Дослідження сучасного стану ринку праці в Україні

Е. Лібанова розглядає ринок робочої сили як інститут взаємодії споживачів робочої сили, тобто роботодавців (юридичних і фізичних осіб з одного боку, та конкретних фізичних осіб, які мають певні фізичні і розумові здібності, певні професійні знання, навички та вміння – з іншого).

Як стверджує В. Брич: «ринок праці – це система трудових відносин, що відбиває рівень соціального розвитку і досягнутий на даний період баланс інтересів між суб’єктами, що беруть участь на ринку праці: роботодавцями, працівниками, державою, профспілками і посередниками».

Отже, «ринок праці – це система економічних відносин, де формується попит і пропозиція та встановлюється ціна праці».

 

 

Елементами ринку праці виступають: товар, попит, пропозиція та ціна робочої сили.

Попит на робочу силу – це суспільна платоспроможна потреба в робочій силі. Він визначається обсягом і структурою суспільного виробництва, рівнем продуктивності праці, кон'юнктурою ринків капіталу, товарів та послуг, ціною робочої сили, а також правовими нормами, що регламентують її використання, та іншими умовами.

Пропозиція робочої сили являє собою контингент працездатного населення, що пропонує роботодавцю свою здатність до праці в обмін на фонд життєвих благ. На неї впливають: демографічна ситуація, характер і зміст праці, інтенсивність вивільнення робочої сили, ефективність функціонування системи підготовки і перепідготовки кадрів, система оплати праці, кон'юнктура ринків капіталу, товарів та послуг тощо.

Ціноутворення на ринку праці має свої специфічні особливості. Заробітна плата найманого працівника повинна включати в себе не тільки ціну його праці, а й витрати на утримання непрацездатних членів його сім'ї. Нижньою межею коливання ціни робочої сили є вартість робочої сили. Навіть якщо вона спускається нижче цього рівня, то це тимчасове явище, нестійке у часі. Верхній рівень ціни робочої сили обмежується величиною знову створеної вартості. Він не може перевищувати останню, бо це призведе до банкрутства підприємства.

Співвідношення попиту і пропозиції робочої сили визначають кон’юнктуру ринку праці.

Розрізняють три типи кон'юнктури ринку праці:

- трудодефіцитна: попит перевищує пропозицію;

- трудонадлишкова: пропозиція перевищує попит;

- рівноважна: попит відповідає пропозиції (теоретичний ідеал).

Кон’юнктура складається під впливом конкретної економічної і соціально – політичної ситуації, зміни ціни робочої сили (оплати праці), рівня реальних доходів населення. (рис. 1. 1.)

Більшість дослідників вважає, що товаром на ринку праці виступає індивідуальна робоча сила.

 

 

Товар «робоча сила» – неоднорідний за соціальними, економічними, демографічними, національними, етнічними, професійно-кваліфікаційними, майновими й іншими ознаками. Робоча сила – товар специфічний. Специфічність його полягає в тому, що він, з одного боку, є живим організмом, з власним характером, психологією, прагне до самовираження, потребує соціального захисту при несприятливій кон'юнктурі ринку праці, диференційного і індивідуального підходу, а з іншого – він є виробничим ресурсом.

Специфічні риси товару робочої сили полягають у тому, що він:

- є живим товаром, купівля якого має назву «найму». Відповідно продана таким чином робоча сила називається найманою робочою силою;

- не відчужується від свого власника – найманого працівника в процесі купівлі-продажу;

- передбачає продовження безперервних відносин роботодавця і найманого працівника з моменту найму працівника до його звільнення;

- відіграє значну роль у створенні доходів суспільства;

- не підлягає зберіганню, як інший товар;

- не приносить доходу, якщо його не продавати і, крім того, потребує додаткових життєвих благ для його утримання;

- не знищується під час використання, а навпаки, примножується й бере участь у створенні благ;

- не може бути абсолютно однаковим у різних індивідів, якщо навіть вони відносяться до однієї і тієї ж професії, спеціальності, на відміну від інших товарів та послуг, вироблених за одним стандартом та технологією;

- капіталоємний товар для суспільства. Відтворення його включає затрати на фізичне відтворення, освітню, професійно-кваліфікаційну підготовку;

- має обмежену мобільність. Для його територіального і професійного переміщення між галузями чи підприємствами слід створити відповідні умови;

- навіть після залучення у суспільне виробництво може претендувати на інше робоче місце, повторно виходить на ринок праці.

 

 

Механізм функціонування ринку праці, як і будь-який ринок, включає попит на працю, пропозицію праці та ринкову рівновагу.

Пропозиція праці визначається рівнем заробітної плати, податків, потребами в матеріальному забезпеченні непрацюючих членів сім'ї робітника, звичками, традиціями, силою профспілок тощо. Пропозиція праці буде збільшуватися при зростанні зарплати, престижу роботи, морального задоволення. Також на пропозицію праці впливає чисельність працездатного населення, кількість відпрацьованого часу за рік, кваліфікація тощо.

Попит на ринку праці формується залежно від її ціни, потреб виробництва, технічного рівня підприємств тощо. Тому можуть траплятися випадки, коли здібності професіоналів нікому не потрібні, а попит на звичайну малокваліфіковану працю високий. Попит на ринку праці залежить від:

1) попиту на товари і послуги, для виготовлення яких потрібно наймати працівників;

2) продуктивності праці кожного найнятого працівника (продуктивність визначається кількістю продукції, яку працівник здатен виробити за одиницю часу; інтенсивність – кількість