Предмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
35
Мова:
Українська
обґрунтованість визначення соціальних трансфертів, виходячи із реальних потреб і можливостей регіонів;
- підвищити фінансову стабільність і ефективність використання коштів державних позабюджетних соціальних фондів;
- ввести соціальну експертизу проектів законів та інших нормативно-правових актів силами недержавних організацій та наукових установ;
- поліпшити організацію функціонування установ соціальної сфери, більш раціонально використовувати ресурси, що їм виділяються;
- стимулювати направлення коштів громадськими, некомерційними і комерційними організаціями на благодійні цілі.
Реформування соціальних виплат необхідно здійснювати за двома пріоритетними напрямками:
- встановлення економічно обґрунтованих розмірів соціальних виплат відповідно до рівня заробітку, стажу трудової діяльності і розмірів перерахованих страхових внесків. Вирішення цієї проблеми можна здійснити на основі персоніфікованого обліку страхових внесків по окремих видах страхування, підвищення зацікавленості застрахованих осіб у збільшенні страхових відрахувань за рахунок власних коштів і контролі за витрачанням страхових коштів;
- впорядкування вимог до надання соціальних виплат. Повинен діяти принцип, відповідно до якого при настанні страхового випадку допомога виплачуватиметься лише за умови втрати заробітку[11, c. 154-155].
Найважливішим в реформуванні соціального страхування є створення сучасної нормативно-правової бази, яка регулювала б правові, економічні та організаційні основи державного соціального страхування, і відповідної системи управління соціальним страхуванням.
Необхідно передбачити також подальший розвиток недержавних видів обов’язкового і добровільного страхування, враховуючи обов’язкове страхування професійної відповідальності у випадках підвищеної небезпеки життя та здоров»я громадян.
Реформування системи соціального страхування потрібно здійснювати поетапно, з урахуванням росту оплати праці та поліпшення загальноекономічної ситуації.
Основними умовами введення пенсійного забезпечення від підприємств в Україні є, перш за все, кардинальне поліпшення загальної економічної ситуації, а також створення або зміцнення ефективної державної системи пенсійного забезпечення.
При здійсненні соціального страхування від нещасних випадків на виробництві потрібно встановити залежність між розмірами страхових платежів і станом охорони праці та рівнем травматизму на підприємстві на основі гнучкої системи диференційованих тарифів[3, c. 148-149].
1.3. Склад та структура видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення
В умовах незалежної держави створення національної системи соціального забезпечення населення має першочергове значення. Найважливішими напрямами створення цієї системи є такі гарантії:
Реалізація прав громадян на працю і на допомогу з безробіття.
Оплата праці та мінімального розміру ЗП, підтримання життєвого рівня населення шляхом перегляду мінімальних розмірів основних соціальних гарантій в умовах зростання цін на споживчі товари, послуги, надання державної підтримки, пільг та інших видів соціальної підтримки малозабезпеченим громадянам і сім’ям; матеріальне забезпечення у разі досягнення пенсійного віку тимчасової чи постійної втрати працездатності, втрати годувальника.
250 Міністерство праці та соціальної політики – Головний розпорядник коштів.
1000 Соціальний захист та соціальне забезпечення населення
1010 Соціальний захист у випадку непрацездатності.
1020 Соціальний захист пенсіонерів
1030 Соціальний захист ветеранів війни та праці
1040 Соціальний захист сім’ї та молоді
1050 Соціальний захист безробітних
1060 Допомога у вирішенні житлового питання
1061 Допомога на проживання
1062 Допомога на забезпечення житлом
1070 Соціальний захист інших категорій населення.
1080 Дослідження та розробка у сфері соціального захисту населення.
1090 Інша діяльність у сфері соціального захисту населення.
Видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення включають:
- Виплату пенсій та допомоги;
- Пільги ветеранам війни і праці;
- Допомогу сім’ям з дітьми;
- Інші види соціальної допомоги;
- Пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу;
- Дитячі заклади-інтернати;
- Видатки на притулки для неповнолітніх;
- Програми соціального захисту неповнолітніх;
- Будинки-інтернати для пристарілих та інвалідів;
- Кошти з бюджету, що передаються до Фонду соціального захисту інвалідів України;
- Молодіжні програми.
В Україні питання соціальних гарантій населенню досить актуальне. По суті система соціальних гарантій на шляху становлення[9, c. 32-34].
Соціальне забезпечення – це надання фінансового забезпечення тим громадянам, які внаслідок певних об’єктивних причин не можуть мати власних доходів або не перебувають на чийомусь утриманні.
До системи соціального забезпечення належать:
1) будинки-інтернати для пристарілих та інвалідів;
2) дитячі заклади-інтернати (для дітей з різними відхиленнями у здоров’ї);
3) притулки для неповнолітніх.
4) Соціальне страхування;
5) Пільги ветеранам війни та праці;
6) Допомога сім’ям з дітьми;
7) Пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Фінансування вказаних закладів здійснюється на кошторисній основі.
Система соціального забезпечення ґрунтується на таких основних Законах, постановах, як Закон України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" 1992р, ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" 1994р; та "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку"; ЗУ "Про пенсійне забезпечення" 1991; ЗУ " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ЧАЕС"1991р; ЗУ "Про зайнятість населення" 1998; "Про збір на обов’язкове пенсійне страхування"; ЗУ " Про обов’язкове соціальне страхування"; ЗУ "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" 1999р. положення "Про порядок призначення та надання населенню субсидій", ЗУ "Про недержавне пенсійне страхування", ЗУ "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»
Соціальна політика Уряду у середньостроковій перспективі головним чином будуватиметься по напрямах: забезпечення ефективної зайнятості населення, підвищення якості і конкурентності робочої сили, здійснення всеохоплюючої реформи соціального страхування та пенсійного забезпечення; вдосконалення