До питання про співвідношення права на приватність артистів-виконавців і права на свободу слова

У Каліфорнії діє положення про папараці (paparazzi statute), закріплене в §1708. 8 Цивільного кодексу Каліфорнії [22]. Згідно з наведеним положенням забороняється проникнення в приватну власність іншої особи без дозволу для фотографування, звукозапису чи отримання іншої інформації про особу, яка займається особистими чи сімейними справами, якщо таке втручання відбувається в спосіб, який є образливим для середньостатистичної людини.

По-друге, забороненим є отримання інформації про приватне життя публічних осіб за допомогою засобів прослуховування, прихованих камер тощо (див. рішення Європейського суду з прав людини в справі «Flinkkila and Others v. Finland» [23]). Згідно з приписами ст. 10 згаданого Кодексу діяльності видавців преса не може публікувати матеріал, отриманий за допомогою прихованих камер, пристроїв прослуховування тощо. Така діяльність може бути виправдана лише тоді, якщо отримана інформація становить публічний інтерес і тільки якщо матеріал не може бути отримано іншим шляхом [21].

Відповідні положення частково закріплені й у чинному законодавстві України. Наприклад, згідно з приписами ст. 307 ЦК України фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото -, кіно-, теле- чи відеоплівку не припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, у тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом. Спеціальні норми, якими встановлюються правила здійснення таємної фото-, кіно- і відео зйомки, містяться в Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність» [24].

З’ясовуючи, чи становить інформація, отримана внаслідок втручання в приватне життя, публічний інтерес, варто враховувати такі фактори. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини в згаданих справах публічний інтерес не зводиться лише до інформації про політику, злочини, а включає також інформацію про спорт і про артистів-виконавців. Проте якщо відповідна інформація не є корисною широкому загалу, а спрямована лише на задоволення цікавості громадськості про приватне життя публічної особи, то вона не становить публічного інтересу [19]. Згідно з Кодексом діяльності видавців Великобританії публічний інтерес включає, проте не зводиться до розкриття або запобігання злочину; захисту суспільного здоров’я й безпеки; захисту спільноти від введення в оману дією або заявою фізичної чи юридичної особи [21].

Американській судовій практиці відомий термін «newswortiness», який можна перекласти як «інформація, що є новинами». До такої інформації відноситься не лише інформація про політичні й соціальні події, а й інформація, яка є цікавою для споживачів, наприклад події у світі моди [7, с. 197], а також будь-яка інформація, яка є предметом публічного інтересу [25, с. 411]. Американськими судами враховується також, наскільки доцільним і виправданим для цілей ЗМІ є розкриття відповідної інформації про особу в тому чи іншому випадку. Треба зауважити, що загальноприйнятого способу визначення, чи є та чи інша інформація новинами, у США немає, проте відповідний тест був вироблений судами Каліфорнії. Він включає такі критерії: соціальна цінність опублікованих фактів; рівень втручання у завідомо приватні справи; чи вважає себе позивач у справі публічною особою [25, с. 419].

У чинному законодавстві України використовується термін «суспільно необхідна інформація». Згідно з приписами ст. 29 Закону України «Про інформацію» [26] інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод та обов’язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні й інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо. Оскільки перелік інформації, яка вважається предметом суспільного інтересу, не є вичерпним, вважаємо, що в можливих судових спорах судами України може враховуватися також судова практика інших країн і рішення Європейського суду з прав людини.

Викладене дозволяє дійти таких висновків:

Зміст права на приватність суду варто визначати з урахуванням усіх обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів.

Артисти-виконавці є публічними особами й можуть зазнавати більшого втручання в їх приватне життя, ніж особи, що не належать до кола публічних осіб.

У з’ясуванні балансу між правом на недоторканність приватного життя артистів -виконавців і правом на свободу слова варто враховувати, по-перше, місця, де збирається інформація, та спосіб, у який вона отримана, а по-друге, чи існує публічний інтерес у відповідному втручанні в приватне життя.