відповідальність за прострочення доставки пасажира, багажу або вантажу, якщо не доведе, що він ужив усіх необхідних заходів для запобігання простроченню або що таких заходів неможливо було вжити. Оскільки у ПК та Господарського кодексу України не конкретизується відповідальність перевізника за прострочення доставки вантажу, за це порушення має наставати відповідальність у вигляді відшкодування збитків відповідно до ст. 923 ЦК України. У даному разі до збитків мають належати реальні збитки та упущена вигода.
Пошук
Договір чартеру (фрахтування) як особливий вид транспортних договорів (елементи зобов’язань)
Предмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
37
Мова:
Українська
Згідно з ст. 175 КТМ України відправник або одержувач сплачує перевізникові пеню за прострочення сплати провізної плати.
Відправник несе перед перевізником відповідальність за простій судна та інші збитки, які виникли внаслідок: несвоєчасної передачі вантажних документів; несвоєчасної передачі, неправильності або недостатності документів, наявність яких вимагається портовими, санітарними, митними або іншими правилами; неправильності, неточності або неповноти даних в експертній поруці, вантажному ордері або накладній; несвоєчасного подання вантажу; несвоєчасного видання поруки для навантаження; затримання вантажних робіт, які виконуються силами відправника або його експедитора; інші обставини, які залежать від відправника [п. 4. 12 Правил повітряних перевезень вантажів].
Повітряний перевізник і виконавець повітряних робіт зобов’язані страхувати осіб, пов’язаних із забезпеченням технологічного процесу при виконанні авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за його заявкою без придбання квитків, членів екіпажу і авіаційного персоналу, які перебувають на борту повітряного судна, власні, орендовані та передані їм в експлуатацію повітряні судна, а також свою відповідальність щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу, прийнятим для перевезення, іншим користувачам повітряного транспорту; при цьому рівень відповідальності страховика не може бути нижчим за рівень, встановлений у Постанові Кабінету Міністрів України від 13. 07. 1998 р. № 1083 “Про порядок і умови проведення обов’язкового авіаційного страхування”.
Обов’язкове страхування здійснюється страховиками, які визнані такими відповідно до законодавства України, одержали в установленому порядку ліцензії на здійснення цього виду страхування і є членами Авіаційного страхового бюро. За бажанням пасажира чи іншого користувача повітряного транспорту можливе добровільне страхування шляхом укладання відповідного договору [20].
З метою відшкодування шкоди потерпілим від авіаційної події, стихійного лиха і стимулювання профілактичної діяльності щодо підвищення безпеки авіації України, проведення пошукових і аварійно-рятувальних робіт у встановленому порядку створено страховий фонд безпеки авіації, кошти якого спрямовуються на здійснення діяльності авіації України. Цей фонд створено згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1272 “Про страховий фонд безпеки авіації”, згідно з яким кошти фонду формуються за рахунок надходження відрахувань 10 відсотків платежів з видів обов’язкового страхування, визначених для авіації статтею 6 Закону України “Про страхування” (85/96-ВР).
Будь-яка юридична і фізична особа має право оскаржити рішення або дії будь-якої посадової чи іншої особи в межах діяльності авіаційної та морської системи України в порядку, передбаченому законодавством України.
Відповідальність виникає тільки на підставі письмової претензії, яку подає учасник або сторона договору.
Відповідно до ст. 386 КТМ України претензії до перевізника, що випливають з договору перевезення вантажу, пасажирів і багажу, можуть бути заявлені протягом перших шести місяців строку позовної давності незалежно від того, здійснювалось перевезення у каботажному чи закордонному сполученні.
Перевізник зобов'язаний розглянути заявлену претензію протягом трьох місяців і сповістити заявника про задоволення чи відхилення її.
При перевезенні пасажира за договором повітряного чартеру також встановлено, що висуванню перевізникові позову щодо неналежного перевезення повинно передувати обов’язкове висування письмової претензії (за винятком позову у зв’язку з загибеллю чи тілесним ушкодженням пасажира; такий позов може бути висунутий протягом двох років, ст. 23 Правил). У разі затримки в перевезенні пасажира, вантажу претензія до перевізника може висуватись не пізніше ніж через 21 добу після дати, коли пасажир, вантаж прибув у місце призначення, чи дати, коли він мав прибути у місце призначення.
У разі знищення, ушкодження багажу особа, що має право на його одержання, повинна висунути до перевізника письмову претензію негайно після виявлення ушкодження, але не пізніше 7 діб з дати одержання багажу. У разі затримки в перевезенні багажу претензія до перевізника має бути висунута протягом 21 доби з дати, коли багаж був переданий у розпорядження одержувача. У разі втрати багажу претензія до перевізника повинна бути висунута протягом 2 років із дати прибуття повітряного судна у місце призначення або з дати, коли повітряне судно повинно було прибути у місце призначення, або з дати, коли припинилося перевезення.
Перевізник зобов’язаний розглянути претензію і повідомити заявника про задоволення чи про відхилення її протягом трьох місяців, якщо перевезення, у зв’язку з яким була висунута претензія, повністю здійснювалося одним перевізником. Якщо в такому перевезенні брали участь інші перевізники, строк розгляду претензії може бути продовжений до шести місяців.
Щодо перевезення вантажу, то згідно вищевказаних правил встановлено, що у разі заподіяння шкоди особа, яка має право на отримання вантажу, повинна направити перевізнику претензію не пізніше 14 днів; у разі затримки – не пізніше 21 дня з дати, коли вантаж переданий у розпорядження особи, що має право на його одержання; у разі втрати – протягом 120 днів із дати видачі авіавантажної накладної.
За відсутності письмової претензії, заявленої у вищезазначені строки, позов до перевізника не може бути предявлений.