Білоголова українська порода: історія, дійсність, перспективи

В статті наведена характеристика білоголової української породи великої рогатої худоби, яка на даному етапі свого розвитку відноситься до локальної породи молочного напряму продуктивності й утримується впродовж багатьох років лише в одному племінному господарстві. Детально описані етапи формування породи і її біологічні особливості, встановлені фактори скорочення породи, проаналізований сучасний стан та молочна продуктивність корів різних ліній. Оцінка корів за молочною продуктивністю засвідчила значну неоднорідність тварин, що здебільшого узгоджується із їх походженням. При цьому надій корів-первісток в стаді за середнього показнику 4238, 5кг мав межі ознаки 6626-1687кг, що не сприяє селекційному покращенню породи та її інтенсивному використанню в галузі. Відмічено, що на надій корів за першу та в середньому за ряд лактацій більш відчутний вплив здійснювали бугаї-плідники, а не лінія. Тому для створення однорідного за молочною продуктивність стада даної породи рекомендовано повторювати вдалі поєднання батьківських форм та добирати корів за надоями за першу лактацію за добре налагодженого племінного обліку й об’єктивної оцінки тварин за комплексом ознак.

Ключові слова: порода, віхи розвитку популяції, молочна продуктивність, вплив бугаїв-плідників, лінійна належність.

 

Вступ. Закономірною рисою сучасного суспільства слід вважати швидку зміну попиту на той чи інший вид продукції, включаючи сільськогосподарську, що приводить до створення нових порід з бажаними ознаками продуктивності та витіснення з ринку застарілого, менш продуктивного матеріалу [9, 17]. Наразі ми шкодуємо за симентальською молочно-м’ясною породою великої рогатої худоби, яка в свій час була основою для створення нових порід в Україні, але продовжуємо використовувати голштинську породу у якості поліпшувальної уже в стадах новостворених вітчизняних порід. В свій час для створення української чорно-рябої молочної породи був використаний масив білоголової української породи, що привело практично до її знищення. Поява української молочної породи узгоджується із значним скорочення червоної степової породи, яка вважається основою для першої. І таких прикладів вдалого чи не вдалого створення та використання порід в галузі молочного скотарства України досить багато [2, 8, 10, 13, 17].

В науковій літературі дедалі складніше знайти інформацію про вітчизняний генофонд локальних порід ймовірно через те, що вони вже відіграли свою роль у породоутворюючому процесі й не представляють вагомого інтересу у виробників продукції. Але ці породи є складовими селекційного процесу галузі молочного скотарства в Україні, зосереджені в племінних, а тепер уже – генофондових стадах, й повинні підлягати такому ж моніторингу, як і сучасні провідні породи великої рогатої худоби.

У наших попередніх роботах [5, 6] висвітлювався стан вітчизняних локальних порід свиней, овець, птиці з рекомендованими методами селекційно-племінної роботи з ними. Проте поза дослідженнями залишилося ще чимало локальних вітчизняних популяцій, серед яких білоголова українська порода молочного напряму продуктивності, яка теж потребує постійного моніторингу й визначеності щодо її подальшої участі в процесі виробництва продукції тваринництва та як складової біорізноманіття тваринного світу.

Мета – моніторинг білоголової української молочної породи великої рогатої худоби в історичному аспекті, висвітлення дійсного стану породи та перспективність її збереження й поліпшення методами чистопородного розведення.

Методика та методи досліджень. Оцінювання стану білоголової української породи було зроблено за результатами обстеження племінного заводу ТОВ «Подільський господар» Хмельницької області у 2015 році в рамках виконання НТП «Збереження генофонду сільськогосподарських тварин». Порівняльний аналіз молочної продуктивності корів-первісток та середньої продуктивності корів у залежності від походження зроблено за використання матеріалів електронної інформаційної бази даних господарства. Історичні аспекти розвитку породи подано за матеріалами експедиційного обстеження науковців Київської крайової сільськогосподарської дослідної станції [18], літературних джерел [1, 12], Державних племінних реєстрів за 2005 та 2014 роки та власних досліджень. Статистичне опрацювання матеріалів власних досліджень зроблено за використання програмного пакету «STATISTICA 6. 0» на ПК.

Результати досліджень. Білоголова українська порода була створена в результаті відтворювального схрещування місцевої худоби поліської кліматичної зони з гронінгенським відріддям голландської худоби наприкінці 18 й початку 19 сторіч і представляла значний інтерес в період її інтенсивного використання – у 50 – 70-х роках минулого сторіччя, як одна із перспективних та розповсюджених популяцій.

Історична довідка вказує, що білоголова українська порода своїм існуванням завдячує переселенцям з німецьких та чеських колоній південної частини Полісся, які привозили з собою худобу високої якості й розводили її в «чистоті» [22, с. 5-8]. Використання корів цієї популяції при схрещуванні з бугаями симентальської, швіцької, англерської, остфріслланської та інших порід не завжди приводило до підвищення продуктивності у метісів, тому перевагу надавали підбору тварин переважно вихідної породи. Худоба була червоної й чорної масті, мала білу голову, рідко з плямами, часто з «окулярами» навколо очей, білі черево й вим’я, а також нижню частини ніг і китицю хвоста. Дійних корів годували взимку сіном, соломою, половою, картоплею, рідко – буряком та гарбузами, борошном і макухою. Було встановлено, що надій корів цієї групи збільшується із віком і найбільший припадає на 4-6 отелення. Річний надій корів колонійської білоголової худоби в середньому становив 103, 8 пудів й змінювався в залежності від району розведення. За рік надій корів-первісток колонійської білоголової худоби в умовах розплідників становив 2518-2414кг. Добір бугаїв для парування здійснювали за віком (брали старшого) і екстер’єром – вибирали по росту, тобто селекція тварин була відсутня взагалі.

Племінна робота з популяцією розпочинається із