Безпека життєдіяльності.Методичні рекомендації

За даними Всесвітньої Організації Здоров’я на даний час приблизно 500 тис. хімічних речовин, 200 біологічних речовин, біля 50 фізичних факторів впливають на людину в різних поєднаннях та експозиціях, формуючи різні за видами та рівнями ризикові ситуації для здоров’я та життя у її професійній діяльності.

Основні характеристики небезпечних факторів.

Фізичні фактори.

Механічні чинники. Рушійні механізми машин, апаратів, падіння, зіткнення з твердими тілами чи дія вибухової хвилі на людину викликають механічне травмування. Це розповсюджений вид травмування, його можна зазнати у побуті, виробництві, відпочинку. Характер ушкоджень може бути різним: забиття, розриви шкіри або внутрішніх органів, переломи, кровотечі, ушкодження нервів. У тяжких випадках травмування може розвинутися травматичний шок, який проявляється у різькому пригніченні серцево-судинної, дихальної та нервової систем.

До засобів по запобіганню механічному травмування можна віднести:

• просторовий захист від рухомих частин механізму, апарату у вигляді огороджень, щитів, кожухів;
• застосування попереджувальних знаків про небезпеку;
• інструктаж з техніки безпеки.

Висока або низька температура. Внаслідок дії високих або низьких температур можливе локальне та загальне термічне травмування організму. Локальне термічне травмування проявляється внаслідок місцевої дії високих або низьких температур на поверхню тіла людини, що спричиняє опіки чи відмороження різних ступенів ураження. Загальне термічне травмування організму проявляється у перегріванні та тепловому ударі, переохолодженні та замерзанні (загальної гіпотермії).

До засобів по запобіганню термічного травмування можна віднести:

• раціональні режими харчування та пиття;
• підтримка оптимальних умов мікроклімату у середовищі (температури, вологості, швидкості повітря) ;
• покриття поверхні теплоізоляцією, застосування механічних екранів, використання ЗІЗ (спецодяг, рукавички) ;
• використання попереджувальних знаків.

Електричний струм. При дії на організм людини електричного струму можна отримати: електричне травмування (локальна дія) та електричні удари (загальна дія). До електричного травмування відносяться: опіки, механічні травми шкіри, м’язів, кісток. Електричні удари в залежності від наслідків дії струму на організм поділяють на чотири ступені:

• судоми м’язів без втрати свідомості;
• судоми м’язів, втрата свідомості при нормальній роботі серця та легенів;
• втрата свідомості, порушення серцевої діяльності та дихання;
• клінічна смерть.

Сила струму більше 25 мА може викликати параліч дихальних м’язів і зупинку дихання, а більше 90 мА фібриляцію серця (це умовні величини тому що вони залежать від виду струму, умов навколишнього середовища та стану організму людини).

До засобів по запобіганню електричного травмування можна віднести: ізоляцію струмових частин; захисні огородження; використання ЗІЗ (діелектричні рукавиці, боти) ; заземлення; діелектричні килимки та доріжки; плакати та знаки електробезпеки; інструктаж з техніки безпеки праці з електричними приладами, які знаходяться під напругою тощо.

Механічні коливання.

До механічних коливань відносять інфразвук, звук, ультразвук, вібрацію. До кількісних характеристик механічних коливань відносять частоту коливань (Гц), тиск (Па), потужність (Дж/с, Вт), інтенсивність (Вт/м кв.), рівень інтенсивності (дБ) тощо. Механічні коливання менші за 16-20 Гц відносять до інфразвуку, у діапазоні 16-20 000 Гц відносять до звуку, а вищі за 20 000 Гц до ультразвуку. Максимальна інтенсивність звуку, при якій вухо починає відчувати біль, називається порогом больового відчуття і дорівнює 100 Вт/м кв., відповідний їй звуковий тиск 200 Па, а рівень інтенсивності 140 дБ. Розрив барабанних перетинок відбувається приблизно при 186 дБ, а ураження легень при 196 дБ.

Шум. Це сукупність звуків різних частот та інтенсивності, які безладно змінюються у часі та просторі. Зазвичай людина піддається значному впливу шуму на виробництві внаслідок роботи технологічного обладнання. Дія шуму на організм людини відбивається перш за все на органі слуху та на нервовій системі. Симптомокомплекс, який розвивається в організмі під впливом постійної дії шуму, називається шумовою хворобою. Основні прояви такої хвороби, це зниження слуху, головні болі, відчуття важкості у голові, запаморочення, порушення сну, спазм сосудів на кінцівках, тремор пальців та повік тощо.

Для захисту від шуму можна виділити наступні заходи:

• використання раціональних конструкцій і прогресивних технологій;
• звукоізоляція устаткування чи місця перебування людини;
• раціональна організація умов праці;
• застосування ЗІЗ (протишумові навушники, шоломи, вкладки).

Вібрація. Це коливання твердих тіл, частин апаратів, машин, устаткування, що сприймаються організмом людини, як струс. Вібрація може діяти на людину локально (на окремі частини тіла) та загально (на весь організм). Негативні наслідки вібрації проявляються поступово у вигляді вібраційної хвороби. Локальна вібрація викликає порушення чутливості, спазм кровоносних судин, мікротравмуванню суглобів і т. д. Загальна вібрація негативно впливає на ЦНС, ШКТ, вестибулярний апарат тощо. При значній амплітуді вібрації та співпадінні її частоти із частотою коливання внутрішніх органів, можливе їх механічне травмування в основному це діапазон частот до десятків Гц.

Основні методи захисту від вібрації можна поділити на дві великі групи:

• зниження вібрації у джерелі її виникнення (заміна динамічного технологічного процесу на статичний; використання динамічного віброгашення (амортизації) тощо) ;
• зниження параметрів вібрації на шляху її передачі (використання вібропоглинальних матеріалів; ЗІЗ тощо).

Електромагнітні випромінювання.

До електромагнітних випромінювань відносять іонізуючі випромінювання (гамма, рентгенівське та ультрафіолетове), видиме, інфрачервоне (ІЧ), лазерне, радіохвилі (низькочастотні, високочастотні, ультрависокочастотні, надвисокочастотні) тощо. До основних параметрів електромагнітного випромінювання відносять довжину хвилі (нм) або частоту (Гц), інтенсивність (Вт/м кв.) тощо.

Гамма та рентгенівське випромінювання. Це жорсткі електромагнітні випромінювання, довжина хвилі яких менша за 10 нм, які виникають внаслідок ядерних перетворень та зіткнення швидких електронів із речовиною. Таке випромінювання має високі