічаються в рельєфах саркофагів III-IV століть н. е. Обличчя бородатого варвара із саркофага з глибоко запалими очима, хижим вигином ніздрів і темною западиною рота сповнене величної трагічної сили. Холодна тверда оболонка тіла тут здається зруйнованою, мармур старечого обличчя поїденим, глибокі темної зіниці зяють провалами чорноти.

 

 

Римські портретні і тріумфальні рельєфи вводять нас у зовсім відмінний від нашого світ. У цій області панував римський дух і римські почуття. Необхідно було точне зображення особистостей нових владик світу. Це істинно римське імператорське мистецтво було реалістичним у повному розумінні слова. Задачею римської портретної скульптури було на початку зображення приватних осіб. Кращими її здобутками були погруддя, статуї на весь зріст і сидячі фігури римських громадян, їх дружин і дочок. Дивною природністю, поєднаної з грецькою строгістю і величчю, дихають риси обличчя "Весталки".

Скульптура портретна плавно переходить у рельєфну скульптуру. Ряд тріумфальних рельєфів починається з прикрашавших Вівтар Миру, далі розвиток рельєфу можна простежити в скульптурах арки Тіта. На ній два головних зображення, що відносяться до тріумфу Тіта, прикрашають стіни під зводом прольоту. На одній стороні представлений сам імператор, що їде у супроводі звиті на переможній колісниці, на іншій - тріумфальний хід. Рельєфи, що обвивають колону ніби мармуровою спіральною стрічкою, яка робить на ній 23 повних обороти, зображує епізоди з переможних воєн імператора з даками. Окремих фігур у цих рельєфах, що досягає висоти 75 м, нараховується більше 2500. За зразком цих рельєфів виконані скульптурні прикраси арки Півночі.

У межах античної культури вже зароджується спіритуалізм середньовіччя. Духовний початок, що вступив у жорстоку сутичку з язичницькою здоровою матеріальною сутністю античності, здобуває перемогу. Світ язичництва гине. Виникає нова система мислення. Від сповненого здорової фізичної сили і ясності духу грецького оголеного атлета, що виблискував золотавою бронзою тіла, до втілених у мармурі передсмертних судорог старого варвара, що майже утратив свою тілесну сутність, - такий складний шлях античної скульптури.

Римська пластика - останній етап античної скульптури. У художніх формах пізнього Риму в боротьбі і муках виникає повне глибоких, трагічних протиріч, жадібно шукаюче досконалості в людині середньовічне мистецтво, що дало світу стрункі готичні собори, які звучать фарбами ікон, виразні одухотворені статуї.

Скульптори Древнього Риму створили неповторні у своїй своєрідності й оригінальності здобутків, виразні і життєві скульптурні портрети, документально точні, захоплюючі своєю об'єктивністю історичні рельєфи, а виконані пам'ятники декоративної пластики, сповнені великого естетического смаку, є безцінною художньою спадщиною останнього періоду великої античної епохи.

 

 

1.Алпатов М. СТ. Всеобщая история искусства, т. 1. М.-Л., 1978. 

2.Всеобщая история культуры/под ред. Яровцева М. И. - т. 1. М., 1988.

3.Государственный музей РФ в Ленинграде. Енцикл. изд./под. общей ред. Пальцевой А. А. - М.: Искусство, 1980 г.

4.Ермитаж. Путеводитель. - М.: Искусство. 1985 г.

5.Киндекеест. А. И. Богатство Рима. - М.: Наука, 1988 г.

6.Коллинский Ю. Д. Великое наследие античной Еллады и его значение для современно-сти. - М.: Изобразительное исскуство, 1988.

7.Сак Г., Гельман М. Скульптура. - К., 1962 г.

8.Соколов Г. И. Античная скульптура. Рим. - М.: Советский художник, 1965.

9.Чубова А. П. и др. Античные мастера: скульпторы и живописцы. - Л.: Исскуство,1986.

10.Штітельман Ф. М. Антична скульптура. - К.: Мистецтво, 1968.