Безпека життєдіяльності, охорона праці

 

3. Профілактика шкідливих звичок.

Захворювання, які передаються статевим шляхом. Згідно з міжнародною класифікацією ВООЗ, сьогодні налічується близько 30 захворювань, які передаються статевим шляхом. В цю категорію входять декілька груп:

- хвороби, які викликають віруси - генітальний герпес, СНІД, вірусні генітальні бородавки;

- паразитарні - короста та ін.; оптимальні умови для передавання створюються при статевих контактах;

- бактеріальні - сифіліс, гонорея, а також різноманітні уретрити, бактеріальний вагіноз;

- грибкові - кандидоз на статевих органах та ін. 

СНІД - синдром набутого імунодефіциту. СНІД - смертельне захворювання людини, що викликається BIJI (вірусом імунодефіциту людини). Шляхи передання ВІЛ-інфекції:

- при статевому контакті з інфікованою людиною;

- під час переливання крові та під час пересадки органів та тканин;

- при неодноразовому використанні голок та шприців наркоманами, нанесенні татуювання;

- при пошкодженні шкірних покривів, слизових оболонок медичним інструментом, забрудненим ВІЛ, при контакті з інфікованими ВІЛ тканинами та органами;

- від інфікованої матері - плоду під час вагітності чи при годуванні грудним молоком.

Хвороба не передається через рукостискання, поцілунок, їжу, предмети домашнього вжитку, при купанні в ба¬сейні, душі, через спортивні предмети, укуси комах, при до¬гляді за хворими.

У багатьох людей після першого інфікування симптоми не прояв¬ляються. Проте у декого впродовж одного-двох місяців після зара¬ження розвивається захворювання, що нагадує грип, спостерігаєть¬ся підвищення температури, головний біль, збільшення периферич¬них лімфатичних вузлів. Ці явища, як правило, тривають від одного тижня до місяця, а потім зникають.

Більш стійка і тяжка симптоматика у дорослих може виникнути і через десять років після зараження, а у дітей з вродженою BIJI- інфекцією - через два роки. Тривалість такого безсимптомного пе¬ріоду має значні індивідуальні коливання. У деяких осіб клінічна картина розгортається вже в перші місяці після зараження, у той час як інші не виявляють ознак захворювання впродовж 10 років і більше. Протягом безсимптомного періоду вірус активно розмно¬жується, вражаючи та руйнуючи все нові клітини імунної системи.

Поступово, у міру виснаження імунної системи, розвиваються найрізноманітніші ускладнення. Для багатьох людей першими симп¬томами інфекції є збільшення лімфатичних вузлів, загальна кво¬лість, втрата маси тіла, часті підвищення температури, пітливість, постійні або повторні інфекції з ураженням слизової оболонки рота, висипання шкіри та її лущення, запальні гінекологічні захворюван¬ня, що не піддаються лікуванню, а також епізоди короткочасної втрати пам'яті.

Термін «СНІД» застосовується до найпізніших стадій ВІЛ-інфекції, коли розвиваються смертельно небезпечні хвороби, які назива¬ються опортуністичними інфекціями. Здебільшого це інфекції, які рідко завдають шкоди здоровим людям. У хворих на СНІД ці інфекції часто мають тяжкий перебіг і призводять до смерті, оскіль¬ки імунна система настільки пригнічена ВІЛ, що організм виявля¬ється неспроможним впоратись з нашестям бактерій, вірусів, гриб¬ків, паразитів та інших мікроорганізмів. Хворі на СНІД надзвичай¬но схильні до різноманітних новоутворень (саркома Капоші, рак, злоякісні лімфоми тощо), які відрізняються особли¬вою агресивністю і стійкістю до лікування.

За останні роки вченими було розроблено методи лікування як самої ВІЛ-інфекції, так і асоційо¬ваних інфекційних захворювань та новоутворень. Однак за допомо¬гою відомих сьогодні препаратів неможливо повністю вилікувати ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД.

Оскільки ефективної вакцини проти СНІДу не існує, єдиним способом запобігти інфекції є уникнення ситуацій, що несуть ри¬зик зараження, таких, як спільне використання голок та шприців або практика небезпечних статевих стосунків, а також профілактика, дотримання санітарно-гігієнічних правил.

Наркотики та їх ефекти. Сьогодні наркоманія є світовою проблемою, вона присутня на всіх континентах і демонструє тенденцію до непохитного зростання. Група експертів ВООЗ визначила наркоманію як «стан епізодичного або хронічного отруєння, викликаний багаторазовим введенням наркотику». 

Наркотиком вважається кожна речовина рослинного чи синтетичного походження, яка при введенні в організм може змінити одну чи декілька функцій та внаслідок багаторазового вживання призвести до психічної або фізичної залежності.

З точки зору психофармакологічного впливу на організм людини наркотики можна розподілити на три великі групи:

- наркотики, які пригнічують діяльність центральної нервової системи (опіати, барбітурати);

- наркотики, які збуджують діяльність центральної нервової системи (амфетаміни, кокаїн, гашиш);

- наркотики, які викликають галюцинації (марихуана, мускатний горіх, мескалін, псилоцибін).

Комітет експертів ВООЗ розрізняє в наркоманії як хворобі два стани - залежність та звикання.

Психічна залежність, згадки про приємні відчуття є головними факторами, пов'язаними з хронічним отруєнням психотропними наркотиками, а в окремих випадках ці фактори можуть бути єдиними.

Фізична залежність - це стан адаптації, який виражається в явних порушеннях фізіології у випадку припинення вживання наркотиків. Це явище перебуває в безпосередньому зв'язку з фармакологічною дією наркотику на живу клітину.

Залежність характеризують:

- сильне бажання або непереборна потреба (нав'язливий стан) подальшого прийому наркотику, а також спроби отримати його за будь-яку ціну;

- тенденція збільшення дозування через розвиток залежності;

- психічна (психологічна або емоційна) залежність від ефекту наркотику;

- згубні наслідки для особистості і суспільства.

Звикання характеризують:

- бажання подальшого прийому наркотику з метою поліпшення настрою;