Домогосподарства як суб’єкти оподаткування в сучасній Україні

 

А. Нестеренко

 

На підвищення рівня життя населення держава найбільш суттєво впливає через податкову політику та формування податкової системи, яка еволюціонує залежно від економічних, соціальних і політичних процесів, що відбуваються в суспільстві. Серед факторів, які впливають на порядок формування й розподілу доходів, важлива роль відводиться податковому механізму, який на сучасному етапі характеризує переважно оподаткування юридичних осіб, тоді як фізичні особи відіграють другорядну роль, а оподаткування домогосподарств узагалі в Україні не передбачено. Домогоспо- дарства постають одним із головних і найменш досліджуваних суб’єктів фінансових відносин.

Так, окремі аспекти діяльності домо- господарств досліджували такі вчені, як А. Вагнер, І. Кулішер, А. Сміт, Д. Рі- кардо, Д. Стігліц, Д. Хікс. Щодо сучасних вітчизняних і зарубіжних фахівців з економіки, то сучасні підходи функціонування сектора домогосподарств викладені в працях Ш. Бланкарт, Д. Б’ю- кенен, Е. Лібанова, С. Тютюнникова, В. Опаріна, О. Василик, Б. Сабанті та інших. Серед правознавців питаннями домогосподарств займалися такі вчені, як Ю. Крохіна, М. Карасьова. Разом із тим відсутні спеціальні комплексні дослідження щодо проблем оподаткування доходів домогосподарств. Дискусійними й неврегульованими залишаються питання стосовно залучення їх до оподаткування, оскільки наявні підходи передбачають справляння податку з кожної фізичної особи.

Метою статті є розгляд усіх аспектів оподаткування домогосподарств іобґрунтування їх як окремих суб’єктів оподаткування в Україні.

Сучасні науковці-фінансисти під домогосподарством розуміють основу життєдіяльності будь-якого суспільства, що являє собою унікальне соціально-економічне утворення, де концентруються соціально-економічні аспекти людського життя, а основою стає родина [13, с. 341]. У системі національних рахунків під домогосподар- ством розуміється невелика група осіб, котрі спільно проживають, об’єднують (повністю або частково) свої доходи та майно, здійснюють спільне споживання певних видів товарів і послуг, до яких належать насамперед житло й продукти харчування. Іноді можна зустріти визначення домогосподарства як групи осіб (або однієї особи), які проживають на одній території, спільно заробляють доходи та здійснюють витрати, тобто формують спільний бюджет [1, с. 4]. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення», категорія «домо- господарство» визначається як сукупність осіб, котрі спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об’єднують і витрачають кошти. Ці особи можуть перебувати в родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати в будь-яких із цих стосунків або бути і в тих, і в інших взаєминах. Домогосподарство може складатися з однієї особи [7].

Варто зазначити, що в сучасній економічній літературі домогосподар- ство доволі часто ототожнюють із поняттям «сім’я», що, на нашу думку, не відповідає сутності понять. Відмінність між зазначеними поняттями полягає в тому, що сім’я являє собою групу споріднених осіб, тоді як домогоспо- дарство є ширшим поняттям, оскільки там може бути як одна особа, так і кілька осіб, сімей, які можуть не мати спорідненості. Так, наприклад, в одній квартирі можуть проживати й вести спільне господарство три покоління: бабуся, дідусь, їхні діти та внуки. Водночас більшість учених уважають, що поняття «домогосподарство» й «сім’я», виходячи зі свого функціонального змісту, мають багато спільного [3, с. 105; 12, с. 69]. Крім того, у більшості випадків мова йде про домогосподарства як про сімейні домогосподарства.

Окремо варто наголосити на необхідності розмежування понять «домогосподарство» та «домашнє господарство». Під домогосподарством зазвичай розуміють групу осіб, об’єднаних спільним бюджетом і житлом, а під домашнім господарством – елемент сектора економіки. Тобто, домогосподарства досліджуються на мікрорівні, а домашні господарства – на макрорівні [5, с. 76]. У дослідженні йдеться саме про домогосподарства на макрорівні. Отже, домогосподарства є одним із основних суб’єктів економічної діяльності в суспільстві, діяльність яких виявляється в низці виконуваних функцій, що стосуються практично всіх секторів національної економіки й суттєво впливають на соціально-економічні процеси, які відбуваються в них. Тому саме сьогодні потрібно звернути особливу увагу на функціонування домогосподарств і їх місце й роль у фінансовій системі держави. Узагальнення функцій домогосподарств (постачання виробничих факторів; виробничої; споживання; заощадження) створює необхідні передумови для формування оптимальної системи оподаткування доходів фізичних осіб, яка враховувала б інтереси й держави, і домогосподарств.

Як зазначає професор О. Д. Дані- лов, система оподаткування доходів фізичних осіб є регулятором рівня доходів домогосподарств, обсягів їхніх заощаджень та економічної поведінки. Справляння податків – виняткове право держави, яка представляє інтереси всього населення на певній території й, відповідно, збирає плату за послуги, що надає суспільству, забезпечуючи ті чи інші потреби громадян – платників податків [4, с. 93].

Можливість спільного оподаткування сім’ї в сучасних умовах функціонування вітчизняних домогосподарств стає необхідною для реалізації соціальної політики держави, спрямованої на підвищення добробуту домогосподарств. Так, якщо сім’я має низькі доходи, то її можна звільнити від оподаткування, для інших доходів передбачити пільги, залежно від кількості й статусу членів домогосподарств. Дуже часто на сьогодні можна зустріти сім’ї (домогосподарства), у яких працюючих членів домогосподарств один або два, при цьому є члени домогосподарств, які не працюють (діти, хворі, інваліди) чи тимчасово не працюють. За рахунок працюючих забезпечуються непрацюючі члени. І такі сім’ї знаходяться на грані бідності й, урешті-решт, змушені звертатись за допомогою до держави. На жаль, чинне