До питання принципів діяльності державної виконавчої служби України

Предмет:

Тип роботи:

Стаття

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

фактично делегує повноваження здійснювати стягнення та контроль за надходженням майна та коштів боржника з вирахуванням уповноваженими суб’єктами необхідних за процентною кількістю і якістю окреслених надходжень. Вважаємо таку процедуру позитивною, але в цьому випадку виникає проблема здійснення квадроконтролю за виконанням рішення такими виконачи- ми органами: 1) судом, 2) державним виконавцем 3) відомчим і надвідомчим контролем установою чи організацією, яка забезпечує виконання рішення суду, 4) стягувачем;

принцип санкціонованого державного примусу, спрямований на порушення прав боржника, недоторканість житла, право власності є, на думку його авторів (С. Я. Фурси і С. В. Щербак), визначальним у формуванні методів виконавчого провадження [7]. На наш погляд, актуальність цього принципу полягає в тому, що саме державою в особах суддів, державних виконавців та прокурорів, що здійснюють нагляд за законністю діяльності попередніх, вчиняється примусове виконавче провадження в інтересах стягувача та на його користь із порушенням прав і свобод боржника. Державні гарантії прав і свобод боржника усуваються тільки судом через судове рішення. Вважаємо, що стягувач уповноважений Законом України «Про звернення громадян» звертатися до державної виконавчої служби з метою задоволення своїх інтересів усупереч інтересів боржника. Санкціонований примус здійснюється тільки державними органами, тобто санкціонується судовою владою від імені держави, а здійснюється примус державним виконавцем;

принцип своєчасності здійснення заходів примусового виконання та виконавчих дій пов’язаний з ідеєю швидкісного і якісного здійснення примусового виконавчого провадження та означає, що виконавчі дії та примусові заходи виконавчого провадження повинні виконуватися у встановлені законом строки. Таким чином, момент своєчасності в примусовому виконанні рішень суду майнового характеру конкретно визначається складом юридичних фактів, до яких відноситься такі: наявність рішення суду про заборгованість; виконавчий лист та заява стягувача, а також постанова про відкриття виконавчого провадження, складена державним виконавцем та затверджена начальником відділу ДВС України. Результатом принципу своєчасності є обов’язковість вилучення в повному обсязі майна боржника в інтересах стягувача. Вважаємо, що за принципом своєчасності для прискорення здійснення виконавчого провадження треба зменшити кількість вказаних юридичних фактів і підвищити оперативність державного виконавця через опанування тактико-спеціальної підготовки щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів, у тому числі майнового характеру;

принцип співвідношення обсягу вимог стягувача і заходів примусового виконання покликаний забезпечити взаємний баланс прав і законних інтересів стягувача і боржника. Вказаний принцип означає, що при зверненні стягнення на майно боржника, накладення на нього арешту, здійснення від імені боржника і за його рахунок певних дій, примусова діяльність державного виконавця повинна бути спрямована на задоволення тільки того обсягу вимог стягувача, які визначені в рішенні суду чи іншого юрисдикцій- ного органу;

принцип залучення правоохоронних органів та їх силових структур до примусового виконання рішень витікає з міжгалузевого принципу координаційної взаємодії та означає, що під час примусового виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів державний виконавець із метою забезпечення громадського порядку має право залучати до їх проведення працівників органів внутрішніх справ (ч. ч. 2-3 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження»). Однак на сьогодні рівень взаємодії ДВС України та органів внутрішніх справ є недостатнім. Тому вважаємо за необхідне розширити правовий статус спеціального підрозділу судової міліції «Грифон» із надання силової допомоги державним виконавцям під час здійснення примусового виконавчого провадження, а також у приватному житті, якщо їм загрожуватиме небезпека через виконання службових обов’язків;

принцип взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями, державними органами та приватними фірмами під час примусового виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів покликаний, на нашу думку, спростити діяльність судового виконавця та прискорити процес виконавчого провадження. На підставі цього принципу державним виконавцем можуть залучатися до проведення виконавчих дій експерти, спеціалісти, суб’єкти оціночної діяльності, перекладачі, спеціалізовані організації (на тендерній основі) для реалізації майна боржника (ст. 5, 14, 15, 57, 61 Закону України «Про виконавче провадження» [40]), що значно розширює можливості державного виконавця з виконання покладених на нього обов’язків. Також необхідно відзначити профілактично-виховний аспект цього принципу, який реалізується шляхом повідомлення перелічених установ за місцем проживання або роботи боржника про факти порушення ним вимог законодавства про виконавче провадження (ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»). Таке повідомлення не тільки стимулює боржника на скоріше задоволення вимог стягувача та закінчення виконавчого провадження, але й є попередженням для інших осіб щодо примусових наслідків невиконання рішень судів чи інших юрисдикційних органів.

Висновки. Отже, визначені принципи є основоположними в діяльності державного виконавця з приводу примусового виконання рішень судів та інших юрисдикцій- них органів, у тому числі й майнового характеру. Водночас стверджуємо, що у зв’язку з реформуванням процесу державного провадження, зокрема з пропозиціями введення інституту присяжних виконавців, прогнозуємо появу нових спеціальних принципів виконавчого провадження: добровільності об’єднання, самоврядності, колегіальності, поєднання партнерства та конкурентності з державними виконавцями, креативності примусового виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

Безсмертний Є. О. Адміністративно-запобіжні заходи, що застосовуються органами внутрішніх справ: дис.... канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Є. О. Безсмертний; Університет внутрішніх справ. – Х., 1997. – 154 с.
Закон України «Про державну виконавчу службу» від 24. 03. 1998 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon. rada. gov. ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg = 202% 2F98-% E2% F0.
Закон України «Про виконавче провадження» від 21. 04. 1999 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon. rada. gov. ua/cgi-bmЛaws/mam. cgi? nreg=606- 14&pass=4/UMfPEGznhhMkw. Zi8xWmPeHI4Ucs80msh8Ie6.
Колодій А. М. Принципи права України: [монографія] / А. М. Колодій. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
Кройтор В. А. Виконавче провадження: [навч. посібник] / [В. А. Кройтор, М. М. Фролов, Н. М. Ясинок]; за ред. канд. юрид. наук, доцента В. А. Кройтора. – Вид. 2-е, дороб. і доп. – Х. : Эспада, 2005. – 232 с.
Теория государства и права: [курс лекций] / под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. – М. : Юрист, 1997. – 672 с.
Фурса С. Я., Щербак С. В. Виконавче провадження в Україні: [навч. посібник] / С. Я. Фурса, С. В. Щербак. – К. : Атіка, 2002. – 480 с.
Штефан М. Й. Виконання судових рішень: [навч. Посібник] / М. Й. Штефан, М. П. Омельченко, С. М. Штефан. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 320 с.
Щербак С. В. Адміністративно-правове регулювання виконавчого провадження в Україні: дис.... канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / С. В. Щербак; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2002. – 224 с.
Юридична енциклопедія: в 6 т. / ред. кол. : Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К. : Укр. енцикл., 1998-. – Т. 4: Н-П. – 2002. – 720 с.