Дебати під час розгляду цивільних справ у суді першої інстанції

 

Ю. Коломієць

 

Реформа, яку сьогодні відбувається в судовій гілці нашої держави, потребує вдосконалення діяльності не лише суду, а й інших осіб, котрі беруть участь у справі. Змагальність сторін як необхідна умова цивільного судового процесу є однією з основних конституційних засад судочинства. Саме з метою реалізації принципу змагальності чинний Цивільний процесуальний кодексу України (далі – ЦПК України) містить положення щодо проведення судових дебатів.

Інтерес до теми дослідження виявляється в тому, що процедура проведення судових дебатів вітчизняними судами й участь у ній сторін або їхніх представників на практиці зовсім інша, як того бажав законодавець під час укладення цієї норми. Відсутність обширної літератури, свідоме ототожнення суддями дослідження доказів і судових дебатів, невміння практиків використовувати дебати з метою отримання бажаного результату – усі ці фактори дають право стверджувати про актуальність обраної теми та необхідність надання судовій практиці реальних пропозицій щодо вдосконалення інституту судових дебатів у цивільному процесі України.

Аналізуючи юридичну літературу, можна з упевненістю стверджувати, що авторів, які займалися б комплексним дослідження судових дебатів у цивільному процесі, досить мало, чого не скажеш про дослідження судових дебатів у кримінальному процесі. Так, у працях і монографіях радянських учених, таких як П. Гуреєв, Я. Трубніков, І. Хо- даровський, А. Клейнман, Н. Рейдер, можна знайти згадки про судові дебати. Із сучасних авторів варто виділити

Д. Луспеника, А. Голєву, Г. Тиченка, Н. Олексюка, О. Трач та ін. Крім того, тема судових дебатів у цивільному процесі також розглядається на рівні науково-практичних коментарів.

Метою статті є з’ясування місця й ролі судових дебатів в українському цивільному процесуальному законодавстві.

«Не знаю нічого прекраснішого, ніж умінням силою слова приковувати до себе натовп слухачів, привертати їхню увагу, скеровувати їхню волю, куди хочеш, і відвертати її, звідки хочеш», – слова відомо представника античної риторики Стародавнього Риму Цицерона.

Дебати – обговорення якого-небудь питання, обмін думками. Судові дебати – це самостійна частина судового засідання, під час якої особи, котрі беруть участь у справі, підводять підсумки судового розгляду цивільної справи, доносять до суду міркування стосовно досліджених доказів.

У сучасній, як і в радянській, літературі наразі точаться дискусії науковців і практиків стосовно того, чи варто виділяти судові дебати як складову судового розгляду цивільної справи. Так, П. Трубніков [1], І. Ходаковський [2], В. Тихиня, В. Тихонович [3], П. Гуреєв [4], Д. Луспеник [5] та ін. виокремлюють судові дебати як одну зі складових судового розгляду, що передує не менш важливій іншій складовій – ухваленню і проголошенню судового рішення. йдер [6, с. 64], А. Клейнман [7] у своїх працях указують, що дебати є складовою розгляду справи по суті. Сучасні практики, зокрема А. Голєва [8], стосовно цього питання висловлюють думку про те, що за чинним ЦПК України межа між стадіями пояснення та судових дебатів розмита й чи не єдиною відмінністю між цими стадіями є наявність і відсутність права ставити запитання. О. Трач [9, с. 86] звертає увагу на те, що відмінність між судовим розглядом цивільної справи та судовими дебатами полягає насамперед у завданнях, які стоять перед ними. Так, завданням судового дослідження є встановлення обставин (фактів) і перевірка доказів, що ж стосується дебатів – то це аналіз і оцінювання вже досліджених і перевірених фактів. Різні, на думку автора, також і способи реалізації цих завдань. Якщо завдання дебатів реалізується за допомогою промови осіб, котрі беруть участь у справі, то завдання судового розгляду – за допомогою набагато ширшого спектру дій, учинення яких передбачено ЦПК України (дослідження доказів, покази свідків тощо). На нашу думку, судові дебати все ж таки є окремою складовою розгляду цивільної справи в суді першої інстанції й ототожнення її з іншими складовими є неприпустимим. Інша річ, коли на практиці суди, з метою економії часу, судовий розгляд і судові дебати проводять як єдину процесуальну дію.

Варто відмітити, що із самого початку зародження судочинства, коли чинні на той час закони не містили вимоги проведення судових дебатів, у більшості судів була негласна практика їх проведення. Так, місцем, у якому зародилось судове красномовство, по праву потрібно вважати Рим і Грецію. Ораторське мистецтво на той час у цих країнах було поділено на політичне й судове. Особливо поширеним жанром ораторського мистецтва були судові промови. До суду запрошували промовців із народного середовища для пояснення яких-небудь обставин, підтвердження певних частин судової промови. Проте не всі афіняни володіли даром красномовства й тому змушені були просити логографів (які складали за плату тексти судових промов) написати судову промову для виголошення перед суддями [10, с. 7].

Значення дебатів у судовому розгляді цивільних справ полягає в тому, пише П. Гуреєв [4, с. 143], що вони допомагають суду правильно й усебічно оцінити докази по справі та встановити дійсні правовідносини сторін, у тому, що саме дебати для позивача й відповідача є важливим засобом захисту належних їм прав. До суду з протилежних точок зору доносяться факти, установлені в судовому засіданні. При цьому кожна сторона намагається використати та подати їх у такому вигляді, який є необхідним