Цілі, принципи і завдання психолого-педагогічного консультування

 

1. Цілі, принципи і завдання психолого-педагогічного консультування

2. Основні форми групового психолого-педагогічного консультування

3. Поняття переносу, контрпереносу та опору клієнта консультантові

Список використаної літератури

 

 

Психолого-педагогічне консультування – надання допомоги особистості в її саморозумінні, самопізнанні, формуванні і збереженні адекватної самооцінки і адаптації до реальних життєвих умов, формуванні ціннісно-мотиваційної сфери, подоланні критичних ситуацій і досягнення емоційної стійкості, що сприяє безперервному особистісному та професійному зростанню і саморозвитку. Психолого-педагогічне консультування включає і консультації викладачів з питань взаємодії з студентами і групові консультації.

Основне завдання психолого-педагогічного консультування – оптимізація міжособистісної взаємодії в системі “педагог – дитина”, “батьки – дитина”, “педагог – батьки”.

До основних проблем (запитів), з якими звертаються до психолога-консультанта, можна зарахувати:

неадекватність педагогічних впливів на особистість дитини;

конфліктні ситуації в сім’ї;

переживання дітьми різного віку негативних емоцій стосовно школи, ставлення до навчання;

проблеми психічного здоров’я дітей, що навчаються в загально-освітніх та спеціальних закладах;

вплив стресогенних факторів на успіхи в школі;

проблеми шкільної дезадаптації;

дитячий алкоголізм та наркоманія.

Специфіка розв’язання проблем у психолого-педагогічному консультуванні передбачає, перш за все, знаходження основних причин, які провокують появу тих чи інших труднощів. З досвіду роботи можна стверджувати, що найбільш поширеними причинами виникнення труднощів у педагогічному спілкуванні є:

несформованість навичок вербальної та невербальної комунікації (перефразування, збіднений словниковий запас, нелогічність висловлювань, недоречність виразів тощо) ;

відсутність необхідного зворотного зв’язку;

формальність в організації педагогічної взаємодії (особливо у процесі прийняття спільних рішень) ;

неврахування вікових та індивідуальних особливостей дітей у процесі спілкування, ігнорування закономірностей психічного розвитку особистості, зокрема переживання нею критичних періодів;

низька культура педагогічного спілкування та нехтування внутрішньою неготовністю співрозмовника (зокрема, дитини) до критичного ставлення чи оцінювання;

низький рівень гуманізації дитячих закладів.

Психолого-педагогічне консультування батьків дітей молодшого шкільного віку передбачає врахування нормативних психічних новоутворень (рефлексія, довільність, внутрішній план дій), включення дитини у процес учіння, специфіку взаємин з однокласниками, статус дитини в сім’ї. В ході консультування доводиться враховувати цілий ряд об’єктивних і суб’єктивних обставин, через які в дітей виникають проблеми з навчанням у школі та можуть складатися погані взаємини з однолітками. Практичні рекомендації з виявлення й усунення цих причин мають складатися в процесі діалогу з батьками та за наявності необхідної інформації від учителів. Психологічне консультування батьків дітей цього віку має бути спрямоване на оптимізацію батьківського впливу та підвищення їхнього авторитету.

Загалом психолого-педагогічне консультування вимагає від консультанта знання вікової психології, методик і методів педагогічного впливу, вміння спілкуватися як з дітьми, так і з дорослими, вирішувати конфліктні ситуації різних видів тощо.

 

 

Хоча будь-яка окрема особа, знаходячись в групі, отримує менше уваги, чим при індивідуальному лікуванні, існує ряд причин, що зумовили розвиток і успіх групової терапії. Життя людини – явище соціальне. Під час роботи або гри, в моменти інтимної близькості людина випробовує потребу вступати в контакт з іншими людьми, ділитися своїми враженнями. Кілька років тому Девід Різман охрестив ціле покоління “натовпом одинаків“, підкресливши тим самим, що навіть у присутності інших особа може відчувати себе відрізаною від них, ізольованою, самотньою. Бюрократичні лабіринти сучасного суспільства викликають у людей відчуття замішання, недовір‘я і безсилля. У таких випадках досвід перебування в спеціально організованих групах може допомогти у вирішенні проблем, що виникають при між особовій взаємодії. Група виявляється мікрокосмом або суспільством в мініатюрі, що відображає в собі весь зовнішній світ і що додає реалістичність штучно створюваним відносинам. У сім‘ї, на роботі або в групах, які формуються по інтересах, на людей щодня діють такі чинники, як тиск партнерів, соціальні впливи, конформізм. Ці чинники і виявляються в психокорекційних групах, що робить відповідний вплив на погляди і поведінку особи. У кінцевому результаті досвід, що набуває в спеціально створеному середовищі, зазвичай переноситься на зовнішній світ.

Друга потенційна перевага групи полягає в можливості отримати зворотний зв‘язок і підтримку від інших її членів, що мають схожі проблеми або досвід і здатних завдяки цьому надати істотну допомогу. В процесі взаємодій, що відбуваються в групі, усвідомлюється цінність інших людей і потреба в них. У групі окрема особа відчуває себе такою, що приймає інших і що приймається іншими, довіряє їм і що вселяє довіру, турботою, що піклується і оточеною, надає допомогу і отримує її. Реакції, що виникають і опрацьовувані в контексті групових взаємодій, можуть допомогти у вирішенні між особових конфліктів поза групою. У дружній і контрольованій обстановці можна засвоювати нові навики, експериментувати з новими стилями поведінки і отримувати досвід “перевірки реалій“ на спеціально підібраній групі партнерів. Присутність рівноправних партнерів, а не тільки одного терапевта, створює відчуття комфорту. У недостатньо упевнених в собі членів групи не виникає відчуття, що на них чинять тиск, з тим щоб вони негайно себе проявили. А коли вони починають заявляти про себе, то відчувають себе спокійніше, відчуваючи підтримку і знаючи, що такі ж проблеми є і у інших.

По-третє, в групі можна