Доповідь з досвіду роботи вихователя Парфенюк О.А. "Співпраця з сім’єю у формуванні соціальної поведінки дітей"

Враховуючи компоненти соціальної поведінки, я визначила такі критерії та показники соціальної поведінки дітей дошкільного віку:

уявлення про соціальні якості і способи прояву соціальної поведінки (повнота, чіткість і конкретність) ;

соціальні почуття (здатність співчувати, наявність (відсутність) позитивно забарвлених емоцій у спілкуванні з оточуючими, задоволення від надання допомоги іншим, бажання виявити співчуття) ;

соціальні вчинки (готовність діяти соціально, стійкість проявів соціальності у змінених життєвих ситуаціях).

На основі критеріїв і показників розвитку соціальної поведінки визначено рівні її сформованості у старших дошкільників.

Високий – повні, чіткі уявлення про соціальні якості і способи прояву соціальної поведінки; діти свідомо сприймають правила поведінки і здатні пов’язувати їх порушення з негативними наслідками для себе та інших; виявляють співчуття, співпереживання як в уявній, так і в реальній ситуаціях; отримують задоволення від надання допомоги, прояву співчуття, співпереживання; готові прийти на допомогу самостійно. Прояви соціальної поведінки характеризуються постійністю (7, 5%).

Вище середнього – відносно повні уявлення про соціальні якості і способи соціальної поведінки, однак іноді вони трактуються неточно. Діти усвідомлюють значення правил соціальної поведінки, але прояви ці мають нестійкий характер, коливаючись від самостійних та ініціативних до ситуативних, зумовлених вибірковістю відносин, особистими інтересами. Прояв соціальної поведінки у змінених життєвих ситуаціях викликає труднощі (23, 75%).

Середній – уявлення про соціальні якості і способи соціальної поведінки неповні, не завжди чіткі; діти виявляють співчуття, співпереживання тільки в уявних ситуаціях; дотримуються норм соціальної поведінки у присутності дорослих із метою уникнення покарання чи отримання похвали (38, 75%).

Низький – відсутні чіткі уявлення про соціальні якості і способи соціальної поведінки, у поведінці переважає егоїстична спрямованість, що виявляється у чванливості, зневажливому ставленні до оточуючих, нестриманості емоцій, невмінні надати допомогу оточуючим у разі потреби, виявити співчуття, співпереживання (30, 0%).

Анкетування вихователів і батьків та аналіз планів навчально-виховної роботи засвідчили, що педагоги ДНЗ і батьки розуміють значущість виховання соціальної поведінки, але у них відсутні чіткі уявлення про зміст і методи вирішення означеного завдання. Вихователі не виокремлюють завдання виховання соціальної поведінки як спеціальне, рідко використовують такі методи і прийоми виховання соціальної поведінки, як організація взаємодії дітей, вправляння, емоційна підтримка, позитивна випереджуюча оцінка.

Труднощі у вихованні соціальної поведінки педагоги пов’язують із негативним соціальних оточенням і відносинами в сім’ї. Батьків турбують прояви негативних вчинків дітей, але складові змісту соціальної поведінки у дітей вони пов’язують лише з добротою, справедливістю та милосердям. Вихователі і батьки схвалюють ідею взаємодії дошкільного закладу і сім’ї з даної проблеми, однак зазначають, що потребують допомоги у її практичному здійсненні, зауважуючи, що більшість форм і методів роботи застарілі, пасивні.

Педагоги вказують на суперечності між обов’язками батьків та відсутністю об’єктивних і суб’єктивних умов їх педагогічно доцільного здійснення, на недостатність корекції взаємовпливів вихователів та батьків з метою удосконалення їхньої діяльності у питанні формування соціальної поведінки у дітей.

Дані первинних спостережень дали змогу сформулювати висновок про необхідність поглибленої роботи щодо виховання соціальної поведінки старших дошкільників у процесі взаємодії ДНЗ і сім’ї.

Подальша робота була спрямована на розробку педагогічних умов виховання соціальної поведінки старших дошкільників у процесі взаємодії ДНЗ і сім’ї та їх об’єднання у моделі, а також її апробацію у процесі взаємодії ДНЗ і сім’ї.

