Цивільне та сімейне право

ЦК України всі особисті немайнові права фізичної особи поділяє на дві групи – особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи та особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Слід також ознайомитися з класифікаціями особистих немайнових прав фізичної особи за різними критеріями, що наводяться в юридичній цивілістичній літературі.

Зміст особистого немайнового права фізичної особи визнається можливістю фізичної особи вільно, на власний розсуд визначити свою поведінку у сфері свого приватного життя.

Передбачені законом межі здійснення особистих немайнових прав фізичної особи свідчать про те, що вони не є абсолютними. Відповідно до ст. 274 ЦК України обмеження особистого немайнового права фізичної особи, які передбачені у Конституції України, повинні встановлюватися Конституцією, а обмеження, щодо прав передбачених ЦК України або законами, повинні бути визначені ними. Необхідно ознайомитися з випадками обмеження особистих немайнових прав.

Особливістю здійснення особистих немайнових прав фізичної особи є те, що вони повинні здійснюватися особою, як правило самостійно. Необхідно зосередити увагу на особливостях здійснення особистих немайнових прав малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком чи за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої особисті права.

Гарантією нормального здійснення особистих немайнових прав фізичною особою є їх належний цивільно-правовий захист. Необхідно детально ознайомитися з загальними способами захисту, що передбачені Главою 3 ЦК України та спеціальними способами захисту особистих немайнових прав фізичної особи, зокрема, поновлення порушеного права, спростування неправдивої інформації та право на відповідь, заборона поширення інформації.

Необхідно зауважити, що перелік особистих немайнових прав фізичної особи є невичерпним і при підготовці до семінарського заняття досліджуються деякі з них.

Відповідно до Конституції України (ст. 3), життя людини є вищою соціальною цінністю. Життя є найважливішим серед особистих немайнових благ, оскільки при його відсутності усі права особи втрачають свій сенс. Відповідно до положень ст. 281 ЦК України складовими права на життя є безпосередньо невід’ємне право кожної фізичної особи на життя; заборона позбавлення життя фізичної особи, у тому числі заборона евтаназії; право на захист свого життя та здоров’я, а також життя та здоров’я іншої фізичної особи; право на вільну згоду повнолітньої дієздатної фізичної особи на проведення медичних, наукових та інших дослідів щодо неї; право на репродуктивне здоров’я та збереження репродуктивних функцій. Студентам необхідно детально розглянути кожну з складових права на життя. Зокрема, з’ясувати поняття евтаназії та знати її види.

Окрему увагу студентам необхідно приділити правам фізичної особи на охорону здоров’я, на медичну допомогу, на інформацію про стан свого здоров’я та праву на медичну таємницю.

Здоров’я людини нарівні з життям є вищою соціальною цінністю. Під поняттям «здоров’я» слід розуміти стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів.

Чинний ЦК України не наводить ані поняття «здоров’я», ані поняття «медична допомога» чи «медичні послуги», ці поняття необхідно з’ясувати, ознайомившись з відповідними нормами Основ законодавства про охорону здоров’я та іншими законами та підзаконними нормативними актами. Окрему увагу слід приділити праву фізичної особи на психіатричну медичну допомогу відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу».

Право на фізичну (тілесну) і психічну недоторканість означає автономне вирішення питань про користування і розпорядження своїм тілом, органами, тканинами. Психічна недоторканість – це вільне вчинення дій відповідно до своєї свідомості.

Фізична особа незалежно від віку та стану свого здоров’я має право на сім’ю. Сім’я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства і держави. На законодавчому рівні встановлюється заборона втручання у сімейне життя фізичної особи.

Опіка і піклування є особливою формою державної турботи про малолітніх, неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб (недієздатних та обмежених в цивільній дієздатності), які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

В зв’язку з важливістю для існування фізичної особи безпечного довкілля особливо важливим є і відповідне право, складовими якого є право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення; заборона нищення, псування, забруднення довкілля; право вимагати припинення діяльності, яка завдає шкоди довкіллю; право фізичної особи на безпечні продукти споживання (харчові продукти та предмети побуту) ; право фізичної особи на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо.

До групи прав, що розглядатимуться на семінарському занятті віднесені права, що спрямовані на індивідуалізацію фізичної особи (право на імя, на його зміну і використання, право на індивідуальність, право на охорону інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- і відеозйомок, право на повагу гідності і честі, недоторканість ділової репутації тощо). Студентам необхідно проаналізувати нормативний матеріал щодо кожного з наведених прав. Особливу увагу в зв’язку з тим, що на практиці дуже часто пред’являються позови про захист честі, гідності та ділової репутації слід звернути на з’ясування понять «честь», «гідність», «ділова репутація».

Крім того, при вивченні цієї теми необхідно також з’ясувати сутність понять «індивідуальність», «таємниця особистого життя», «інформація», «персональні данні фізичної особи» тощо.

Фізична особа має право