Біблійна алюзія як засіб вираження авторської інтенції в романі В. Шкляра „Залишенець. Чорний ворон”

У статті йдеться про біблійну алюзію як один із основних способів реалізації категорії інтертекстуальності,  як художньо-стилістичний прийом,  що відсилає адресата  до відповідного біблійного сюжету чи образу  з розрахунку на ерудицію читача, покликаного розгадати закодований зміст. Біблійна алюзія аналізується за структурно-граматичними особливостями та способом репрезентації, розглядається як така, що сприяє вираженню авторського  задуму. Звертається увага на процес декодування, ґрунтований на інтертекстуальних зв’язках, знаннях прецедентних текстів.

Ключові слова: інтертекстуальність, біблійна алюзія, текст, першоджерело, прецедентний текст, інтенція.

 

БИБЛЕЙСКАЯ АЛЛЮЗИЯ КАК СРЕДСТВО ВЫРАЖЕНИЯ АВТОРСКОЙ ИНТЕНЦИИ В РОМАНЕ В. ШКЛЯРА „ЗАЛЫШЕНЕЦ. ЧЕРНЫЙ ВОРОН”

 

В статье говорится о библейской аллюзии как одном из способов реализации категории интертекстуальности, как художественно-стилистическом приеме, отсылающем адресата к определенному библейскому сюжету или образу з учетом эрудиции читателя, который должен декодировать содержание. Библейская аллюзия анализируется в зависимости от структурно-грамматических особенностей и способов репрезентации, рассматривается как средство выражения авторского замысла. Обращается внимание на процесс  декодирования, основанный на интертекстуальных связях, знаниях прецедентных текстов. 

Ключевые слова: интертекстуальность, библейская аллюзия, текст, первоисточник, прецедентный текст, интенция.

 

Shanna Koloiz

BIBLICAL ALLUSION AS AN EXPRESSION OF AUTHORIAL INTENTION IN V. SHKLYAR’S NOVEL „ZALYSHENETZ. CHORNYI VORON”

 

The article deals with the biblical allusions as one of the ways to implement the category of intertextuality as artistic and stylistic devices, which refers the recipient to a particular biblical story or image, considering erudition reader’s erudition that, has to decode the content. The biblical allusion is analyzed as a function of structural and grammatical characteristics and methods of representation are treated as such, which is a means of expression of the author's intention. Attention is drawn to the decoding process based on the intertextual relationships, knowledge of precedent texts.

Key words: intertextuality, an allusion to the biblical text, the original, precedent text, intention.

 

Упродовж віків Біблія сприймалася і сприймається не лише як священна книга для вірян, але і як одна з найдавніших пам’яток культури, що викликала і викликає зацікавлення науковців різних царин.  Цілком умотивованими є її дослідження в лінгвістичному аспекті [3].  На сучасному етапі розвитку мовознавчої науки особливої актуальності набуває студіювання біблійних текстів як прецедентних феноменів – потенційно автономних смислових блоків  того чи того мовленнєвого витвору, що актуалізують значущу для автора фонову інформацію і які відсилають читача-співбесідника до його «культурної пам’яті» (Д. Гудков, Ю. Караулов, В. Красних, В. Костомаров, В. Торопов та ін.). 

До сьогодні чимало понять теорії прецедентності, що поступово виокремилася з теорії інтертексту, як і понять теорії самої інтертекстуальності, залишаються дискусійними (І. Арнольд, М. Бахтін, І. Гальперін, О. Дронова, 

І. Смирнов та ін.).  Не викликало жодних спростувань твердження про те, що біблійні тексти варто зараховувати до прецедентно «сильних» (В. Торопов), таких, що вирізняються культурною значущістю для багатьох народів, можуть сприйматися як «літературний канон», оскільки отримали статус «першотекстів». Як справедливо зазначає Н. Орлова, «унікальний за тривалістю свого існування і за часом упливу на всі сфери культури текст Біблії не втрачає свого прецедентного значення, живе у свідомості мільйонів носіїв європейської та світової культури і нескінченно відтворюється  у знову спродукованих  мовленнєвих витворах на різних мовах, що уможливлює його постійне динамічне варіювання» [5, с. 9]. В аспекті інтертекстуальності кожен новий текст розглядається як певна реакція на вже наявні, а наявні можуть використовуватися як елементи художньої структури нових. 

З-поміж основних засобів реалізації категорії інтертекстуальності, або так званих маркерів, вирізняються біблійна алюзія – перенесення біблійної події, персонажа, явища, властивості  і т. ін. у новостворений текст, у якому алюзивний репрезентант виступає знаком ситуативної моделі, що з нею асоціативно співвідноситься спродукований мовленнєвий витвір (пор.: лат. allusio (жарт, натяк) – художньо-стилістичний прийом, натяк, відсилання до певного літературного твору, сюжету чи образу, а також історичної події з розрахунку на ерудицію читача, покликаного розгадати закодований зміст [4, с. 30]).

Алюзія загалом та біблійна зокрема неодноразово ставали предметом дослідження різних наукових праць (Л. Бурдєй, В. Гайдар, Н. Дорогович, 

О. Дронова, Ю. Коновальчук, Д. Папкіна,  Н. Фатєєва, І. Христенко, Н. Черкес, Ю. Шпак та ін.). Різні підходи до з’ясування сутності цього явища не сприяли виробленню загальноприйнятого визначення, виявленню диференційних ознак. Так, скажімо, донині не розв’язаним є питання щодо співвідношення цитат, алюзій, ремінісценцій. Утім, наша стаття не претендує на заповнення відповідних лакун чи то на уніфікацію теорії алюзії, диференціацію різних типів алюзії і визначення серед них місця біблійної алюзії. Це проблематика окремої  значно соліднішої наукової розвідки.

Мета запропонованої статті – схарактеризувати біблійну алюзію як засіб вираження авторської інтенції в мові роману Василя Шкляра «Залишенець. Чорний Ворон», що отримав статус яскравого, самобутнього явища в сучасній літературі передусім завдяки витонченому психологізму, філософічності, іронії, інтертекстуальній і мовній граційності, у якому  „із глибин забуття виринає містична постать отамана Чорного Ворона, що переміг смерть…”. 

Антропонім Чорний Ворон виник унаслідок метафоричного переосмислення усталеного атрибутивно-субстантивного словосполучення чорний ворон на основі частково зовнішньої подібності та виконуваних функцій (пор.:  ворон – „великий хижий птах із  блискучим чорно-синім оперенням, що живе подалі від осель, переважно в лісі).