Предмет:
Тип роботи:
Стаття
К-сть сторінок:
12
Мова:
Українська
Головним серед наведених органів виступає Міністерство фінансів України [21];
Слід наголосити на тому, що зазначений перелік суб’єктів протидії тероризму не є вичерпним, адже, згідно зі ст. 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», до участі в антитерористичних операціях за рішенням керівництва антитерористичної операції можуть бути залучені з дотриманням вимог законодавства й інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості та форми власності, їх посадові особи, а також громадяни за їх згодою [1].
Крім того, необхідно звернути увагу на те, що в ст. 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» серед суб’єктів протидії тероризму в Україні не зазначено суд, що, на нашу думку, не зовсім правильно.
Враховуючи це, слід зазначити, що не всі суди судової гілки влади виступають суб’єктами протидії тероризму в Україні, а лише ті, яких чинним національним законодавством України наділено повноваженнями в цій сфері. Йдеться про адміністративні суди. Зокрема, згідно зі ст. 183-4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні суди розглядають і вирішують адміністративні справи щодо накладення арешту на активи, що пов’язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів і надання доступу до них [25]. Отже, на нашу думку, у ст. 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» справедливо включити ще одного суб’єкта протидії тероризму в Україні – адміністративні суди України, бо без їх участі, у встановлених чинним законодавством випадках, така протидія буде складною або взагалі неможливою.
Висновки. Отже, система суб’єктів протидії тероризму – сукупність визначених на рівні законодавства суб’єктів, які взаємодіють з метою запобігання, виявлення, припинення та мінімізації наслідків терористичної діяльності. Наведена система може бути представлена такими групами суб’єктів:
- вищі органи влади – Президент України, Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України;
органи спеціального призначення:
- для яких протидія тероризму є профільною діяльністю: Служба безпеки України та функціонуючий у її складі Антитерористичний центр, а також Управління державної охорони України;
- органи спеціального призначення, які можуть бути залучені як суб’єкти протидії тероризму у випадках, установлених законодавством: Служба зовнішньої розвідки України та Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України;
центральні органи виконавчої влади:
- для яких діяльність із протидії тероризму є одним із основних завдань: МВС України, Міноборони України та підконтрольна цьому відомству ДСНС України, Адміністрація Держприкордонслуж- би України, ДПтС України;
- які у випадках, визначених законодавством, можуть бути залучені до наведеної діяльності: Держфінмоніторинг, МЗС України,
- МОЗ України, Міненерговугілля України, Агентство держмайна України, Мінінфраструктури України, Мінфін України, Мінприроди України, Мінагрополітики України, Державна фіскальна служба України;
- інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості та форми власності, їх посадові особи, а також громадяни за їх згодою;
- адміністративні суди України.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
- Конституція України: від 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
- Про боротьбу з тероризмом: Закон України від 20 берез. 2003 р. № 638-ІМ // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 25. – Ст. 180.
- Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 27 лют. 2014 р. № 794^ІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2014. – № 22. – Ст. 222.
- Про Службу безпеки України: Закон України від 25 бер. 1992 р. № 2229-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382.
- Про Положення про Антитерористичний центр та його координаційні групи при регіональних органах Служби безпеки України: Указ Президента України від 14 квіт. 1999 року № 379/99 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 7. – Ст. 302.
- Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб: Закон України від 4 бер. 1998 р. № 160/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 35. – Ст. 236.
- Про Службу зовнішньої розвідки України: Закон України від 1 груд. 2005 р. № 31604М // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 8. – Ст. 94.
- Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України: Закон України від 23 лют. 2006 р. № 3475-^ // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 30. – Ст. 258.
- Про центральні органи виконавчої влади: Закон України від 17 берез. 2011 р. № 3166-МІ // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 38. – Ст. 385.
- Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Указ Президента України від 6 квіт. 2011 р. № 383/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 29. – Ст. 1222.
- Про Положення про Міністерство оборони України та Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України: Указ Президента України від 6 квіт. 2011 р. № 406/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 29. – Ст. 1240.
- Про деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій: Указ Президента України від 16 січ. 2013 р. № 20/2013 // Офіційний вісник України. – 2013. – № 5. – Ст. 154.
- Про затвердження Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України: Указ Президента України від 6 квіт. 2011 р. № 399/2011 // офіційний вісник України. – 2011. – № 29. – Ст. 1234.
- Про затвердження Положення про Державну пенітенціарну службу України: Указ Президента України від 6 квіт. 2011 р. № 394/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 28. – Ст. 1161.
- Про затвердження Положення про Державну службу фінансового моніторингу України: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 верес. 2014 р. № 455 // Урядовий кур’єр. – 2014. – № 175.
- Про Положення про Міністерство закордонних справ України: Указ Президента України від 6 квіт. 2011 р. № 381/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 29. – Ст. 1220.
- Про Положення про Міністерство охорони здоров’я України: Указ Президента України від 13 квітня 2011 року № 467/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 29. – Ст. 353.
- Про Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України: Указ Президента України від 6 квітня 2011 року № 382/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 29. – Ст. 1221.
- Про Положення про Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном: Указ Президента України від 13 квіт. 2011 року № 451/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 29. – Ст. 1257.
- Про Положення про Міністерство інфраструктури України: Указ Президента України від 12 трав. 2011 року № 581 /2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 16. – Ст. 736.
- Про Положення про Міністерство фінансів України: Указ Президента України від 6 квіт. 2011 року № 387/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 29. – Ст. 1254.
- Про Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України: Указ Президента України від 13 квіт. 2011 року № 452/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 29. – Ст. 1258.
- Про Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України: Указ Президента України від 23 квіт. 2011 року № 500/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 31. – Ст. 662.
- Про Державну фіскальну службу України: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 трав. 2014 року № 236 Офіційний вісник України. – 2014. – № 55. – Ст. 1507.
- Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від 6 лип. 2005 р. № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35-36, 37. – Ст. 446.