До питання складових системи суб'єктів протидії тероризму в Україні

 

О. А. Федотов

 

Окреслено систему суб ’єктів протидії тероризму в України з урахуванням управлінської вертикалі. Запропоновано до вказаної системи включити й адміністративні суди України, оскільки без них у певних випадках протидіяти тероризму буде досить складною, а іноді взагалі неможливою. Надано авторське визначення терміна «суб’єкти протидії тероризму в Україні» як сукупність визначених на рівні законодавства суб’єктів, які взаємодіють із метою запобігання, виявлення, припинення та мінімізації наслідків терористичної діяльності.

Ключові слова: суб’єкт протидії тероризму в Україні, система суб’єктів, нормативно-правовий акт, адміністративний суд.

Постановка проблеми. Сучасні негативні явища, метою яких є посягання на проголошені Конституцією України цінності (йдеться про тероризм – здійснення суспільно небезпечної діяльності, яка полягає в свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров’я невинних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей) [1], охоплюють чи не усі сфери життєдіяльності людини.

Стан дослідження. Питання протидії тероризму досліджували такі вчені-правознавці: В. Б. Авер’янов, С. С. Алексєєв, О. Ф. Андрійко, О. М. Бандурка, Ю. П. Битяк, І. Л. Бородін, А. І. Берлач, І. В. Бойко, М. А. Василенко, В. М. Гаращук, І. П. Голосніченко, В. М. Горшеньов, Є. В. Додін, Р. А. Калюжний, М. В. Коваль, В. К. Колпаков, Є. Б. Куб- ко, О. В. Кузьменко, Є. А. Лукашова, Д. В. Лученко, А. В. Малько, М. А. Матузов, О. В. Негодченко, В. І. Олефір, В. Ф. Опришко, Р. С. Павловський, Ю. С. Педько, О. П. Рябченко, А. О. Селіванов, М. М. Тищенко, В. М. Шаповал, В. К. Шкарупа, О. М. Якуба та інші. Однак у цій сфері ще багато дискусійних питань.

Зокрема, недостатньо уваги приділено системі таких суб’єктів, що, своєю чергою, визначає актуальність статті, метою якої є визначення характеристики складових системи суб’єктів протидії тероризму в Україні.

Виклад основних положень. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення її необхідними силами, засобами та ресурсами здійснюються Кабінетом Міністрів України в межах його компетенції [2]. Зазначимо, що, згідно зі ст. 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади [1]. У ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27 лютого 2014 року встановлено, що Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність наведених органів. Також Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України в межах, передбачених Конституцією України [3]. У контексті досліджуваного питання необхідно зазначити, що Кабінет Міністрів України є не єдиним суб’єктом протидії тероризму серед вищих органів державної влади. Окрім нього, до наведених суб’єктів також можна віднести Президента України та Верховну Раду України, які здійснюють нормативно-правове забезпечення такої діяльності, а також мають повноваження щодо створення, реорганізації та ліквідації інших суб’єктів у такій сфері. Зокрема, згідно зі ст. 103 Конституції України Президент України є главою держави та виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини та громадянина. Своєю чергою, в ст. 75 Основного Закону України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України [1].

У контексті досліджуваного питання слід зазначити, що головним органом у загальнодержавній системі боротьби та протидії тероризму виступає Служба безпеки України. Відповідно до Закону України «Про службу безпеки України» від 25 березня 1992 року, Служба безпеки України – це державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України [4]. Також зазначимо, що в складі Служби безпеки України діє Антитерористич- ний центр, який, згідно із Положенням «Про Антитерористичний центр та його координаційні групи при регіональних органах Служби безпеки України», затвердженим Указом Президента України від 14 квітня 1999 року № 379/99, є постійно діючим органом при Службі безпеки України, який здійснює координацію діяльності суб’єктів протидії з тероризмом у запобіганні терористичним актам щодо державних діячів, критичних об’єктів життєзабезпечення населення, об’єктів підвищеної небезпеки, актам, що загрожують життю та здоров’ю значної кількості людей, та їх припиненні [5].

Окрім того, слід звернути увагу на те, що ще одним правоохоронним органом спеціального призначення, на який законодавством України [1] покладено обов’язок щодо безпосереднього здійснення боротьби та протидії тероризму у межах своєї компетенції, виступає Управління державної охорони. Так, відповідно до Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» від 4 березня 1998 року, Управління державної охорони України є державним правоохоронним органом спеціального призначення, підпорядкованим Президентові України та підконтрольним Верховній Раді України, здійснює державну охорону органів державної влади України та посадових осіб, що виражається в реалізації системи організаційно-правових, режимних, оперативно-розшукових, інженерно-технічних та інших заходів, з метою забезпечення нормального функціонування органів державної влади України, безпеки посадових осіб та об’єктів, визначених законодавством [6].