На основі аналізу передового педагогічного досвіду і виявлення особливостей соціальної поведінки дітей я виокремила педагогічні умови, які сприяють ефективному вихованню соціальної поведінки дітей старшого дошкільного віку у процесі взаємодії дошкільного навчального закладу з сім’єю:

організація життєдіяльності дітей старшого дошкільного віку в ДНЗ на сучасних педагогічних засадах соціального виховання;

оновлення змісту і методів взаємодії дошкільного закладу і сім’ї щодо виховання соціальної поведінки дітей;

збагачення досвіду спілкування батьків з дітьми та залучення їх до активної участі в організації життєдіяльності дітей у дошкільному закладі на основі їхніх інтересів і потреб дитини.

В обгрунтуванні педагогічних умов, змісту та технологій виховання соціальної поведінки старших дошкільників у процесі взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї я користувалася концепцією гуманістичного виховання дітей старшого дошкільного віку Т. І. Поніманської.

Кожна з означених умов конкретизована змістом і формами здійснення за етапами, на основі яких була розроблена модель виховання соціальної поведінки дітей старшого дошкільного віку у процесі взаємодії ДНЗ і сім’ї за трьома напрямами: робота з дітьми, робота з педагогами, робота з батьками (рис. 1).

У структурі моделі визначається мета взаємодії вихователів з батьками – забезпечення оптимальних умов для виховання соціальної поведінки дітей в умовах сім’ї і дошкільного навчального закладу, конкретизована завданнями для кожної складової. Взаємодія реалізовувалася в інтегративній формі за такими етапами: пізнавально-спонукальний, мотиваційно-діяльнісний, корекційно-рефлексивний.

 

Рис. 1. Модель виховання соціальної поведінки дітей старшого дошкільного віку у процесі взаємодії ДНЗ і сім’ї.

 

Змістом пізнавально-спонукального етапу було збагачення учасників процесу виховання соціальної поведінки необхідними знаннями (дітей – у формі етичних бесід, читання художніх творів, розв’язання ситуації соціального змісту; дорослих – за методикою довірчого спілкування, психолого-педагогічних журналів, засідань круглого столу, вечорів запитань і відповідей, рекомендування книг і публікацій).

Мотиваційно-діяльнісний етап передбачав активізацію використання знань та оволодіння вміннями й навичками. На цьому етапі я використовувала організацію спільної ігрової, художньо-мовленнєвої та трудової діяльності дітей старшого дошкільного віку, їх спілкування з молодшими дошкільниками. Для дорослих було організовано обмін досвідом батьківсько-дитячого та родинного спілкування, розв’язання педагогічних ситуацій, рольові ігри, а також заняття клубу педагогічної майстерності для вихователів.

Змістом корекційно-рефлексивного етапу було проведення індивідуально-диференційованої роботи з дітьми (індивідуальні бесіди, ігри-вправи, піктограми тощо) і дорослими (групи психологічної батьківської взаємодопомоги, спільні педагогічні ради, вікторини для батьків і вихователів, аналіз їх педагогічних щоденників).

Відповідно до результатів констатувального експерименту була виявлена необхідність диференціації виховних завдань за підгрупами дітей:

діти, що мають сформовані передумови для прояву соціальних вчинків (високий і вище середнього рівні) ;

діти, у яких ці передумови не сформовані (середній і низький рівні).

З метою формування соціальної поведінки як інтегрованої якості старших дошкільників і підготовки їх до усвідомлених соціальних вчинків шляхом взаємодії ДНЗ і сім’ї була розроблена і впроваджена у педагогічний процес експериментальних дошкільних навчальних закладів педагогічна технологія взаємодії дітей і дорослих за тематичним блоком „З вихователем, татом і мамою наші діти зростають соціальними”, який містить три напрями: „Хто я – який я? ”, „Я у родині й серед людей”, „Я у природному та предметному довкіллі”.

У першому напрямі з метою формування у дітей здатності аналізувати соціальні прояви та розвитку соціальних почуттів увага зосереджувалася на соціальній поведінці дітей стосовно себе та інших. Я вважала за необхідне навчити дітей розуміти значення соціальної поведінки та бачити її прояви у поведінці своїй та оточуючих і усвідомлювати їх значення. Другий напрям зосереджувався на ставленні до батьків, педагогів, однолітків, молодших дітей задля формування таких складників соціальної поведінки, як доброта, співчуття, милосердя. Завданням третього напряму було виховання уваги та бережливого ставлення до природи, предметів культури та розуміння того, що природне і культурне довкілля тісно пов’язані з людиною.

