Цілі, принципи і завдання психолого-педагогічного консультування

По-четверте, група може сприяти особовому зростанню. У групі особа неминуче ставиться в положення, що вимушує її до самодослідження і інтроспективної. Часто люди знають, чого вони хочуть, але, щоб заявити про це привселюдно, їм потрібна участь і підтримка. Кожна спроба саморозкриття або самозміни члена групи викликає схвальну реакцію з боку інших її членів, і, відповідно, підвищується самооцінка особи.

Під час групових зустрічей можна виробити спільні правила поведінки (бачити позитивне, оцінювати свої дії, критика у вигляді рекомендацій, спокійне представлення своєї позиції, пошуки компромісу, утримання від з’ясування стосунків у стані роздратування).

 

 

У ситуації консультування не може відбуватися адекватна емоційна взаємодія без прийняття в увагу процесів переносу і контрпереносу, як правило, вони співіснують. Мається на увазі перенос почуттів, потягів, установок з «там і тоді» в «тут і зараз» і навпаки. Таку транспозицію установок здійснює клієнт відносно консультанта (перенос) і консультант відносно клієнта (контрперенос). Перенос установок – одне з фундаментальних досягнень психоаналізу.

Можливість переносу в консультуванні і психотерапії визнають представники майже всіх теоретичних орієнтації. Перенос установок є складовою частиною консультативного (терапевтичного) контакту. Даний психологічний феномен присутній у будь-яких міжособистісних відносинах, однак у консультативному контакті він набагато інтенсивніший внаслідок природи самого контакту. Консультант свідомо має авторитет, мало говорить про себе і залишається анонімним, оскільки до нього звертаються по допомогу, і цим полегшується виникнення переносу.

Можливі два основних визначення переносу. Відповідно до класичного психоаналітичного визначення, перенос – це пожвавлення комплексу Едіпа у терапевтичній ситуації. При цьому установка клієнта на консультанта така, ніби він – учасник ранніх едіпових відносин клієнта, тобто являє собою батька або матір. В едіповому контексті визначення занадто обмежене, його важко прийняти, не дотримуючись психоаналітичної орієнтації. Вважаючи перенос універсальним феноменом консультативного контакту, його можна визначити як повторення у відносинах з консультантом почуттів і установок, звичних у минулому зі значимими людьми (насамперед – батьками). Більш узагальнене визначення: перенос – це неадекватне й персеверативне переживання почуттів, потягів, фантазій, установок і залучення захисних механізмів, які виникли в минулому у відносинах зі значимими людьми, при актуальній міжособистісній взаємодії. Реакція переносу являє собою повторення минулого й неприйнятна в сьогоденні.

У консультуванні і психотерапії переносу установок властиві наступні риси.

1. Перенос завжди помилковий у тому розумінні, що клієнт представляє консультанта у фальшивому світлі, тобто приписує йому риси, властиві іншим людям в інших обставинах і часі. Звичайно, помилкові не всі установки клієнта, консультантові важливо відрізняти реалістичні реакції від реакцій переносу;

2. Перенос буває позитивним і негативним. Позитивний перенос грунтується на залежності клієнта від ідеалізованого образа батька, який любить і опікує, почутті захищеності і потребі у творчому самовираженні. Позитивна установка клієнта відносно консультанта, яка виникла в силу переносу, виражає відносини минулого. Наприклад, клієнт, якому в дитинстві бракувало любові, схильний бачити в консультанті людину більш сильну і люблячу, ніж той є насправді. Негативний перенос грунтується на переживанні у дитинстві почуття відкидання і ворожості. Якщо в консультуванні ці установки не змінюються, терапія стає неможливою.

3. Виникненню переносу сприяють нейтральність і невизначеність консультанта. Поняття «нейтральність» у психотерапії не має визначення. Нейтральність не ідентична байдужості або дефіциту дбайливості. Мається на увазі, що консультант є безстороннім і не нав'язує клієнтові своїх цінностей. Невизначеність означає приховування від клієнта своїх почуттів, установок, подій життя. Нейтральність і невизначеність консультанта створюють специфічну атмосферу відносин, яка дозволяє виникнути і повністю виявитися переносу, який проявляється і при відсутності цих умов, однак вони полегшують виникнення переносу і підсилюють його.

4. Перенос – несвідомий процес. Хоча установки клієнта стосовно консультанта можуть бути і цілком свідомими, але сам факт, що вони привнесені з інших, більше ранніх відносин, не усвідомлюється. У консультуванні психодинамической орієнтації консультант спонукає клієнта до усвідомлення такого переносу.

5. Перенос частіше виникає в сферах, де є недозволені дитячі конфлікти зі значимими особистостями. Люди схильні перекручено сприймати сьогодення, коли вони зупинилися на епізодах минулого.

У психотерапії консультуванні цінність переносу установок досить велика. Він дозволяє проникнути в минуле клієнта і побачити, яким чином ранній досвід, зв'язаний зі значимими особистостями (батьки, близькі), модифікує реакції сьогодення. Це дуже важливо у випадках, коли розлади поведінки, особисті проблеми постійно «підживлюються» підступними реакціями переносу. Консультант, будучи об'єктом переносу, інтерпретує проекції і надає клієнтові можливість поглянути на свою поведінку в ракурсі причинності, щоб позбутися травм і фантазій минулого. Така робота надає консультуванню характер «корекції емоційного досвіду».

