Битва під Берестечком

До Берестечка, де були просторі поля й пасовища, поляки підійшли перші. Точну кількість тих, хто брав участь у цій битві, встановити складно, оскільки воювали й озброєні слуги шляхтичів, і навіть ксьондзи, які взяли в руки шаблі, щоб надихнути наступаючих. Більшість істориків погоджується, що татар, якими командував Іслам-Гірей, було близько 30 тисяч. Щодо чисельності та боєздатності козацького війська теж багато розбіжностей, адже крім запорожців і реєстрових козаків, у битві брало участь чимало повсталих селян, подекуди озброєних одними лише косами. Тому обмежимося тим, що чисельність військ, які безпосередньо брали участь у військових діях, перевищувала сто тисяч чоловік із кожного боку. Крім Лянцкоронського, Калиновського, Конецпольського, Вишневецького і Любомирського, польськими загонами командувало чимало інших досвідчених полководців: воєвода брестський і померанський князь Радзивілл, вітебський воєвода Ян Сапега. Перемишльською і волинською кавалерією командував князь Михайло Чарторийський. Це був колір не лише польської армії, а й всієї Європи. До Конецпольського Хмельницький відчував і особисту ворожість. Олександр Конецпольський був чигиринським старостою, це він дозволив Д. Чаплинському захопити Суботів і вигнати сім’ю Хмельницького з дому, а самого Богдана багато днів протримав у темниці.

Однією зі складових успіху королівських військ у битві під Берестечком була тактика побудови й ведення бою, що сильно відрізнялася від застосовуваної поляками раніше. Річ в тім, що війська були розставлені цього разу незвичним німецьким способом, і козаки не змогли скористатися досвідом, який вони нагромадили за час попередніх війн. Всі атаки зустрічалися і відбивалися з незвичайною ефективністю.

Спробуємо відновити хід битви під Берестечком і підняти завісу таємниці, яка дотепер не дає спокою дослідникам історії України.

27-28 червня (17-18 за старим стилем) татари спалюють сусіднє село й намагаються “розкачати” супротивника. Вони атакують, потім відступають, знову атакують, застосовуючи традиційну тактику, відому ще від часів хана Батия. Конецпольський із Любомирським самі атакують татарську кінноту. Взагалі польська кіннота, навіть важка, опрацьовуючи багаторічну тактику боїв із татарськими вершниками, намагалася ніколи не вступати з ними у відкриту сутичку. Найчастіше польські улани огороджувалися возами, застосовуючи артилерію, відстрілюючись із рушниць, а у відкритий бій вступали піхотинці. Татари теж застосовували традиційну тактику й намагалися не штурмувати укріплені польові табори.

29 (19) червня Іслам-Гірей займає основні висоти перед Берестечком і битва відновлюється. До кінця дня всі армії відходять на вихідні позиції, і козаки захоплюють 28 польських прапорів, серед яких і прапор Потоцького.

30 червня. Вранці король, який молився всю ніч, вишиковує свою армію в такому порядку: праве крило – гетьман Потоцький, ліве – гетьман Калиновський. У центрі, де перебуває переважно польська та німецька піхота, – сам король. Польські гусари здають свої списи з червоними прапорами, які встановлюють за позиціями, імітуючи величезну чисельність армії. Мости через Стир заздалегідь розбираються, кожний воїн знає, що бігти нікуди.

Коли ранковий туман розсіюється, обидві армії постають у всій пишноті, і, як пише французький історик Шевальє, “ця мить нагадувала завісу, яка, піднімаючись, відкриває театральну панораму”. Татари з невеличким загоном силістрійських турків розташувалися проти поляків ліворуч у вигляді півмісяця, а козаки стали проти флангу Калиновського. Особливо жахала важка кіннота – польські гусари, одягнені в зброю, і з крилами за спиною з орлиних пір’їн. Німецький офіцер Хартунг свідчив, що кримський хан, уважно оглянувши королівське військо, послав до короля гінця з пропозицією про готовність підписати разом із козаками мирний договір. У випадку незгоди козаків він погрожував силою доставити Хмеля до поляків! Чи не тут криється таємниця наступного захоплення Хмельницького? Татари, ще не вступаючи у вирішальний бій, вже злякалися! Морально битва була ними програна. Що й казати – кримський хан вирішив знову, як і під Зборовим, не витрачаючи сил, отримати максимальну вигоду.

До трьох годин дня обидва супротивники не починають активних дій. Король звертається до війська із полум’яною промовою (а говорити він умів, оскільки до коронування був єзуїтським кардиналом і часто виступав перед численною паствою), закликає рятувати католицьку віру й права Речі Посполитої, покарати “перевертнів і бунтівників”. Армія рветься до бою. Отримавши дозвіл короля, Вишневецький, у війську якого були й реєстрові козаки (шість хоругв), атакує український табір. Хмельницький контратакує, та його зупиняє німецька піхота. Козаки відходять у табір, і тоді поляки починають обстріл татар, які розташувалися на пагорбі. Гармати стріляють не лише ядрами, а й мушкетними