Цінні папери іноземних емітентів

 

Вступ

1. Випуск та обіг цінних паперів у США

2. Цінні папери іноземних емітентів. Депозитарні розписки: види і мотивація придбання. Ринок єврооблігацій і його інструменти

3. Аналіз тенденцій розвитку ринку цінних паперів в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

 

 

Розвиток світових фінансових ринків веде до значної концентрації капіталів навколо світових фінансових центрів. Ця тенденція розширює можливості використання тимчасово вільних коштів в економіках тих країн, які мають гостру потребу в додатковому капіталі. Зовнішні позики капіталу широко використовуються країнами, що розвиваються, і країнами з перехідною економікою. Такі країни намагаються залучити капітал до своєї економіки шляхом продажу цінних паперів на внутрішніх і зовнішніх фінансових ринках, одержанням приватних, державних кредитів та фінансової допомоги з боку міжнародних організацій тощо. Незважаючи на загострення конкуренції, у процес міжнародної торгівлі капіталами активно включилися країни з низьким і середнім рівнем розвитку. Такі країни складають на сьогодні так званий “ринок, що утворюється”. Цей ринок є специфічним фінансово-економічним середовищем, що притягує до себе все більшу кількість інвестицій.

У країнах із розвинутою економікою та можливістю вільного переміщення капіталу існує відносний паритет прибутковості капіталовкладень. Утримувачі капіталу постійно шукають напрямки вкладання фінансових ресурсів для одержання прибутку, вище паритетного. Однак, глобальний інвестор визначає напрямок інвестицій з огляду не тільки на рівень прибутковості капіталовкладень, а й на ризикованість таких операцій.

Проблема залучення іноземних інвестицій та капіталів “внутрішніх” інвесторів в економіку країни за допомогою цінних паперів потребує в першу чергу визначити, що метою будь – якого інвестиційного проекту є економічний інтерес. Цей інтерес обумовлений створенням в країні сприятливого інвестиційного клімату. Пошук інвестором свого місця на ринку країни супроводжується визначенням економічної доцільності вкладання капіталу в економіку такої країни.

 

Механізм функціонування ринку цінних паперів у США передбачає активну участь у цьому процесі саморегулівних організацій (Self-Regulatory Organizations, SRO). Надаючи значної ваги саморегулюванню, Комісія з цінних паперів і бірж (Securities and Exchange Commission, SEC) отримує можливість делегування своїх повноважень професійним учасникам ринків і забезпечує таким чином підвищення ефективності використання своїх ресурсів. Злагоджена робота експертів з різних галузевих структур спрямована на те, щоб змусити краще обертатися механізму американських ринків капіталів, надає структурі регуляторних органів США всеосяжного характеру і дозволяє забезпечувати справедливе ставлення до всіх учасників ринків. Система саморегулювання працює, оскільки індустрія цінних паперів усвідомлює, що цілісність ринку веде до посилення впевненості інвесторів, а це, у свою чергу, сприяє розширенню бізнесу [5, 143].

У США до саморегулівних організацій відносяться недержавні професійні об'єднання й асоціації, що регулюють торгівлю фінансовими інструментами, у тому числі фондові і товарні біржі, Національна асоціація дилерів з цінних паперів (National Association of Securities Dealers, NASD), Рада з визначення правил для муніципальних цінних паперів (Municipal Securities Rule Making Board, MSRB) і багато інших. Діяльність цих організацій контролюється Комісією з цінних паперів і бірж.

Внаслідок обмеженості ресурсів SEC, саморегулівні організації знаходяться в центрі уваги, коли йдеться про регулювання діяльності брокерів-дилерів і трейдерів з цінних паперів. На базі федеральних законів про цінні папери SRO визначають правила для своїх членів і здійснюють їхнє правозастосування. По суті, вони діють як агенти SEC, допомагаючи здійснювати на практиці закони про цінні папери і забезпечувати справедливість та впорядкованість у діяльності ринків.

Найбільшою саморегулівною організацією в США є Національна асоціація дилерів з цінних паперів. Відповідно до федерального законодавства, практично кожна фірма, що спеціалізується на операціях з цінними паперами і здійснює бізнес на американських ринках, зобов'язана бути членом NASD. У число її членів входить близько 5400 брокерських фірм, у яких працюють понад 676 тис. зареєстрованих представників з цінних паперів (переважно брокерів). Персонал NASD нараховує більше 2000 співробітників з повною зайнятістю, а річний бюджет цієї організації складає приблизно $400 млн.

NASD була створена в результаті прийняття в 1938 році так званого Закону Мелоуні (Maloney Act of 1938), що надав SEC право реєструвати добровільні професійні асоціації брокерів/дилерів, які б самостійно здійснювали регулювання своєї діяльності під наглядом SEC.

NASD розробляє і застосовує на практиці правила, що регулюють роботу індустрії цінних паперів; подібно SEC, вона проводить перевірки відповідності серед своїх членів та ініціює дисциплінарні стягнення проти тих, у чиїй діяльності виявляються невідповідності встановленим нормам. Як правило, протягом року NASD перевіряє приблизно 15 тис. своїх членів у зв'язку з наявністю тієї чи іншої причини для занепокоєння, а також здійснює більш ніж 2 500 планових перевірок.

За допомогою спеціальних систем моніторингу, що ідентифікують послідовності кодувань та операцій і потенційно здатні сигналізувати про порушення, NASD відслідковує всі торги, проведені на біржі NASDAQ та низці світових ринків. Системи спостереження дозволяють отримувати найдокладніший запис усіх трансакцій, що пізніше може бути використаний регуляторними органами як доказ обвинувачення, якщо виявлять порушення закону. У випадках, коли потрібна додаткова ретельна перевірка, NASD ініціює своє власне розслідування чи, при більш серйозних порушеннях, передає справу Відділу правозастосування у складі SEC. За рік NASD також розглядає більше 80 тис. рекламних оголошень, які стосуються цінних паперів, з