створення Державної племінної книги білоголової колонійської худоби, у перший том якої було записано 3178 голів чорної та червоної масті. Найвищими надоями характеризувалися корови племрозплідника в Голендерах, які у 1925-1926 роках за 300 днів лактації продукували 2240, 0 кг молока з вмістом жиру 3, 75% [22].
Пошук
Білоголова українська порода: історія, дійсність, перспективи
Предмет:
Тип роботи:
Стаття
К-сть сторінок:
6
Мова:
Українська
В подальші роки породу покращували за рахунок створення належних умов утримання й годівлі, а також ввідним схрещуванням з голландською породою, що розширило її численність та підвищило продуктивність. Проте порода поступалася більшості порід за молочною продуктивністю, відгодівельними й м’ясними ознаками, що в подальшому привело до її витіснення з ринку виробників молока й створення на її основі української чорно-рябої молочної породи. За період 1974-1995 років поголів’я білоголової худоби скоротилося майже в 30 разів, хоча в породі були стада й корови, які могли конкурувати з імпортованою худобою [1, 7, 12].
Аналіз білоголової української молочної породи за період 2005-2014 років засвідчив, що поголів’я породи скоротилося на 43, 4% й зосереджено лише в одному племінному господарстві Хмельницької області. У 2014 році середній надій на корову становив 4800 кг, що більше, ніж у 2005 році, на 1538 кг.
На даному етапі розведення білоголової української породи великої рогатої худоби здійснюється лише в одному племінному заводі ТОВ «Подільський господар» Шепетівського району Хмельницької області, де в 2015 році нараховувалося 850 тварин, в тому числі -300 корів. Виробництво молока від корів даної породи здійснювалося за потоково-цехової технології та прив’язного утримання корів у цеху виробництва молока. Вік першого осіменіння телиць 18-19 місяців, вихід телят на 100 корів – 65%.
Корови даної породи наразі – це масивні тварини вираженого молочного типу, ніжної міцної конституції, з глибокими грудьми, прямою й широкою спиною, тонкими ногами, великим вим’ям з рівномірно розвиненими частками. У переважній більшості корови стада мають чорне забарвлення, білу голову з «окулярами» навколо очей, здебільшого білі черево й вим’я, а також нижні частини ніг і китицю хвоста.
Аналіз форм племінного обліку та матеріалів електронної інформаційної бази української білоголової породи в племінному заводі ТОВ «Подільський господар» Хмельницької області вказує на використання для відтворення як бугаїв-плідників білоголової української породи, так і голландської та української чорно-рябої порід, що вплинуло на молочну продуктивність корів. Тварини заводського стада відносяться до ліній Рєзвого 33, Жаргуна 157, Озона 417, Марта 171 (з «прилиттям крові» голландської породи) та двох ліній української чорно-рябої молочної (голштинської) породи.
Оцінювання телиць білоголової української породи за живою масою під час вирощування засвідчує деяке відставання від стандарту породи до 7-місячного віку за перевищення ознаки, в окремі періоди досить суттєво, в подальшому (табл. 1). При цьому селекція телиць за живою масою буде ефективною в ранньому віці (1-5 місяців) з огляду на коефіцієнт мінливості живої маси – 22, 63-30, 21% і не чинитиме відчутного впливу в подальшому.
Таблиця 1.
Мінливість живої маси телиць в процесі їх вирощування
Нашими дослідженнями встановлено, що надій корів-первісток в середньому по стаду становив 4238, 5кг, а у найбільш продуктивних, які належали до ліній Марта 171 і Озона 417, відповідно 4483, 1 та 4254, 9 кг молока (табл. 2). Найбільш вирівняними за надоями за першу лактацію були корови лінії Озона 417, розмах ознаки R =198, 9кг. На противагу їм первістки лінії Рєзвого 33 при середніх надоях 4048, 9 кг мали ліміти показнику 2199, 3 – 4736, 1 кг (R =2536, 8 кг). Ще більшим розмахом надоїв корів за першу лактацію R= 4939 кг (ліміти 1687 – 6626кг) характризується заводське стадо в цілому, що засвідчує з одного боку можливість якісного покращення продуктивності корів за рахунок добору за досліджуваною ознакою, а з іншого – на відсутність селекції в стаді.
Молочна продуктивність корів білоголової української породи, поза впливу ліній, залежить також від спадковості бугая-плідника та поєднуваності батьківської основи. В розрізі бугаїв-плідників досліджуваних ліній найвищий надій коровам – первісткам за 305 днів лактації – 4736, 1 кг, забезпечує бугай – плідник Чардаш лінії Рєзвого 33, хоча інший плідник цієї ж лінії – Злак, характеризується найменшим надоєм дочок – 2199, 3 кг за середнього показнику по лінії 4048, 9 кг й стаду – 4238, 5 кг (табл. 2).
Таблиця 2
Молочна продуктивність корів – первісток білоголової української породи в залежності від лінії
Порівняльний аналіз середньої молочної продуктивності корів стада у залежності від походження – чистопородні (лінії Рєзвого 33, Жаргуна 157 і Озона 417), «прилиття крові» голандської породи (Марта 171) Виявлено, що корови ліній, які вважаються чистопородними ліній даної породи, мали середній надій 4278, 6 кг, лише на 30, 2 кг поступаючись дочкам бугая Чубка лінії () і на 51, 7кг перевищуючи надій корів, які належали до ліній української чорно-рябої молочної породи.
Таблиця 1.
Середня молочна продуктивність корів білоголової української породи
Серед ліній білоголової української породи найбільш високопродуктивною виявилась лінія Рєзвого 33, корови якої в середньому за ряд лактацій продукували 4524, 4 кг молока в той час коли представниці інших ліній – Жаргуна 157 і Озона 417 були менш продуктивними – 4424, 7 кг та 4278, 6 кг молока, відповідно. Використання бугаїв-плідників української чорно-рябої молочної породи не сприяло суттєвому покращенню надоїв корів у стаді й у подальшому їх використання було припинено. Цікавим виявився варіант використання в стаді лінії Марта 171, яка була одержана за ввідного схрещування корів білоголової української породи з бугаями чорно-рябої голландської породи за аналогічного міжпородного підбору цих генотипів на початкових етапах створення вітчизняної заводської породи. Ймовірно певне «освіжіння крові», в даному випадку використання чорно-рябої голландської худоби, більш позитивне для білоголової української породи, ніж схрещування з української чорно-рябої породою чи голштинською.
Висновки. Моніторинг білоголової української породи молочного напряму продуктивності в процесі її історичного розвитку підтверджує можливість значного підвищення надою корів методами внутрішньопородної селекції, а отже ї її інтенсивного використання при виробництві продукції, що вважається основним чинником функціонування породи в сучасних ринкових умовах. Найбільшу увагу при розведенні тварин даної породи слід звернути на добір телят та нетелів за живою масою у відповідності до вимог стандарту породи, а також зосередити увагу на переважаючій селекції корів за надоями за першу лактації з урахуванням походження за бугаєм-плідником, а не лінією. Найбільш інформативним показником підбору в стаді слід вважати поєднуваність батьківської основи, оскільки належність бугаїв-плідників до однієї й тієї ж лінії не гарантує високу продуктивності у потомків.
На перспективу породу бажано вдосконалювати лише методами чистопородного розведення, тим більше що проблем із спермою бугаїв-плідників даної породи немає. Племінному заводу необхідно присвоїти статус «генофондного стада», за умови дотримання даним суб’єктом племінної справи у тваринництві вимог щодо утримання тварин та рівня вирощування племінного молодняка.