Договір дарування

Слід врахувати, що за загальним правилом батьки (усиновлювачі) та опікуни мають право укладати договори дарування від імені малолітніх та недієздатних осіб (ст. 177 Сімейного кодексу, п. 40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України) [7].

 

 

Статтею 722 ЦК зазначено що:

1. Право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття.
2. Дарувальник, який передав річ підприємству, організації транспорту, зв'язку або іншій особі для вручення її обдарованому, має право відмовитися від договору дарування до вручення речі обдарованому.
3. Якщо дарунок направлено обдарованому без його попередньої згоди, дарунок є прийнятим, якщо обдарований негайно не заявить про відмову від його прийняття.
4. Прийняття обдарованим документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

Виникнення права власності на дарунок у обдаровуваної особи у більшості випадків відбувається в момент прийняття нею дарунку. Тобто коментована норма встановлює, що момент прийняття дарунку збігається у часі з моментом виникнення на нього права власності. Проте відповідно до загальних вимог ЦК у певних випадках право власності на річ до набувача може перейти лише після того, як правочину, на підставі якого така річ відчужується, буде надано встановлену законом форму.

Зокрема, відповідно до вимог ч. 3, ч. 4 ст. 334 ЦК право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним [17, c. 734].

Якщо ж договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації, яка обов'язково застосовується до виникнення права власності та інших речових права на нерухомі речі ст. 182 ЦК). Тому у випадку укладення договору дарування, що вимагає нотаріального посвідчення, право власності у обдаровуваного на майно, яке є предметом такого договору, виникне лише з моменту нотаріального посвідчення договору.

Якщо ж предметом договору дарування буде нерухома річ, то право власності на неї у обдаровуваного виникне лише з моменту державної реєстрації договору. Такий перехід права власності від дарувальника до обдаровуваного буде мати місце завжди; навіть у тому випадку, коли дарунок фактично вже набагато раніше було передано від першого до другого [13, c. 422].

2. 2 Одностороння відмова від договору дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому

Новим для цивільного законодавства є положення про те, що дарувальник може відмовитися від передання дарунка в майбутньому обдарованому, якщо після укладення договору його майновий стан значно погіршився.

У даному випадку законодавцем передбачено таку норму для захисту інтересів дарувальника при істотному погіршенні його майнового стану, інакше він повинен був би (згідно з даною статтею) або передати річ обдарованому, або відшкодувати її вартість, що було б дуже невигідно для матеріального стану його особисто та членів його сім'ї.

Тобто у даному випадку вбачається виняток із загального правила про обов'язкове передання дарунка обдарованому у майбутньому, передбаченого ст. 723 ЦК України. При виникненні спору між сторонами зазначеного договору, він може бути вирішений судом, при цьому дарувальнику необхідно буде підтвердити дійсне погіршення свого матеріального стану. При наданні суду такого підтвердження дарувальник звільняється від обов'язку, передбаченого таким договором дарування [2].

Як уже було зазначено, сторони мають право за певних обставин відмовитися від договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому. Законодавцем передбачено також право обдарованого на відмову від договору дарування з обов'язком передати дарувальником дарунок. Обдарований має право відмовитися від дарунка у будь-який час, але тільки до прийняття дарунка. Якщо обдарований подарунок прийняв, він не може потім відмовитися від договору дарування та повернути річ, навіть якщо вона не потребує особливих умов зберігання та утримання.

 

З виконанням договору дарування припиняється юридичний зв’язок між сторонами. Обдарована особа, безперечно, має право добровільно прийняти на себе обов’язок належного ставлення до дарувальника. Проте такий обов’язок має суто морально-етичний характер і не породжує відповідних юридичних наслідків, якщо обдарований неуважно ставиться до дарувальника, і такі обставини не можуть бути підставою для розірвання договору дарування.

Саме тому ЦК передбачено підстави для розірвання договору дарування – договір дарування нерухомих речей або іншого особливо цінного майна може бути розірваний за вимогою дарувальника у випадку, якщо обдарований виявив грубу невдячність – умисно вчинив злочин проти життя, здоров’я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей (ч. 1 ст. 727).

Якщо ж обдарований вчинив умисне вбивство дарувальника, то у цьому випадку вимагати розірвання договору дарування мають право його спадкоємці. Вимоги щодо розірвання можуть бути пред’явлені лише в тому випадку, якщо на момент цього пред’явлення дарунок є збереженим [11, c. 275].

Дарувальник також має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдарований створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність. Тобто законодавцем передбачено ще одну підставу