Диференціація та інтеграція китайського партнерства і Україна

Предмет:

Тип роботи:

Стаття

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

Швидкі темпи росту економіки забезпечені консолідацією правлячої верхівки “піднебесної” дозволили сформувати нову ідеологію так званого “постконфуціанства”, за прогнозами аналітиків Китай досягне рівня розвитку США близько 2030 року [3]. Саме Ден Сяопін здійснив основну роботу по формуванню та впровадженню нових зовнішньополітичних завдань для Китаю. Бачимо, що Пхеньян досить серйозно попрацював над створенням нової зовнішньої політики під час формування багатополярного світу. Врахувавши мотиви “холодної війни” і зробивши основну ставку на економічний розвиток власної держави, Китай модернізував економіку, що дозволило посилити військову могутність та присутність в АТР. З посиленням позицій Китаю в регіональному просторі зміцнилася також економічна складова цієї держави. “Східний тигр” досягнув економічного, політичного, соціального ривка завдяки впровадженню:

нової стратегії національного розвитку, економічної політики модернізації, базованої на поєднанні капіталістичних економічних моделей та суто Китайського сприйняття внутрішнього політичного, ідеологічного, соціального, культурного розвитку держави;
поєднанні традиційних тактик, що враховують міжнародну ситуацію. Оцінка міжнародної ситуації та суто китайський підхід до системи міжнародних відносин базований на традиційному, культурному сприйнятті глобальних тенденцій. Вироблення та впровадження суто Китайської системи розвитку базованої на стратегемах;
формування національної безпеки Китаю, сформованої на засадах національних інтересів. Також глибокі культурні традиції, базовані на імперських амбіціях, що культивувалися протягом тривалого історичного проміжку.

Всі вищезгадані заходи та низка внутрішніх суто Китайських підходів до сприйняття явища глобалізації створили міцну систему політичного впливу не тільки в межах АТР, але й зміцнили позиції Пекіну у всьому світі. Зокрема Ден Сяопін підкреслив важливість відкритості Китаю, як в політиці і економіці так і в міжнародній дипломатії [4, с. 78]. Подальший розвиток Китаю та посилення його впливу звісно ж відчуватимуть не тільки на сході, але й у всьому світі. США, зіштовхуючись з проблемами поділу ринків та засиллям китайських товарів, важко втримувати власні позиції в системі міжнародних відносин. Політика китайського уряду, що резонує з тенденціями глобалізації, чітко вписується в сучасний світ та відіграватиме провідні позиції в політиці сучасності.

На противагу Китаю інші країни намагаються захистити свої політичні інтереси, зокрема це яскраво відображено в такому оригінальному утворенні регіонального рівня як АСЕАН. На відміну від інших країн АТР, Японія, консолідуючись, створила власну політичну стратегію на межі політичних протистоянь Китаю та Російської Федерації. Відстоюючи власні, суто прагматичні японські політичні амбіції, Токіо модернізував політичні, економічні, соціальні підходи до реалізації зовнішньої політики. Свого часу Ф.

Фукуяма зазначив, що: “Китай завжди був складною головоломкою для США” [5]. Використовуючи вплив США та залучені інвестиції, Японія спромоглася здійснити більш продемократичнй стрибок у власному розвиткові, ніж авторитарний Китай. Проте, розділені географічно, Японія та Китай спроможні розвиватися не вступаючи у відкриті конфлікти на відміну від України, головним опонентом котрої виступає Російська Федерація.

Здійснюючи порівняння взаємовідносин подібних культурних державних систем Китаю – Японії та України – Росії, варто підкреслити схожість культурного наповнення вищезазначених держав, адже:

Китай, а також Японія мають безліч спільних рис і традицій культурного, релігійного, суспільного та етнічного плану, що доводить їхню спорідненість, а відтак подібність, що логічно спрощує аналіз конфліктів між цими країнами та дає можливість розглядати вищезазначені країни, як взаємозалежні у побудові глобальної системи партнерства;

Україна і Російська Федерація відповідно також мають спільне історичне минуле та доволі трагічні стосунки в сучасному вимірі. Дві доволі споріднені країни за культурним, релігійним, етнічним наповненням знаходяться в стані військового конфлікту, також перебуваючи в пошуку налагодження глобальної системи партнерства.

