Допомога сім’ям з дітьми

 

Вступ

І. ДЕРЖАВНА МАТЕРІАЛЬНА ДОПОМОГА СІМ’ЯМ З ДІТЬМИ

1.1 Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами

1.2 Допомога при народженні дитини

1.3 Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

1.4 Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування

1.5 Допомога на дітей одиноким матерям

ІІ. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА СІМ’ЯМ З ДІТЬМИ

Висновки

Список використаних джерел

 

Актуальність теми. Соціально-правове дослідження державних допомог сім ям з дітьми є актуальним як у загальнотеоретичному, так і у практичному (прикладному) плані. Термін “державна допомога сім’ям з дітьми”, який фіксує необхідність державної підтримки осіб, які знаходяться у соціально вразливому становищі, належить до числа широко вживаних у юридичній та суспільствознавчій літературі, тому теоретичний аналіз змісту цього поняття є, безумовно, важливим. Окрім того, поруч із загальнотеоретичним чинником актуальності такого дослідження актуальність теми зумовлює сучасна ситуація соціально-політичного розвитку України, яка проголосила себе соціальною правовою державою. Оскільки вищою цінністю такої держави виступає особистість та її права, проблематика повноцінної реалізації державних допомог сім’ям з дітьми має безпосередній стосунок до формування умов гідного людини життя, її соціального захисту.

Врахування соціально-політичних та економічних факторів розвитку державних допомог сім’ям з дітьми стає одним із елементів результативності державних реформ. Слід відзначити, що це цілком відповідає сучасній міжнародній практиці соціального захисту людини у високорозвинутих країнах. Українська держава на законодавчому рівні виокремила соціально вразливу категорію із числа непрацездатного населення – неповнолітніх дітей, а з ними – і сім’ю, в якій вони утримуються і виховуються. Цим визначені пріоритети соціальної політики України, визнана перевага загальнолюдських (зокрема – сімейних) цінностей перед іншими. Саме з сім’єю пов язані такі чинники життєздатності суспільства, як генетичний, інтелектуальний, етнічний фонди, а також якість фізичного і духовного здоров’я, зв’язок поколінь, збереження моральних та культурних цінностей, забезпечення необхідного рівня соціального порядку. Українська держава визнає сім’ю головною структурною одиницею суспільства, а однією з її головних функцій, в свою чергу, – функцію народження і виховання дітей. Вищезазначені обставини зумовлюють нагальність дослідження соціально-правового захисту шляхом надання державних допомог сім’ям з дітьми і зумовлюють актуальність дослідження.

Ступінь дослідженості проблеми можна кваліфікувати як недостатній стосовно сучасних завдань реформування українського суспільства, хоча ця проблема частково розглядалася деякими науковцями при аналізі загальних проблем права соціального забезпечення. Серед праць українських науковців, які грунтовно займались окремими проблемами теорії права соціального забезпечення та визначення його місця в сучасній системі права України виділяються дослідження В. М. Андріїва, Н. Б. Болотіної, І. М. Сироти, Б. І. Сташківа, Б. С. Стичинського. Науково-теоретичну базу дослідження становлять нормативні документи україни і праці вчених у сфері права соціального забезпечення.

 

 

 

Право на державну допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами мають за цим Законом всі жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Підставою для призначення жінкам допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами є видана в установленому порядку довідка лікувального закладу встановленого зразка та довідка:

з основного місця роботи (служби, навчання) ;

ліквідаційної комісії для жінок, звільнених з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації;

державної служби зайнятості для жінок, зареєстрованих у державній службі зайнятості як безробітні;

з місця проживання для непрацюючих жінок про те, що вони не працюють (не служать, не навчаються). [1]

Особам, які усиновили або взяли під опіку дитину протягом двох місяців з дня її народження, допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається на підставі рішення про усиновлення або встановлення опіки за період з дня усиновлення чи встановлення опіки і до закінчення строку післяпологової відпустки.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами призначається, якщо звернення за нею надійшло не пізніше шести місяців з дня закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, і виплачується жінкам за весь період відпустки, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей – 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 – до пологів та 90 – після пологів). Зазначена допомога обчислюється сумарно та надається жінкам у повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів. [1]

За період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, що збігається з відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога по вагітності та пологах виплачується незалежно від допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається у розмірі 100 відсотків середньомісячного доходу (стипендії, грошового забезпечення, допомоги по безробіттю тощо) жінки, але не менше 25 відсотків від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи із розрахунку на місяць.