Динаміка ціннісно-смислової сфери жінок, які послуговуються допоміжними репродуктивними технологіями

Разом з тим у Невагітних (згідно із дослідженням ставлення до материнства за тестом І.В.Добрякова) спостерігаються гіпогестогнозичні тенденції, які найбільше виявляються у ставленні до пологів (33,3%), до себе-матері (23,8%) і до дитини (23,8%) і свідчать про те, що вагітність і материнство для цих жінок поки що не є актуальними. 

Структура об’єктів, які (за методикою ціннісного спектру) презентують материнську, соціальну, екзистенційну сфери (рис. 3), у Невагітних найменше систематизована, що є свідченням того, що жінки цієї групи вільні від зовнішніх цільових установок. 

Так, часовий вектор “сьогодення” знаходиться у сфері соціальної і жіночої реалізації. Об’єкт “жінка”, який умовно віднесений до материнського семантичного блоку, у даному контексті скоріше пов’язаний зі статусом жінки як статевого партнера. Це підтверджує й те, що найвище рангове місце у цій групі жінок посідає “любов”, а найнижче — “вагітність”.

У Вагітних домінуючим типом ПКГД також є оптимальний (53,62%), але поряд з ним з’являється ейфоричний компонент (15,45%), який виступає як субдомінуючий. Вагітні жінки виявляють стриману (21,7%) емоційну реакцію на вагітність, яка виступає для багатьох з них лише обмеженим у часі, природним засобом, що запускає розгортання материнства, як більш значущого життєвого явища. Але підготовка до материнства надає життю Вагітних осмисленості (р<0,001), емоційно його насичує і підвищує інтерес до самого процесу життя (р<0,01). Поява дитини сприймається жінкою, насамперед, як значний життєвий результат, надає осмисленості прожитій частині життя (р<0,001), екстраполюючи цей смисл на життєву перспективу. Материнство у Вагітних є найпростішим шляхом для жіночої самореалізації (коефіцієнт кореляції “самореалізації” з “легкістю досягнення мети” r = 0,40). Рівень адаптації (р<0,001), самоприйняття (р<0,001), прийняття інших (р=0,01) і емоційної комфортності в них знижується, хоча і є достатньо високим (у порівнянні з групами безплідних).

Вагітні (на противагу Невагітним) відзначаються чітким розподілом об’єктів по ціннісному спектру, що пов’язане з їхнім актуальним станом. Сфери діяльності — материнство і зовнішня самореалізація — чітко розмежувалися. Часові вектори “сьогодення” і “майбутнє” перебувають у материнському блоці.

Жінка, яка стикається з проблемою безплідності, у першу чергу, гостро переживає руйнацію образу Я як повноцінної фертильної жінки і руйнацію уявлень про сімейне життя, сформованих під впливом культури у дитинстві. Через те у жінок групи Безплідні на першому місці у структурі репродуктивної поведінки опиняються такі мотиви як “прагнення зміцнити сім’ю”, “задовольнити очікування близьких”, “довести повноцінність”. 

За збереженого оптимального ставлення до материнства у Безплідних показник ПКГД значно нижче (41,12%), ніж у Вагітних (р<0,01). Проте зростає рівень ейфоричного компоненту гестаційної домінанти (36,3%), який у цій групі теж виступає як субдомінуючий (р<0,001). Найбільшого емоційного забарвлення (див. рис. 2) набуває вагітність (66,67%) і образ себе як матері (43,3%), в той час, як ставлення до дитини, в основному, оптимальне (36,67%). 

У групі Безплідні теж спостерігається чіткий розподіл об’єктів по блоках ціннісної структури. На перше місце виводяться події поточного особистісного, а не майбутнього життя. Порожнечу, пов’язану з відсутністю дитини, Безплідні намагаються компенсувати зануренням у кар’єру і зовнішню самореалізацію. “Життя” як категорія у цій групі виходить на перший план, проголошується його самоцінність (див. рис. 3). 

У безплідних жінок, які послуговуються ДРТ, на відміну від жінок, що намагаються відновити фертильність, на перші місця у структурі репродуктивної поведінки виходять мотиви, які пов’язані з екзистенційно-трансцендентними цінностями: “любов”, “реалізація жіночого призначення”, “бажання мати близьку людину”. Відповідність соціальним очікуванням також присутня у цій групі жінок і знайшла вираження в “остраху осуду”. 

Важливими мотивами у структурі репродуктивної поведінки жінок обох груп безплідних (на відміну від Невагітних і Вагітних) є “бути як усі” (82%), “заздрість” (76%), “піклування про здоров’я” (70%), “отримання схвалення” (64%), “прагнення досконалості” (58%), “жалість до себе” (58%). Це дає підстави вважати, що для безплідної жінки вагітність є не тільки засобом реалізації материнства, але й засобом збереження рівноваги з найближчим соціальним середовищем, підтвердженням власної жіночої повноцінності.

У групі безплідних жінок, що послуговуються ДРТ, на відміну від інших груп, домінуючим типом ПКГД є ейфоричний (47,31%, р<0,01), який перевищує оптимальний (26,52%). Ступінь ейфоричного ставлення до вагітності (80,64%) і до себе-матері (61,3%) (у порівнянні з групою Безплідні) зростає ще більше (див. рис.2). Вагітність набуває у них (як і в групі Безплідні) статусу особливої цінності і стає втіленням смислу їхнього життя. Із засобу досягнення материнства вагітність перетворюється на самостійну мету безплідних жінок. Натомість у ставленні до дитини у жінок групи ДРТ переважають гіпогестогнозичні тенденції (38,7%), що, на нашу думку, зумовлено тим, що образ дитини на шляху подолання безплідності втрачає конкретні, створені в процесі онтогенетичного формування МС характеристики, стає менш диференційованим, дифузним. 

Низька асоціативна активність і вузький спектр асоціацій зі словом “дитина” у групі ДРТ свідчать про звуження семантичного простору цих жінок. Тривале і неуспішне лікування є