розташування в просторі за певним масштабом, перебування в часі, наявність у певного кола осіб (боржника, виконавця, стягувача, тощо). У залежності від суб’єкта виконавчого провадження майно буває власністю боржника, стягувача або інших осіб, які відповідають субсидіарно чи солідарно за поведінку боржника, що підтверджується, наприклад, судовим рішенням. З одного боку, примусово вилучене майно виступає об’єктом відносин власності, а з іншого – складовою об’єкта примусового виконання рішень суду або іншого юрисдикційного органу у виконавчому провадженні. Тобто в процесі другої об’єктивації таке майно виступає предметом адміністративно-примусової діяльності ДВС України як матеріалізована субстанція. І суд або інший юрисдикційний орган вказує в рішенні на майно (матеріалізовану субстанцію як предмет примусового вилучення), а ДВС України в особі державного виконавця, адміністративно-правовими засобами точно, однозначно і правильно повинно визначити досліджувану об’єктивацію майна як предмета з його юридичними і фактичними зв’язками з тим чи іншим суб’єктом. Тобто державний виконавець на фаховому рівні повинен розтлумачити об’єктивні, майново-предметні, суб’єктивні зв’язки для уникнення помилок при здійсненні виконавчого провадження при реалізації рішення суду або іншого юрисдикційного органу майнового характеру.
- принцип примусового захисту власності та інтересів стягувача, що базується на застосуванні державним виконавцем заходів адміністративно-правового примусу в ході здійснення виконавчого провадження з метою відновлення майнових прав стягу- вача. Примусовість у контексті аналізованого принципу виступає процесом адміністративного та адміністративно-процесуального впливу державного виконавця не тільки на боржника, але й на інших учасників виконавчого провадження, у тому числі державні, колективні й приватні організації – юридичні особи, а також на посадовців (осіб, що здійснюють керівну функцію), які є носіями інформації про власність, майно, фінансовий стан та доходи боржника;
- ‒принцип безпосередності примусового виконання рішень судів та інших юрис- дикційних органів визначає, що примусове виконання рішень судів та інших юрисдик- ційних органів, у тому числі майнового характеру, здійснюється державними виконавцями районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів ДВС України. Як зазначає М. Й. Штефан, винятком із принципу безпосередності є можливість здійснення примусових виконавчих дій іншими органами, організаціями та посадовими особами на вимогу чи за дорученням державного виконавця (ч. 3 ст. 2, ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження). Вказані науковцем винятки з принципу безпосередності виконавчого провадження за логічним розмірковуванням є опосередкованим виконанням доручень державного виконавця щодо примусової реалізації рішень суду та інших юрисдикційних органів і не входять до змісту цього принципу [8];
- принцип опосередкованості примусового виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів є важливим у зв’язку з тим, що під час виконавчого провадження державний виконавець для захисту прав, свобод та інтересів стягувача адміністративно-правовими засобами впливає на інших суб’єктів, які безпосередньо реалізують рішення суду, опосередковане постановою державного виконавця, впливаючи на майно і доходи боржника. За принципом опосередкованості примусового стягнення майна за рішенням суду чи іншого юрисдикційного органу ДВС України