Досліджуючи проблеми розвитку споріднених суспільств, варто звертати увагу та здійснювати спробу аналізу з використанням компаративного аналізу, адже порівняння і спостереження в історичному контексті спроможне висвітлити подальший рух цих держав та розгорнуто показати найбільш ефективний алгоритм налагодження глобальної системи партнерства.

Аналізуючи українсько-російський конфлікт, зазначимо, що рефлексії міжнародної спільноти варто проводити із залученням також Китаю до протидії агресії РФ, позаяк такий конфлікт з використанням ведення гібридного протистояння загострює кризу, котра спроможна перерости з регіонального у глобальний масштаб.

Відповідно світова геополітична криза спроможна спричинити розлад розвиткові глобальної системи партнерства на основі котрої формується сучасний світовий порядок. Також стає зрозумілим, що неможливо побудувати сучасну систему міжнародного партнерства без Китаю, США та ЄС, а ключовим фактором стабільності Європейської системи безпеки на разі є Україна. Експерти доходять думки, що ослаблена Російська Федерація не буде спроможною збалансувати сили в регіоні АТР [6, с. 82]. Україна з непересічним геополітичним розташуванням і виходом до Чорного моря на перетині двох християнських світів є провідним гравцем центральної Європи. Відтак інтерес Китаю до України поволі, але зростатиме завдяки вдалому географічному розташуванню.

Доволі непростим видається на перший погляд дослідження розвитку Китаю у сучасному світі в порівнянні з Україною. Проте попри значну територіальну віддаленість двох регіонів можна спостерігати доволі цікаві особливості у стосунках до прикладу у форматі Китай – Японія та Україна – Російська Федерація. Використання прийомів і тактики боротьби “Східного тигру” з глобальними загрозами, на думку автора, є недоцільним в умовах українських реалій, проте потребує уваги подальше дослідження алгоритмів протидії зовнішньої агресії, яку виробив Китай стосовно Японії та США. Адже використання антикризових та партнерських систем поведінки Китаю можна застосувати у протидії Російській агресії на території України, а також варто зазначити доцільність впровадження цього досвіду у політичну та військову систему української держави.

Подальше дослідження Китаю варто проводити із застосуванням політичної та економічної складової, адже Україна попри значне відставання в економічному секторі має у своєму розпорядженні доволі великий природньо-ресурсний потенціал. Використання різного виду економічних ресурсів з вмілим розподілом на всіх рівнях, зокрема політичному, може призвести до якісних трансформаційних змін в середині країни. Варто також підкреслити значущість вироблення якісної системи міжнародного партнерства, котру можна розробити на основі досвіду східних країн, котрі пройшли доволі стрімкий шлях розвитку за останні 70 років.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Сбалансированное развитие внешней торговли Китая создаст колоссальные коммерческие шансы для разных стран мира [Электронный ресурс] / Экономическое обозрение. – Режим доступа: http: //russian. china. org. cn/news/txt/2012-04/0l/content_25049415. html.
OECD. Statistics from Ato Z – Beta version [Non-legible form] / OECD. – Access mode: http: //www. oecd. org/document/0, 3746, en_2649_201185_46462759_1 _1_1_1, 00. html.
China to become the world largest economic entity by 2030 // www. english. people. com. cn/200501/12/eng/20050112-170361. html.
Дэн Сяопин. Основные вопросы современного Китая: Пер. с кит. – М. : Политиздат, 1988.
Fukuyama F. Re-Envisioning Asia // Foreign affairs. – 2005. – Vol. 84.
Арешидзе Л. Г. Международные отношения в Восточной Азии.