Рішення, чи варто робити перенос установок об'єктом обговорення, рівносильне вибору між операцією і консервативним лікуванням. Перший варіант приводить до значимих внутрішніх змін, а другій зберігає існуюче положення. Звичайно, вибір завжди визначається конкретною ситуацією. У деяких випадках не рекомендується занадто заглиблюватися в реакції переносу клієнта та їх інтерпретацію: при перекрученому сприйнятті реальності; при недостачі часу для роботи з переносом (короткочасне консультування або психотерапія) ; при відсутності нормального робочого альянсу із клієнтом; коли клієнт внаслідок ослаблення механізмів психологічного захисту не може бути толерантним до тривоги і фрустрації; коли метою консультування є не вирішення глибинних конфліктів, а, наприклад, пристосування до поточних життєвих ситуацій.

Однак не слід забувати про проблеми, які виникають внаслідок переносу установок у випадку припинення консультативного контакту, коли залишилася без обговорення інтенсивна любов клієнта до ідеалізованого консультанта (позитивний перенос) або ненависть до нього (негативний перенос). Тому консультантові не личить ігнорувати почуття клієнта. Вони повинні бути обговорені, звичайно, з вибором належної глибини обговорення. Трансформація переносу в процесі консультування схожа на емоційний розвиток дитини. Дитина поступово переходить від думки про батьків як всемогутніх і всезнаючих до більше реалістичного підходу, оцінюючи їх як щодо простих людей, які, однак, займають особливе важливе положення в його емоційному світі. Подібним чином і клієнт у ході консультування починає реалістичніше оцінювати консультанта, досвід контакту стає складовою частиною психіки самого клієнта. Перенос установок створює умови для интериоризации консультанта й сприяє формуванню специфічної, але надійної інстанції, у яку можна звернутися при проблемах у житті.

Позитивному переносу завжди властива певна, найчастіше тимчасова ідеалізація консультанта з еротичним відтінком при умовах різностатевості і гетеросексуальності клієнта. Еротична установка відносно консультанта нерідко виражається опосередковано – паузами мовчання, скаргами, що нема чого сказати і голова зовсім порожня, маніпулятивными рухами, якщо консультант не прийшов або спізнюється, забуванням сплатити за консультацію, інтересом до особистого життя консультанта, конкуренцією з іншими клієнтами, постійним цитуванням висловлювань і т. д.

Подарунки теж служать формою вираження установки до консультанта. Дарунок може означати багато чого і ускладнює консультування: іноді це просто хабар, інколи демонстрація бажання мати з консультантом особливі, довірливі відносини, і завдяки вибору подарунка клієнт хоче довести знання смаку і потреб консультанта. При таких установках клієнта консультант повинен відмовитися від подарунка, якщо не бажає бути втягненим в ігри манипулятивного характеру. Однак у деяких випадках подарунки відбивають щиру вдячність, повагу до консультанта, і відмова від них може образити клієнта. Взагалі в процесі консультування краще уникати подарунків і почекати завершення терапії, тоді подарунок стає приводом до останнього обговорення з клієнтом досягнутих успіхів і відповідності (або невідповідності) подарунка реальній ціні консультування в екзистенціальному змісті.

Коли клієнти тим чи іншим способом виражають свої установки, консультант повинен ставитися до цього з розумінням. Вони проявляють справжні почуття, хоча часто і нереалістичні. Якщо консультант приймає почуття клієнта, навіть не відповідаючи на них, і не дозволяє клієнтові пережити відкинутість, консультування стає глибшим і інтенсивнішим. З іншого боку, клієнти повинні розуміти, що консультант не може бути їх сексуальним партнером. Таке табу допомагає усвідомити життєві обмеження на задоволення бажань.

Опір консультуванню – розповсюджене явище на початку бесіди, коли клієнт, уже перебуваючи в кабінеті психолога, все ще задає для себе питання, варто було йому сюди приходити, чи ні. Так, наприклад, виявившись віч-на-віч з консультантом, він може почати виражати сумніви з приводу того, підходить консультант йому чи ні за віком, статтю, професійим досвідом тощо. У такій ситуації, насамперед, не варто наполягати на тому, що раз клієнт потрапив саме до вас, то і працювати він повинен саме з вами як консультант. Найкраще запропонувати продовжувати бесіду, пообіцявши, що якщо в людини дійсно виникне в цьому необхідність, вона зможе звернутися до іншого фахівця.

 

 

Айви А. Е., Айви М. Б., Саймэк-Даунинг Л. Психологическое консультирование и психотерапия. Методы, теории и техники: Практическое руководство. – М. : Владос, 1999. – 340 с.

Бондаренко О. Ф. Психологічна допомога особистості: Навч. посіб. для студ. ст. курсів психол. фак. та від-нь ун-тів. – Харків: Фоліо, 1996. – 163 с.

Хомич Г. О., Ткач Р. М. Основи психологічного консультування: навч. пос. – К. : МАУП, 2004. – 151 с.

Юпитов А. В. Проблематика и особенности психологического консультирования в вузе // Вопросы психологии. Научный журнал. – 1995. – №4. – С. 49-55.