Держава – головний елемент політичної системи суспільства

 

1. Сутність, генеза, ознаки та функції держави

2. Вищі органи сучасної держави і поділ державної влади

3. Форми державного правління та устрою

4. Проблемні питання

Список використаної літератури

 

У літературі розроблено декілька визначень поняття держави, які відбивають наступні його аспекти:

держава як організація політичної влади;

держава як апарат влади;

держава як політична організація всього суспільства.

Розуміння держави як організації політичної влади підкреслює, що серед інших суб'єктів політичної системи вона виділяється особливими якостями, є офіційною формою організації влади, причому одноособовою організацією політичної влади, яка управляє усім суспільством. Водночас політична влада – одна із ознак держави, тому зводити до неї поняття держави є недоцільним.

Держава є особливою політичною реальністю. Розкриваючи зміст поняття держави, слід підвести її під таке родове поняття, як політична організація. Якщо до середини XIX ст. державу можна визначати як політичну організацію панівного класу, то пізніша, і особливо сучасна держава, – це політична організація всього суспільства. Держава стає не просто владою, яка спирається на примус, а цілісною організацією суспільства, яка виражає і охороняє індивідуальні, групові і суспільні інтереси, забезпечує організованість у країні на основі економічних і духовних чинників, реалізує головне, що надає людям цивілізація, – народовладдя, економічну свободу, свободу автономної особи.

Держава – суверенна політико-територіальна організація суспільства, що володіє владою, яка здійснюється державним апаратом на основі юридичних норм, що забезпечують захист і узгодження суспільних, групових, індивідуальних інтересів зі спиранням, у разі потреби, на легальний примус.

Загальні ознаки держави є наступними. Держава – єдина політична організація, яка:

охоплює усе населення країни в просторових межах. Територія – матеріальна основа існування держави. Сама територія не породжує держави, вона лише створює простір, у межах якого держава поширює свою владу на населення, що мешкає тут. Територіальна ознака породжує громадянство – юридичний зв’язок особи з даною державою, який виражається у взаємних правах і обов'язках. Громадянин держави набуває: обов'язку підкорятися державно-владним велінням і права на заступництво і захист держави;

має спеціальний апарат управління – система державних органів, які складаються з особливого розряду осіб, професіоналів з управління;

має апарат легального примусу: збройні сили, установи і заклади примусового характеру (армія, поліція, тюремні і виправно-трудові установи) ;

в особі компетентних органів видає загальнообов'язкові юридичні норми, забезпечує їх реалізацію, тобто організує громадське життя на правових засадах;

має єдину грошову систему;

має офіційну систему оподаткування і фінансового контролю;

має суверенітет;

має формальні реквізити – офіційні символи: прапор, герб і гімн.

Сутність держави – це внутрішній зміст її діяльності, який виражає єдність загальносоціальних і вузькокласових (групових) інтересів громадян. Будь-яка держава, разоміз вирішенням суто класових завдань, виконує і загальносоціальні завдання («спільні справи»), без яких не може функціонувати жодне суспільство. Це організація транспорту і зв'язку, будівництво шляхів, боротьба з епідеміями, злочинністю, заходи щодо забезпечення миру та інші.

З моменту виникнення визначилося два аспекти сутності держави:

класовий аспект – захист інтересів економічно пануючого класу, здійснення організованого примусу;

загальносоціальний аспект – захист інтересів усього суспільства, забезпечення громадського блага, підтримання порядку, виконання інших загальносоціальних справ.

Співвідношення вузькокласових (групових) інтересів пануючої верхівки (еліти) і інтересів усього суспільства за різних історичних часів не однаковий, як правило, посилення однієї з них призводить до послаблення іншої. До середини XIX ст. у більшості країн перевага була на боці організованого примусу, захисту інтересів економічно пануючого класу. Поступово у ряді цивілізованих держав Заходу в зв'язку з розвитком громадянського суспільства усе більшого значення набувають загальносоціальний аспект державної діяльності, завдання забезпечення суспільного блага. У наші дні цей аспект відіграє істотну роль у неокапіталістичних і неосоціалістичних державах, у тому числі в Україні.

Функції держави – головні напрямки і види діяльності держави, обумовлені її завданнями і цілями і такі, що характеризують її сутність. Функції держави не можна ототожнювати з функціями її окремих органів, які є частиною апарату держави і відбиваються у компетенції, у предметі ведення, у правах і обов'язках (повноваженнях), закріплених за ними. Функції держави відбивають реалізацію загальносоціальних, або «спільних справ» (а не класових), що забезпечують об'єктивне існування людей.

Функції сучасної держави можна класифікувати за різними критеріями: суб'єктами, об'єктами, способами, засобами та іншими елементами державної діяльності.

Функції держави за засобами її діяльності:

законодавча;

виконавча (управлінська) ;

судова;

правоохоронна;

інформаційна.

Функції цивілізованої держави за сферами (об'єктами) її діяльності можна поділити на внутрішні і зовнішні.

Внутрішні функції – забезпечують внутрішню політику держави:

політична – вироблення внутрішньої політики держави, регулювання сфери політичних відносин, забезпечення народовладдя;

економічна – регулювання сфери економічних відносин, створення умов для розвитку виробництва, організація виробництва на основі визнання і захисту різних форм власності, підприємницької діяльності, прогнозування розвитку економіки;

оподаткування і фінансового контролю – організація і забезпечення системи оподаткування і контролю за легальністю прибутків громадян та їх об'єднань, а також за витратою податків;

соціальна – забезпечення соціальної безпеки громадян, створення умов для повного здійснення