Діяльність у сфері ресторанного господарства

Текст виконано на основі статті В. М. Завального

Специфікою джерел комерційного (торгового) права є відсутність єдиного кодифікованого акту, який би об’єднував комерційне законодавство. Крім цього, в існуючому законодавстві є чимало вад, у т. ч. застарілих, колізійних норм, а також прогалин, що зумовлене запровадженням в економіку України нових для них ринкових відносин, які ще не зазнали відповідного законодавчого врегулювання.

Одночасне прийняття, а також набуття чинності Господарським та Цивільним кодексами України породжує ще таку проблему, як усунення колізій між положеннями (щодо господарських товариств; правового режиму цінних паперів; форм власності та ін.).

Також істотними недоліками законодавства у сфері комерційної (торгової) діяльності є визначеність основ формування відповідної державної політики та відсутність єдиного підходу до вирішання питань, пов’язаних з діяльністю суб’єктів господарювання у зазначеній сфері. Провадження торговельної діяльності ускладнюється відсутністю чіткого розподілу повноважень у сфері внутрішньої торгівлі між центральними та місцевими органами самоврядування, громадськими організаціями, об’єднаннями роботодавців і професійних спілок.

Науковою новизною даної статті є те, що представлені зміни до комерційного (торгового) законодавства запропоновані після дослідження комерційного законодавства окремих зарубіжних країн та власного досвіду діяльності в сфері застосування норм комерційного (торгового) права.

За останні 20 років науковцями України практично не досліджувалися дані питання і тому фактично відсутні грунтовні наукові розробки по даній проблемі. Окремі питання вдосконалення комерційного (торгового) законодавства пропонувалися А. АПоповим [60] М. П. Курило, В. М. Завальним, [61] І. В. Булгаковою. [62]

На прикладі Булгакова пропонує проводити вдосконалення торгового законодавства шляхом його систематизації. Цей напрямок передбачає систематизацію господарського законодавства шляхом видання систематизованих збірок за предметним критерієм: законодавство про приватизацію, законодавство про торгівлю, законодавство про договори тощо.

Відповідно до цього напрямку вдосконалення комерційного (торгового) законодавства Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію проекту Закону України «про внутрішню торгівлю» (Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07. 10. 2009) [63] мета якого полягала у визначенні шляхів законодавчого врегулювання відносин, які виникають у процесі провадження торговельної діяльності, що сприятиме підвищенню ефективності державного регулювання та вдосконалення системи контролю у сфері внутрішньої торгівлі і захисту прав споживачів. А метою написання даної статті є спроба проаналізувати норми права, які містяться в проекті Закону України «Про внутрішню торгівлю» та внесення пропозицій щодо удосконалення запропонованого законопроекту.

Формування конкурентного середовища у сфері внутрішньої торгівлі, досягнення належного рівня торговельного обслуговування та задоволення споживачів у високоякісних товарах і послугах можливо лише за умови правового врегулювання відносин, які виникають під час провадження торговельної діяльності.

10. 11. 2011р. в Верховній Раді України з номером 9443 був зареєстрований підготовлений Каб Міном Укр, проект закону «Про внутрішню торгівлю». Який в деякій мірі може вирішити дану проблему. [64]

У проекті пропонується визначити правові та організаційні засади провадження господарської діяльності у сфері внутрішній торгівлі України. Прийняття цього закону, на думку суб’єкта законодавчої ініціативи, розвитку малого та середнього підприємництва, створено умови для захисту прав споживачів тощо, що, в свою чергу, забезпечить збільшення суми надходження до бюджету галузі торгівлі.

Позитивним моментом цього проекту є те, що автори намагаються об’єднати в одному документі кілька нормативних актів, які регулюють торговельну діяльність, закріпити правила торговельного обслуговування населення на рівні законів, а не підзаконних актів, як існує на даний час. Автори цих проектів планують переорієнтувати внутрішню торгівлю на нові сучасні стандарти торговельного та торговельно виробничого обслуговування населення, здійснити структурну перебудову торговельної галузі в цілому. Більш конкретно пропонується закріпити повноваження у сфері торгівлі як центральних органів виконавчої влади, так і повноваження органів місцевого самоврядування у цій сфері. Порівнюючи даний законопроект з попередніми, можна зробити висновки, що автори врахували частину зауважень до попередніх проектів.

Так, у запропонованому проекті автори відмовилися від створення спеціального уповноваженого органу у сфері торгівлі та Державного реєстру торговельних об’єктів та закладів ресторанного господарства органу, який би став додатковим фінансовим тягарем для підприємців та додатковим джерелом корупції.

Разом із тим, ст. 14 проекту «Облік об’єктів торгівлі» пропонує: «Облік об’єктів торгівлі на відповідних територіях ведуть органи місцевого самоврядування», що на мою думку дає можливість цим органам встановлювати додаткові види реєстрації суб’єктів торговельної діяльності, окрім передбачених законом «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» і тому пропоную доповнити ст. 14 проекту посиланням на вказаний вище закон, що унеможливить органам місцевого самоврядування ввести додаткову реєстрацію.

Окремі положення проекту закону «Про внутрішню торгівлю» не узгоджується з низкою чинних нормативно правових актів, а подекуди і суперечать нормами Господарського, Цивільного та податкового кодексів України, Законом України «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності» «Про Державну Реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» та ін. [66]

Так, в ст. 263 ГК Україні встановлює, що господарська торговельна діяльність може здійснюватися суб’єктами господарювання у формі громадського харчування. [67]

ДСТУ 4281 2004 «Заклади ресторанного господарства. Класифікація» [68]

Суб’єктом виробничо торговельної діяльності вважає заклади ресторанного господарства, що є більш доцільно. Стаття 9 п. 14. 1. 211 та п. 14. 1. 246 податкового кодексу також називає цей вид господарської діяльності ресторанним господарством. Проект запропонованого закону хоче «служити» усім нормативним актам і тому запропонував поняття «ресторанного господарства (громадського харчування) «. Висуваючи думки,