З кожного напряму було визначено систему організації життєдіяльності дітей, тематику етичних бесід, читання творів художньої літератури, ситуації морально-етичного змісту. Знання про соціальну поведінку подавалися дітям на заняттях, під час бесід, сюжетно-рольових, дидактичних ігор тощо. Було використано комбіновані етичні бесіди, які поєднували обговорення літературних творів з аналізом вчинків дітей, ігри-вправи, пояснювали сутність соціальних вчинків, допомагали усвідомити свою поведінку, адекватно оцінити вчинки, активізували соціальні почуття дітей, навчали порівнювати вчинки літературних героїв із поведінкою дітей. Підготовці дітей до кожного виду діяльності сприяла попередня робота батьків у сім’ї, їм пропонували виконати завдання відповідно до теми й мети занять, а також включали у різні види роботи ДНЗ. Щомісяця проводили спільний захід ДНЗ і сім’ї (розваги, спортивні свята, Свято Матерів, день охорони довкілля, свято „Бабусині гостини” та ін.).

З метою проміжної діагностики були розроблені завдання на виявлення сформованості когнітивного, емоційно-мотиваційного та діяльнісного компонентів соціальної поведінки. Результати показали, що проведена робота є ефективною, однак 14, 0% дітей не оволоділи навичками соціальної поведінки, тому було визначено зміст і методи корекційної роботи на основі індивідуально-диференційованого підходу (ігри, ігрові вправи, піктограми, включення дітей у взаємодію з тими, хто потребував допомоги, що сприяло закріпленню та розширенню знань дітей, оволодінню навичками соціальної поведінки).

Подальша робота показала суттєві зміни у рівнях сформованості соціальної поведінки: кількість дітей низького рівня соціальної поведінки зменшилася на 24, 0%, середнього рівня соціальної поведінки знизилася на 24, 0%, рівень вище середнього зріс на 20, 0%. Кількість дітей, віднесених до високого рівня, підвищилася на 28, 0%. Таким чином, зміни переконливо доводять ефективність проведеної роботи.

Результати підсумкового анкетування та бесід з батьками і педагогами засвідчили зростання їх інтересу до спільної роботи дошкільного закладу і сім’ї, підвищення рівня усвідомлення відповідальності за виховання соціальної поведінки дітей та готовності до взаємодії.

Однак виконана робота не вичерпує проблеми формування соціальної поведінки дітей старшого дошкільного віку. Перспективи подальшої роботи вбачаю у розробці змісту і форм спільної роботи ДНЗ з родинами, діти яких не виховуються в дошкільному закладі. Вимагає вирішення проблема спеціальної підготовки педагога до роботи з родинами щодо формування соціальної поведінки дітей старшого дошкільного віку.

 

 

Врочинська Л. І. Взаємодія суспільного і родинного виховання в умовах сьогодення / Л. І. Врочинська // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: зб. наук. праць. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. – Вип. 19. – Рівне: РДГУ, 2002. – С. 145-150.

Базова програма розвитку дитини дошкільного віку»Я у Світі» / Наук. ред. та упоряд. О. Л. Кононко. – 2-ге вид., випр. – К. : Світич, 2008. – 480 с.

Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: навч. посібник / Ілона Миколаївна Дичківська. – К. : Академвидав, 2004. – 352 с.

Назаренко А. І. Актуальні проблеми взаємодії дошкільного закладу і соціального середовища / А. І. Назаренко // Проблеми освіти: наук. -метод. зб. ; – Ін-т змісту і методів навчання. – К., 1997. – Вип. 7. – С. 27-39.

Поніманська Т. І. Гуманістичне виховання дітей дошкільного віку як педагогічна взаємодія / Т І. Поніманська // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: наукові записки Рівнен. держ. гуманіт. ун-ту. – Рівне: РДГУ, 2005. – Вип. 31. – С. 4-7.

Проект Концепції розвитку дошкільної освіти на 2010-2016 рр. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //civic. kmu. gov. ua/civic/control/ uk/discussion/ovv/project; jsessionid=442F8B56393353760C6E281346AD17AB? project_id=116655